Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
18. Несторій дотримується такої ж думки: "Будь-яка велич стає такою через самоприниження, а не через возвишення себе"19. А причина, з якої Бог вирішив спасти нас не силою, а за нашою добровільною згодою, полягає в тому, що Він любить нас, а тому воліє, щоб ми були вільними.
І саме в контексті свободи й любові можна глибше розуміти смисл часу. Час є частиною "віддалення" або "приниження" з боку Бога, що дає змогу нам, людям, вільно любити. Час як був, так і є проміжком, який дає нам змогу рухатися до Бога без примусу, через наш добровільний вибір. "От, стою при дверях і стукаю, — каже Христос, — як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною" (Од 3,20). Бог стукає, а не ломиться у двері; Він чекає, щоб ми Йому відчинили. Це чекання Бога і є сутністю часу. За словами Станілое, "для Бога час значить період терпеливого очікування: від того моменту, коли Він постукав у двері, і до того моменту, коли ми ці двері відчинили"20. Бог звертається до людської свободи: "Кого б мені послати? Хто нам піде?" Після того Він очікує нашої добровільної згоди: "і сказав я: "Ось я, пошли мене!" (Іс 6,8). Час є періодом між закликом Бога і нашою відповіддю. Ми, люди, потребуємо цього проміжку часу, щоб вільно любити Бога і один одного; без часу ми не можемо долучитися до діалогу любові. На рівні нетварної Божої свободи взаємна любов Святої Трійці є вираженням totum simul, передвічної одночасовості, і це триває безнастанно. Але на рівні тварної людської свободи любові потрібно вчитися, а навчання забирає час; це дуже добре знає той, хто викладає або навчається в університеті. В. Блейк досить переконливо описав наш людський стан у своїй "Пісні невинності":
Ми на землі ненадовго,
Щоб ми змогли навчитися нести промені любові21.
Отже, час — це найважливіший вимір нашої тварної особистості, завдяки якому ми маємо можливість вибрати любов. Саме час уможливлює нам відповісти Богові нашою вільною згодою, саме він дає змогу нашій любові визріти, а нам зрости в любові. Так само слід розуміти простір: як вираження "самовіддалення" Бога, щоб ми вільно змогли відповісти Йому в любові. Це дає нам, за словами Станілое, можливість "вільно рухатися... наближувати або віддаляти свободу"22. Без часу і простору ми не можемо відчути "між", яке поєднує в любові "Я" і "Ти".
Якщо в нашому повсякденному житті ми розуміємо час зовсім по-іншому — не як поєднання, а як розлучення, не як свободу, а як пута для нашої свободи — то це через те, що ми є частиною афішного світу, в якому час асоціюється з тлінням і смертю. Але хоча час і є грішним, він не завжди такий; навіть у теперішньому стані ми все ж таки спроможні збагнути, принаймні поверхово, його перше значення як "час дарів" і нескінченне чудо. І саме через те, що час є творінням Бога, яке є "дуже добре", його не можна заперечити або ігнорувати — він потребує покути. Наша ціль — не рушати у безмежність, а перетворювати час. Те, що проголошує ангел в Одкровеннях є істинним:"...Часу вже не буде" (Од 10,6) — дехто ці слова може перефразувати так: "Більше не буде запізнення" — але час, який має бути знищеним, є грішним часом пекла (пор. Од 21,4). В Апокаліпсисі також говориться, що в небесному Єрусалимі буде "дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій" (Од 22,2). Це може означати лише те, що у вічному Царстві віку прийдешнього ритм циклічного часу не зникне — він буде перетворений23.
Якщо смисл часу можна шукати у людських взаєминах і любові, то звідси випливає, що істинний час не просто механічно визначається годинником або календарем. Істинний час — живий, особистий, екзистенційний, вимірюваний не лише самою послідовністю, а й метою. Істинний час — це kairos, а не chronos, і характеризується не наперед визначеними коливаннями маятника, а непередбаченими, але вирішальними хвилинами можливостей, моментами відкриття, він наповнений сенсом тоді, коли годинниковий час зупинився, як це бачив Йосиф у Протоєвангелії, і коли у нього вторгається вічність. Час є не тільки визначеною, незмінною, нав'язуваною ззовні структурою, його можна створити зсередини і з його допомогою виражати нашу внутрішню сутність. Ми перебуваємо у часі, і час також перебуває всередині нас. Ми говоримо про "марнування часу" і "згаяння часу", але варто також належним чином поціновувати такі побутові висловлення, як "творити час", "давати час" і "берегти час".
Без смислу немає часу
У моїх міркуваннях про час — як ви уже, мабуть, помітили — відбувся перехід. Шукаючи відповідь на питання, що таке час, я говорив не лише про те, що таке час сам по собі, а й про особистість, свободу і любов. Якщо час розглядати в абстрактному значенні й трактувати його як "річ", що існує сама по собі, то він виявляється набагато складнішим і навіть недосяжним. Блж. Августин говорить про труднощі, які нам усім знайомі: "Що таке час? Якщо ніхто не запитує мене про це, то я знаю; якщо ж я намагаюся пояснити це людині, яка мене запитує, тоді я не знаю"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
