Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
39. Тоді як апеляція до сили Божої любові становить найвагоміший аргумент на користь всесвітнього спасіння, апеляція до свободи вибору є найпереконливішим аргументом проти. Важливим є те, що дві сторони дискусії, хоча й різними шляхами, шукають головну підтримку в тому, що Бог є любов.
Безповоротна точка. Але можна заперечити, хіба цей аргумент свободи вибору не багато важить? Якщо Бог ніколи не позбавить нас права вибору, і ті, хто в пеклі, таким чином матимуть свободу вибору, то чи не буде тоді можливість покаятися для них постійним вибором? З цього приводу антиуніверсалісти зазвичай говорять, що існує безповоротна точка, після якої покаяння вже не можливе. Бог не позбавляє тих, хто осуджений на вічні муки, їхньої волі, але неправильне використання цієї волі згодом так глибоко закорінюється в них, що вони уже не можуть змінитися і тому назавжди залишаються незмінними у своєму зреченні. Бог і далі любить їх, але вони унеможливили для себе відповісти на цю любов.
Можна протиставити святих у раю та проклятих у пеклі. Святі у раю не втратили своєї волі, але для них відвернутися від Бога і впасти в гріх є неможливим. Вони й надалі мають свободу вибору, але будь-який їхній вибір є благим. Так само й прокляті у пеклі мають остаточну свободу вибору, адже вони не припинили бути особистостями. Але будь-який їхній вибір є злом, і для них уже неможливо піднестися до Царства Божого. Диявол має свободу — але не свободу покаятись. Отже, після Страшного суду відбудеться "велике розлучення", і провалля між раєм і пеклом ніколи не можна буде перейти.
Аргумент справедливості. Це суперечить Божественній справедливості, тому часто припускають, що грішники повинні мати таку ж відплату, як і праведні, що моральна гармонія всесвіту порушиться, якщо грішники не отримають справедливої відплати. Я вважаю, що цей аргумент значно слабший, ніж два попередні. Як слушно зазначає прп. Ісаак Сирін, наші людські поняття справедливої відплати є в цілому неприйнятними для Бога40. Він є Богом не помсти, а любові, яка прощає; Його справедливість буде не чим іншим, як Його любов'ю. Коли Він карає, Його мета — не відплатити, а зцілити.
Моральний і пастирський аргумент. І нарешті, антиуніверсалісти часто стверджують, що універсалізм позбавляє нагальності християнське послання й недооцінює значення наполегливого застереження, яке є наявним у всьому Новому Заповіті. Христос розпочинає Свої проповіді серед людей словом "сьогодні" (Лк 4,21). "Ось тепер — час сприятливий, — говорить апостол Павло, — ось тепер — день спасіння" (2 Кор 6,2). Сьогодні, тепер — це теперішнє життя, яке є тим моментом можливості і рішення, нашим переломним часом, kairos, коли чинимо вибір і визначаємо наше майбутнє у вічності. Але якщо, з іншого боку, ми маємо нескінченну кількість вибору після смерті і якщо в будь-якому випадку — хоч би що ми робили у теперішньому житті — ми опинимося в тому самому місці, то в чому полягає привабливість проповідування цього християнського послання і для чого тоді існує потреба повернутися й покаятися тут і зараз? Якщо перемога Божої любові є неминучою, а отже, немає між чим вибирати, то чи не перетворює таке твердження наші теперішні дії і моральні рішення на буденні та незначущі?
Орігену відомі ці труднощі. Доктрину apocatastasis, яку він висунув, потрібно було тримати в таємниці, адже якщо проповідувати її відкрито незрілим людям, це призведе до того, що вони стануть недбалі й байдужі41. Безперечно, саме з цієї причини пієтист XIX століття Ґотліб Барт зазначає: "Той, хто не вірить у всесвітнє воскресіння є биком, а той, хто навчає цього, — віслюком"42. Прп. Ісаак Сирін розглядає цю проблему інакше. Він вказує, що величезну різницю для нас становить те, чи відповімо ми на Божу любов тут і зараз чи відповімо лише після численних негараздів. Навіть якщо тортури пекла не є вічними, вони справді страхітливі: "Проте геєна є болісною, навіть якщо вона обмежена у своїй тривалості: хто може це витерпіти?"43.
Якщо найвагоміший аргумент на користь всесвітнього спасіння є апеляцією до Божої любові, і якщо найпереконливіший аргумент проти — апеляція до людської свободи, то ми знову повернулися до дилеми, з якої почали. Як нам узгодити два принципи: Бог — це любов і всі люди вільні? Нині ми не можемо вчинити більшого, ніж дотримуватися однаковою мірою обох принципів одразу, визнаючи, що спосіб їхнього остаточного поєднання залишається таїною в межах нашого теперішнього розуміння. Те, що св. Павло сказав про примирення християнства та іудаїзму, можна застосувати також до остаточного прощеннязсього сотвореного: "О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!" (Рим 11,33).
Інколи, чекаючи поїзда до Лондона на вокзалі в Оксфорді, я прогулююся до північного краю платформи, доки не бачу напис: "Пасажирам далі заходити заборонено. Штраф — 50 фунтів". У наших дискусіях про майбутню надію потрібен такий самий напис: "Богословам заборонено заходити за цю межу" — нехай читачі самі встановлять покарання. Без сумніву, помилка Орігена була в тому, що він намагався сказати надто багато. Це помилка, яку я, швидше, схвалюю, ніж засуджую, але визнаю, що це все ж таки помилка.
Наша віра в людську свободу означає, що ми не маємо права категорично стверджувати: "Всі повинні спастися". Але наша віра в Божу любов змушує нас бути доволі сміливими сподіватися, що всі спасуться.
Чи є там хтось? — запитав мандрівник, стукаючи у двері, залиті світлом місяця.
Пекло існує як можливість, бо існує свобода вибору. Проте, вірячи у невичерпну привабливість Божої любові, ми насмілюємося висловити надію — це не більше, ніж просто надія, — а в кінці, немов мандрівник Вальтера де ла Мара, ми зрозуміємо, що там нікого немає. Тож залишмо останнє слово за св. Силуаном Афонським: "Любов не може з цим змиритися... Ми повинні молитися за всіх".
Примітки
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|