Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
2. Чи має рацію Льюїс? Чи насправді "універсалізм" так категорично й чітко суперечить Писанню, традиції і здоровому глузду?
Два вектори Писання
Знайти у Новому Заповіті, так би мовити, двозначні тексти, які попереджають про можливість нескінченних мук у пеклі, зовсім не важко. Розгляньмо хоча б три приклади, в кожному з яких знайдемо слова, приписані Самому Ісусові.
Мк 9,43, 47-48. "І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний... І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі увійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає" (пор. Мт 18,8; Іс 66,24).
Mm 25,41 (з історії про овець і козлів). "Тоді й скаже тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний".
Лк 16,26 (слова Авраама до багатого чоловіка в пеклі). "А крім того всього між нами й вами вирите велике провалля, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять".
Важко, а то й неможливо говорити про життя після смерті, не вживаючи метафор або символів. Тож не дивно, що в цих трьох уривках мова метафорична та образна: вживаються слова "вогонь", "черв'як" і "велике провалля". Без сумніву, метафори не слід сприймати буквально, але вони мають значення, якого важко уникнути: вогонь, як сказано, "незгасний" і "вічний"; черв'як "не вмирає"; провалля неможливо пройти. Якщо "вічний" (aionios, Мт 25,41) означає лише "віковий", тобто теперішній еон, а не обов'язково прийдешній, і якщо безодню тимчасово не можна пройти, чому ж Новий Заповіт про це не говорить чітко?
Тож ці та інші тексти, пов'язані з "пекельним вогнем", слід інтерпретувати через призму інших, не так часто цитованих уривків з Нового Заповіту, які вказують на "універсалістське" спрямування.
Є кілька Послань Павла, які підтверджують існування зв'язку між всеохопністю гріха, з одного боку, та всесвітнім викупленням, з іншого. Найпоказовіший приклад — Перше послання до Корінтян 15,22, де апостол Павло проводить аналогію між першим і другим Адамом: "Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі". Безперечно, слово "усі" має однакове значення в обох частинах цього речення. Подібне знаходимо в Посланні до Римлян: "І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливости одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання" (5,18); "Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати" (11,32). Можна не погодитися з тим, що у цих трьох випадках Павло просто мав на увазі, що смерть і воскресіння Христа дають усім можливість бути викупленими. Це не значить, що всі будуть або мають бути спасенні, бо це залежить від нашого власного вибору. Тобто спасіння запропоновано кожному, але не кожен дійсно прийме його. Але Павло припускає більше, ніж просто можливість; він упевнено покладає надію на це. Він не говорить: "Можливо, всі будуть жити", але: "Усі будуть жити". Це принаймні дає нам підстави сподіватися на спасіння всіх.
Таким чином, К.С. Льюїс суперечить апостолу Павлові, стверджуючи як остаточний факт: "Деякі не будуть спасенні".
Таку саму ознаку впевненої надії можна почути, навіть ще виразніше, у Першому посланні до Корінтян 75,28 (для Орігена це був ключовий текст). "Якже все буде йому підкорене, — каже Павло, — тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому." Фраза "усім в усьому" (panta en pasin) явно передбачає не цілковите роздвоєння, а цілковите прощення.
Існує також текст із Апостольських послань, який мав істотний вплив на армініанців і Джона Уеслі: "Це добре й приємно в очах нашого Спаса Бога, який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди" (І Тим 2,3-4). Можна, звичайно, сказати, що тут автор не стверджує, що спасуться усі, а лише зазначає, що цього хоче Бог. Але чи можна стверджувати, що воля Божа врешті-решт не справдиться? Як і раніше, нас спрямовують принаймні сподіватися на всесвітнє спасіння.
Отже, треба звернути увагу на складність біблійних свідчень. Не всі вони вказують на один напрямок — існують два цілком протилежні вектори. Деякі розділи немовби кидають нам виклик. Бог закликає, а не примушує. У мене є свобода вибору: що я відповім на святе запрошення — так чи ні? Майбутнє невідоме. До якого напрямку я особисто схильний? Можливо, мене не візьмуть до весільного святкування? Але є й інші розділи, які категорично наголошують на верховенстві Бога. Його не можливо перемогти. "Все буде добре", — і врешті Бог дійсно буде "усім в усьому". Наш вибір і верховенство Бога — ось два мотиви Нового Заповіту, і треба зважати на кожен з них.
Бог — всесвітній цілитель
Повертаючись від Святого Писання до традиції, звернімось спочатку до автора, якого чи не найбільше в історії християнства асоціювали з універсалістською позицією — Орігена Александрійського. Це той, кого протягом століть звеличували і до такої ж міри принижували. Скажімо, його співвітчизник, александрієць Дідим Сліпий, називає Орігена "найвизначнішим учителем Церкви після апостолів"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
