Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
3. "Хто б лиш не хотів ліпше втратити з Орігеном, ніж знайти з кимось іншим?" — проголошує св. Вінсент Леранський4. Вражаючий, але типовий виклад протилежної позиції знаходимо в розповіді про св. Пахомія, засновника кіновійного чернецтва в Єгипті. Якось, спілкуючись з ченцями, Пахомій відчув "неприємний запах", але не міг пояснити, звідки він іде. Раптом він зрозумів причину: відвідувачі були орігеністами. "Кажу вам перед Богом, — докоряв він їм, — кожен, хто читає Орігена і приймає його вчення, піде у саме пекло. Такі успадковують зовнішній морок, де є плач і скрегіт зубів... Візьміть усі книги Орігена, які у вас є, і киньте їх у ріку"5. Шкода! Надто багато пристали на пораду Пахомія, спалюючи і руйнуючи те, що написав Оріген, внаслідок чого кілька його головних праць залишилися лише в перекладі, а грецькі оригінали зникли. На превеликий жаль, це сталося з трактатом Про першопочатки, в якому Оріген найповніше розкриває своє вчення про кінець світу. Тут мусимо покладатися переважно на латинський варіант (не завжди точний), перекладений Руфінієм6.
Орігенові треба віддати належне за те, що він виявляє таку покору, що не завжди виявляли його головні критики — Ієронім та Юстиніан. Знову й знову, досліджуючи глибинні проблеми теології, Оріген шанобливо схиляє голову, зачарований Божою таїною. Він навіть в думках не припускає, що знає усі відповіді. Ця покора особливо помітна, коли він говорить про Останні речі й майбутню надію. "Це речі, які важко зрозуміти... — пише він. — Нам треба говорити про них з великим страхом і обережністю, обговорюючи і досліджуючи, а не доходячи чітких висновків"7.
Але, незважаючи на покору або непокору, Орігена засудили як єретика і проголосили анафему під час V Вселенського собору, що відбувся в Константинополі за часів імператора Юстиніана у 553 році. Перша з п'ятнадцяти анафем, висунутих проти нього, гласить: "Якщо хтось стверджує про міфічне передіснування душ і про наслідок цього — жахливий апокатастасис, — хай буде тому анафема"8. Це видається цілком категоричним і визначеним: віра в кінцеву "відбудову" (apocatastasic) усіх речей і людей, віра у спасіння усіх, у тому числі й диявола, — вважалася єретичною в офіційному наказі Вселенського собору, який для Православної церкви є найвищою видимою владою в питаннях вчення.
Проте існує великий сумнів щодо того, чи були ці п'ятнадцять анафем офіційно затверджені V Вселенським собором. Можливо, вони були ухвалені малою радою, проведеною на початку 533 року, якраз перед скликанням головної ради. В такому разі вони не набирають повної вселенської чинності, навіть якщо отці V Собору, добре знаючи про ці п'ятнадцять анафем, не мали наміру скасувати чи змінити їх9. Незважаючи на це, точне формулювання першої анафеми розглянути все ж таки доцільно. В ній ідеться не лише про апокатастасис, а й про два узалежнені аспекти теології Орігена: по-перше, його міркування про початок, тобто про передіснування душі та передвсесвітнє гріхопадіння; по-друге, його вчення про кінець, про спасіння і прощення усіх. Саме такою видається есхатологія Орігена, яка випливає з його протології, — і обидві вони відкидаються.
Те, що перша з п'ятнадцяти анафем має засуджувати протологію й есхатологію одним вироком, цілком зрозуміло, бо Оріген розумів ці два аспекти як одне ціле. Він вірив, що спочатку було царство logikoi або раціонального розуму (noes), який існував до сотворення матеріального світу як розум без тіла. Спочатку всі ці Іодікоі перебували в поєднанні з Творцем Логосом. Потім відбулося передвсесвітнє гріхопадіння. За винятком одного logikoi (який став людською душею Христа), усі інші logikoi відвернулися від Логоса і стали, залежно від серйозності їхнього відхилення, або ангелами, або людьми, або демонами. У кожному випадку вони отримали тіло, залежно від ступеня свого гріхопадіння: ангели — легке й неземне, демони — темне й потворне, люди — щось проміжне між тим і тим. Наприкінці, стверджував Оріген, з поділу відбудеться поєднання. Усі — ангели, люди чи демони — знову поєднаються з Логосом, первісна гармонія сотворення буде відновлена, щоб знову "Бог був усім в усьому" (1 Кор 15,28). Щодо цього в Орігена циклічна точка зору: кінець буде як початок.
Отже, як зазначалось, перша з п'ятнадцяти анафем проти Орігена спрямована не просто проти його вчення про всесвітнє прощення, а проти усього його розуміння історії спасіння — проти теорії про передіснування душі, передвсесвітнє гріхопадіння та кінцевий апокатастасис, що вбачалися одним цілим. Але спробуємо відокремити його есхатологію від протології, відкинемо міркування про царство вічного logikoi; будемо вважати, що дотримуємось звичайної християнської позиції, яка не визнає передіснування душі і згідно з якою кожна людина з'являється як цілісність душі й тіла в момент або одразу після моменту зачаття ембріона в лоні матері. Отже, можемо прийняти вчення всесвітнього спасіння, стверджуючи його не як логічну впевненість (а втім, Оріген також ніколи так не стверджував), а як щире сподівання, примарну надію. Це допоможе запобігти циклічності, про яку йшлося в міркуваннях Орігена, й уникнути засудження всіма антиорігенівськими анафемами. Ми повернемося до цього в розповіді про св. Григорія Ниського, але спочатку детальніше розглянемо причини, з яких Оріген стверджував про кінцевий апокатастасис.
Часто говорять, що віра у всесвітнє спасіння не може дати нам свободу вибору, оскільки вона передбачає неминуче настання тріумфу Божої любові. Ставлення Орігена до цієї суперечності відчутне досить сильно. Однак, якою б впевненою не була його надія, що Божа любов врешті переможе, Оріген ніколи не применшував важливості вільного вибору людини. Стверджуючи, що Бог є любов, він не відходить від кореляційного принципу люди є вільними. Говорячи про підкорення усього Христові, а Христа — Отцеві (1 Кор 15,28), він зазначає: "Це підкорення відбуватиметься різними перевіреними методами, за допомогою різних видів покарань і в певні періоди; але не слід думати, що є потреба, яка примушує підкорятись, або що цілий світ силоміць підкориться Богові"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
