Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
10. Оріген недвозначно стверджує: тут немає примусу й сили. Якщо Божа любов переможе, то це станеться тому, що її добровільно приймуть усі розумні створіння. Апокатастасис Орігена — це не просто висновки з певної абстрактної системи, це — надія.
Тут ми підходимо до труднощів, які часто виникають не лише під час наших міркувань про остаточне прощення у кінці світу, а й протягом нашого земного християнського життя. На перший погляд здається, що Божа милість і людська свобода суперечать одна одній, а часом вони є несумісні; в результаті, ми часто вважаємо, що чим більша милість, тим більш обмеженою є наша людська свобода. Але хіба це не оманлива дилема? Як сказав Джон А.Т. Робінсон:
"Кожен може згадати випадки, коли через всепереможну силу любові він був змушений дати позитивну відповідь. Але, незважаючи на цей дивний примус, чи почувався хтось ображеним або відчував, що його свобода обмежена? Хіба не саме у такі моменти людина перебуває — можливо, лише коротку мить — у стані, якого не знала раніше, сягаючи повноти та цілісності життя, які незрозумілим чином пов'язані з рішенням, прийнятим під впливом любові іншого? Більше того, що сильніше примус, то більш істинним він є. З примусу Божої любові у Христі це почуття самореалізації сягає свого максимуму. Свідчення поколінь полягає в тому, що тут, як ніде більше, служіння — це довершена свобода"11.
Це особливо стосується перемоги Божої любові у віці прийдешньому. Така переможна сила є силою співчуття до любові і перемогою, яка не керує, а збільшує нашу людську свободу.
Очевидним є те, що Оріген обережно говорить про спасіння диявола та його демонів. Він надзвичайно чітко дає зрозуміти, що вважає це не фактом, а можливістю. У своєму Коментарі до Йоана він лише ставить запитання: "Якщо людина може покаятись і повернутись від невіри до віри, чи стосується це також і ангельської природи?"12. У своєму трактаті Про молитву Оріген говорить лише, що у Бога для диявола є замисел у прийдешньому віці, але зараз ми не маємо жодного уявлення про те, яким він буде: "Бог потурбується про нього, але як — я не знаю"13. У праці Про першопочатки це питання залишається на розсуд читача.
"Чи можуть деякі з тих сил, підпорядкованих дияволу і покірних його злобі, бути навернені на добро коли-небудь у майбутньому, оскільки у них ще є свобода вибору; або ж зло стало таким усталеним і глибоким, що є вже частиною їхньої натури — нехай це вирішує сам читач"14.
Тут Оріген пропонує дві можливості: або у демонів ще залишилася свобода вибору, або вони досягли межі, після якої покаяння є неможливим. Але він не засуджує: обидві можливості залишаються відкритими.
Із цього випливає цікаве запитання, яке я одного разу поставив грецькому архієпископу на початку чотиригодинної подорожі машиною, сподіваючись, що це допоможе нам провести час за розмовою. Чи можливо, щоб диявол — напевне, дуже самотній та нещасний — врешті покаявся і був спасенний, і чому ми ніколи за нього не молимося? На жаль (через те, що я в той момент не міг придумати іншої теми для розмови), архієпископ відповів різко й коротко: "Займайтеся своїми справами". Він був правий. Поки йдеться про людей, диявол завжди є нашим ворогом; ми не повинні вступати з ним у жодні переговори: ні молитися за нього, ні будь-яким іншим чином бути причетними до стосунків з ним. Його спасіння це просто не наша справа. Але у диявола свої стосунки з Богом, як дізнаємося з прологу книги Іова, коли сатана з'являється на небі серед інших "синів Божих" (Іов 1,6-2,7). А ми зовсім нічого не знаємо про сутність цих стосунків, і зовсім не має сенсу цікавитися ними. Але якщо не нам молитися за диявола, ми не маємо права вважати, що він цілковито й повністю поза межами Божої милості. Ми не знаємо. Як говорить Віттгенштейн: wovon man nichtreden kann, darubermue man schweigen (про що не можна говорити, про те треба мовчати)15.
Найпереконливішим аргументом у міркуваннях Орігена про універсалізм є його аналіз покарання. Можна підсумувати його позицію трьома основними аргументами, якими здебільшого виправдовують покарання.
По-перше, існує караючий аргумент. Ті, хто вчинив зло, стверджує Оріген, самі заслуговують на страждання пропорційно тому злу, яке вони вчинили. Тільки так може бути встановлена справедливість: "око за око, зуба за зуба" (Вих 21,24). Але у Нагірній проповіді Христос повністю заперечує цей принцип (Мт 5,38). Якщо нам, людям, Христос забороняє відплачувати нашим ближнім, то тим паче ми не можемо приписувати Богові бажання мстити й карати. Богохульством було б вважати, що Свята Трійця є месницькою. Так чи інакше, видається несправедливим те, що Бог може накладати безмежне покарання за лише обмежену кількість гріхів.
Наступний аргумент полягає в тому, що покарання потрібне для залякування. Лише почувши про "перспективу" пекельного вогню, ми утримуємося від злих діянь. Але тоді виникають запитання: чому ми потребуємо нескінченного, вічного покарання, яке для нас є ефективним способом залякування? Чому загроза періоду болісної розлуки з Богом, яка триватиме неймовірно довго, але не вічно, не достатня для того, щоб залякати порушників Закону Божого? Як би там не було, очевидним, особливо нині, є те, що загроза пекельного вогню як чинник залякування майже не ефективна. Якщо в нашому проповідуванні християнства ми сподіваємось істотно впливати на інших, то нам потрібна не негативна стратегія, а позитивна. Отже, облишмо жахливі погрози, і краще спробуймо пробудити в людях уміння дивуватися та їхню здатність любити.
Залишилося ще одне розуміння покарання — виправлення, яке Оріген вважав єдиним морально прийнятним. Покарання, якщо воно містить у собі моральні цінності, повинно бути не лише репресивним або переконливим, а й зцілюючим. Коли батьки карають своїх дітей або ж коли держава карає злочинців, їхньою метою завжди має бути зцілення тих, кого вони карають, або ж їх удосконалення. І саме з цією метою, за Орігеном, Бог карає нас; Він завжди чинить так, немовби "наш лікар"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
