Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської

Таким було і подальше його життя в Емесі. Він повсякчас навмисне провокував інших абсурдними і безсоромними вчинками. Знущаючись над церковними правилами, він прилюдно їв м'ясо під час Страсної седмиці; не забувайте, що увесь цей час він був одягнений як чернець. Він скакав по вулицях, ставив людям підніжки і прикидався епілептиком. Якось один торговець найняв його наглядати за продуктовою яткою, Симеон за першої ж нагоди роздав біднякам усі продукти й напої²⁴. Згодом він отримав роботу в таверні. Одного дня, коли дружина господаря спала одна в своїй кімнаті, Симеон зайшов туди і удав, наче роздягається, на очах у розлюченого господаря, який саме заходив до кімнати²⁵. (Але коротко зауважимо, що він мав особливу причину так вчинити). Іншим разом, коли його друг Йоан Диякон (не плутати з Йоаном, з яким Симеон жив у пустелі) запропонував піти до міської лазні, він, сміючись, відповів: "Добре-добре, ходімо!" Ідучи до лазні, Симеон посеред вулиці роздягнувся, обв'язав свій одяг довкола голови, утворивши щось на кшталт тюрбана, і вскочив прямо до жіночої частини лазні²⁶.

У розповіді Леонтія постійно вчувається відлуння Симеонового сміху. Симеон простує обраним шляхом юродивого зі світлим і радісним серцем: "Часом він прикидався кульгавим, часом підстрибував, часом ковзав на сідницях"²⁷. Знову і знову в житії трапляються слова "гра" і "вистава"; Симеон "грає" юродивого в повному й справжньому значенні слова. У цьому — у грайливості юродивого у Христі, в його чистому сміху — ми бачимо істинну християнізацію іронії, основу богословського гумору.

Симеон найчастіше спілкувався з найупослідженішими, знедоленими, зганьбленими суспільством людьми. Він товаришував з акторами й актрисами, професія яких не була почесною у давні часи. Він відвідував повій, зав'язуючи особливі стосунки з окремими жінками, яких називав "подругами"²⁸. "Респектабельні" й пихаті особи, звісно, були обурені такою поведінкою незвичайного ченця. Але вбогі й знедолені вважали його своїм добрим другом, і якщо спочатку вони зневажливо сміялися з нього, то потім виявляли справжню любов, Симеон подобався їм, і вони приязно ставились до нього. Він жив у злиднях, ночував у крихітній покинутій хижі. Андрій Константинопольський і багато російських юродивих не мали навіть цього — спали часто на ґанку або біля порогу, як і бездомні в багатому жорстокому Лондоні 1990-х.

З Леонтієвої розповіді цілком зрозуміло, що Симеон протягом усього свого життя в Емесі лише навмисно й продумано вдавав божевілля. Насправді ж він жодної миті не був божевільним — це була суцільна вистава. Плетучи усім нісенітниці, наодинці з Йоаном Дияконом він говорив цілком серйозно й розважливо. Увесь день на людях він удавав божевільного; але вночі ходив до потаємних місць, про які знав тільки Йоан, і годинами молився в темряві. В цей час з юродивого поставав ісихаст — міський ісихаст. Якось, спостерігаючи за Симеоном під час нічної молитви, Йоан побачив, як "вогняні стовпи здіймались від нього до небес і все навколо палало, як у пекарській печі, а посередині цього полум'я був він — я не наважився підійти до нього"²⁹. Це видіння нагадує нам св. Арсенія в Апофегматах³⁰, або св. Серафима під час розмови з Мотовиловим³¹.

Обурливі вчинки юродивого мають певні межі й виправдання. Привселюдно Симеон ігнорував правила посту, але поза людські очі він постився значно суворіше, ніж цього вимагали правила. Юродивий — це не схизматик чи єретик, він вірний син церкви: він може шпурляти горіхи під час божественної літургії, але він отримує святе причастя, він не заперечує народження Христа від Пресвятої Діви і щиро вірить у Його воскресіння. Він ексцентричний, але не аморальний. Хоча Симеон і просиджував днями й ночами в тавернах та борделях, він лишався доброчесним і чистим, зберігаючи справжню невинність духу; коли його пестили повії, він не відчував сексуального потягу, і не було такої миті, щоб він відлучився від Бога у своєму серці³². Коли Симеона витяти із жіночої лазні, в яку він так нагло вскочив, його друг Йоан спитав, як він почувався серед стількох оголених жіночих тіл. Симеон відповів: "Як колода серед інших колод — ось як. Я не відчував, що маю тіло або що довкола мене інші тіла, мій розум відданий тільки служінню Богові і ніколи не відмежовується від Нього"³³. Безнастанна молитва, дарована йому в самотності пустелі, залишалась з ним, куди б він не пішов у місті; йому була притаманна apatheia, чи безпристрасність, тобто чистота почуттів, внутрішня свобода, єдність і цілісність душі й тіла.

Симеон обрав для себе шлях самоприниження і пройшов ним до кінця. Він помер у своїй хижі на самоті, лежачи на гілках, бо не мав ні ліжка, ні ковдри. Через два дні друзі знайшли його, поховали без церемоній — "без псалмів, свічок і ладану" — на цвинтарі для іноземців

Додати в закладки

  
Переклад Translate