Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
39 . Він створює свій власний "світ-навпаки", про який Христос проповідував у Заповідях Блаженства.
"Життя-навпаки" юродивого є, за словами Федотова, викликом "здоровому глузду" і "моралі" нашого гріховного світу. Через свою внутрішню свободу, через сміх і забавляння, юродивий "глумиться" і піддає сумніву усі спроби принизити християнське життя, звести його до респектабельності й дрібної моралі суспільних умовностей. Він глумиться над усіма формами законності, яке перетворює християнство на кодекс "правил". Він протистоїть усім, хто, за словами Христоса Яннараса, "ототожнює віру і правду із дотриманням мирської моралі й зовнішніх умовностей". Юродивий, додає Яннарас, "втілює головне послання Євангелія: людина може бездоганно дотримувати Закон без звільнення від біологічного і психологічного его, і відповідно від тлінності, падіння й смерті"40. Прикметно, що в пролозі до житія Симеона Леонтій надає найвищого значення особистій свідомості людини41: юродивий керується не об'єктивізованими "законами", а Божим гласом у своєму серці. До цього юродивий виражає, за словами Сесіла Коллінза, "безмежну повагу до людської індивідуальності". Він засвідчує вищу цінність особистостей над правилами.
Глумлячись над світом, юродивий зриває маски лицемірства, викриває ролі, й показує глибинну сутність людини за фасадом гонору і слави. Він — той, хто наважується сказати правду про те, що "король — голий". Щоб пробудити інших від їхнього "благочестивого" самовдоволення, він застосовує шоковий ефект. Саме для цього він може "припинити" піст або перервати святу літургію, але в жодному разі не для того, щоб похитнути чиюсь віру або затьмарити правду Церкви. Юродивий, як зазначалось про Симеона, не єретик і не схизматик. Він не висміює Святе Письмо, символ віри, таїнства або ікони. Він висміює тільки пихатих, самовдоволених людей, що посідають високі посади в Церкві, та бездумних ритуалістів, які не відрізняють зовнішні форми від внутрішнього життя.
"Глумлячись над світом", юродивий, як слушно оповідано у вірменській версії житія Симеона, "приносить мир" у світ.
У цьому викритті грішного світу юродивий виявляє себе есхатологічною постаттю, свідченням і провісником Прийдешнього. Він — "знак" того, що Царства Христового немає в цьому світі. Цим можна пояснити, чому юродиві є ознакою переважно тих часів, коли християнство вже міцно було "утверджене" соціальними механізмами і коли майже зникли розбіжності між кесаревим і Божим. У перші три століття нашої ери, коли християн пригноблювали й переслідували, не було особливої потреби в служінні юродивих: усі християни в ті часи були юродивими для панівних класів суспільства. Але починаючи з IV ст. у християнізованій Східній Римській імперії чи за сакралізованої автократії в Росії XVI ст. виникає небезпека, що люди перестають розрізняти земне царство і Царство Боже, і щоб допомогти їм прозріти, юродивий глумиться над світом. Як і чернець, юродивий протистоїть тому "християнству", яке поквапилось укласти з мирським світом двосторонню угоду.
Як знак і свідок прийдешнього Царства, юродивий схожий на дитину. Особливий зв'язок між ними виражає грецьке прислів'я: "Якщо хочеш знати правду, спитай дитину або дурня"42. В Росії є звичай приносити дітей до юродивого, щоб він їх благословив. Київський юродивий св. Ісаак любив збирати довкола себе дітей і гратися з ними; і наш сучасник свт. Йоан Максимович, у якого багато ознак юродивого у Христі, теж виявляє свою любов до дітей43. У своїй свободі, невинності й непорочності духу, юродивий й справді "як дитина" (Мт 18,3), і отже, йому відомі таємниці, які Бог "затаїв від мудрих та розумних" і "відкрив це немовлятам" (Мт 11,25). "Перед тим, як стати святою, людина є дитиною", — так стверджував Геракліт44; юродивий має серце, як у дитини, і будучи дитиною перед святістю, він грається. Юродивий виражає те, що живе в кожному з нас, доки ми є дітьми; те, що надто часто гине, коли ми дорослішаємо — і з часом відчуваємо потребу це все згадати і повернути у своє життя. Але й граючись, юродивий водночас є серйозним: його сміх близький до плачу, тому що він відчуває трагедію цього світу так само, як і його комедію. Він втілює і радість, і смуток життя.
Юродивого часом люблять за оцю його дитинність і грайливість, як любили Симеона. В інших випадках його бояться й ненавидять. Боляче читати з життєписів багатьох юродивих, з якою садистською жорстокістю до них ставилися. Чому світ так боїться й ненавидить юродивого? Тому що він вільний, і він розворушує світ, тривожить, завдає клопоту; тому йому нічого не потрібно, і над ним немає влади.
Отже, це перша особливість юродства у Христі. Юродивий засвідчує кардинальну розбіжність між людською і Божественною мудрістю. "Глумлячись" над усіма формами умовностей і загальноприйнятої моралі, яка ґрунтується на законах, він утверджує безумовну цінність особистості. Неначе дитина, він відкриває нам Царство Небесне — цілком відмінне від усього земного.
Вдаване юродство у Христі
Друга особливість покликання юродивого — це бажання зберегти смиренність, добровільне прийняття приниження. Свідоме уникання слави й пошани після повернення з усамітнення до суспільства можна розцінювати як аскетизм юродивого. Як пам'ятаємо, Симеон молився в Єрусалимі, щоб "всі його діяння були невідомими"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
