Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
8 "Tradition and traditions", 19 (доповнене видання, 17).
9 Social and Political Thought in Byzantium (Oxford: Clarendon Press, 1957), 28.
10 Я мав щастя знати їх обох особисто, а не лише за їхніми працями, Володимира Лоського до, а отця Георгія після мого навернення до православ'я.
11 "Sobornost," 65, 67 (виділення автора).
12 The Mystical Theology of the Eastern Church (London: James Clarke, 1957), 9.
13 Homily 22 (23): tr. Wensinck, 112; tr. Miller, 116.
14 Birkbeck, Russia and the English Church, 70-71 (виділення автора).
15 Ця стаття, написана Романідесом під час навчання у Афанасьєва в Православному інституті св. Сергія в Парижі (1954-55), була надрукована лише через кілька років, див.: The Greek Orthodox: Theological Review 7:1-2 (1961-62), 53-77. Пізніше Романідес відійшов від позиції євхаристійної еклезіології, див.: Andrew J. Sopko, Prophet of Roman Orthodoxy: The Theology of John Romanides (Dewdney, BC, Canada: Synaxis Press, 1998), 150-53.
16 Див. N. Afanassieff, "The Church Which Presides in Love," in John Meyendorff and others, The Primacy of Peter (London: Faith Press, 1962), 57-110 (нове видання [Crestwood, NY: St. Vladimir's Press, 1992], 91-143). Cf. Aidan Nichols, Theology in the Russian Diaspora: Church, Fathers, Eucharist in Nikolai Afanas'ev (1893-1966) (Cambridge, England: Cambridge University Press, 1989).
17 Див.: John D. Zizioulas, Being As Communion: Studies in Personhood and the Church (Crestwood, NY: St. Vladimir's Press, 1985). Cf. Paul McPartlan, The Eucharist Makes the Church: Henry du Lubac and John Zizioulas in Dialogue (Edinburgh: T. & T. Clark, 1993).
18 To the Philadelphians 4.
19 У Constantin G. Patelos, The Orthodox Church in the Ecumenical Movement. Documents and Statements 1902-1975 (Geneva: World Council of Churches, 1978), 96. Мені здається, що о. Георгій Флоровський був активно задіяний до написання цього чудового документа. Дуже шкода, що православні делегати на недавньому зібранні ВСЦ (WCC) не говорили настільки чітко!
20 Я подаю дані на 1960 p., зазначені у брошурі Parishes and Clergy of the Orthodox and Other Eastern Churches in North and South America together with the Parishes and Clergy of the Polish National Catholic Church, 1960-61, редактором якої був єпископ Ларістон Л. Скеф (Bishop Lauriston L. Scaife). Брошура опублікована Об'єднаною комісією зі співробітництва зі східними церквами Загального зібрання Протестантської єпископальної церкви (the Joint Commission on Cooperation with the Eastern Churches of the General Convention of the Protestant Episcopal Church). Я не включав до своїх розрахунків нехалцедонців (the non-Chalcedonians). У цьому виданні є низка прекрасних фотознімків.
21 The Mystical Theology of the Eastern Church, 245-46.
22 Лист від 11 квітня 1957 p.
23 Насправді ж, я був рукопокладений в ієреї у 1966 p., через вісім років після мого навернення, митрополитом (пізніше архієпископом) Афінагором II Фіатерським, який приїхав до Англії у 1963-1964 pp.
24 О. Лев Жилле, у Vincent Bourne, La Quete de Verite d'lrenee Winnaert (Geneva: Labor et Fides, 1966), 335.
2. "ІДИ РАДІСНО": ТАЇНСТВО СМЕРТІ Й ВОСКРЕСІННЯ
Саме з кінця ми починаємо.
Т.С. Еліот
"Я знав, що ти прийдеш..."У богослужінні Російської Православної церкви, коли звучать молитви перед літургією, ворота у центрі іконостасу залишаються зачинені. Потім починається сама божественна літургія: ворота відчиняються, священик виголошує благословення. Саме цей момент російський релігійний філософ, князь Євген Трубецькой пригадував перед смертю. Останніми його словами були: "Царські ворота відчиняються! Починається Велика Літургія"1. Для нього смерть була не зачиненням, а відчиненням воріт, не кінцем, а початком. Так само, як і ранні християни, він сприймав свою смерть як народження.
Людське існування можна порівняти з книгою. Більшість людей розглядає своє земне життя як справжній текст, головну оповідь, і вважають прийдешнє життя — якщо, звичайно, вони у нього вірять — не більше, ніж додатком. Але справжнє християнське ставлення зовсім інше: наше теперішнє життя — не більше, ніж передмова, вступ, тоді як саме прийдешнє життя становить головну оповідь. Момент смерті означає не закінчення книги, а початок першої частини.
Про завершальну точку — а, по суті, початкову — слід сказати дві речі, які є настільки очевидними, що про них легко забувають. По-перше, смерть — невідворотний і певний факт; по-друге, смерть — це таїна. Це означає, що нам треба сприймати грядущу смерть з протилежними почуттями: зі спокійним реалізмом та зі смиренним трепетом.
Смерть — невідворотний і певний факт
У цьому житті є лише одна річ, щодо якої ми можемо бути впевнені: ми всі помремо (якщо тільки Друге пришестя Христа не відбудеться за нашого життя). Смерть — це та певна й неминуча подія, до якої кожна людина має готуватися. І якщо я спробую про неї забути і відвернуся від її неминучості, я сам страждатиму від цього. Справжня людяність невіддільна від усвідомлення смерті, адже тільки прийнявши реальність своєї грядущої смерті та поглянувши їй у вічі, я можу стати дійсні живим. Як зауважив Д. X. Лоуренс: "Без пісні смерті пісня житті стає позбавленою осмисленості та безглуздою". Лишаючи поза увагою глибинність смерті, ми позбавляємо життя його величі Надзвичайно переконливо говорить про цей момент митрополит Антоній Сурозький:
"Смерть — пробний камінь нашого ставлення до життя. Ті, хто бояться смерті, бояться і життя. Неможливо не боятися життя з усіма його труднощами і небезпеками, якщо боїшся смерті... Якщо ми боїмося смерті, то ніколи не зможемо по-справжньому ризикнути, змарнуємо наше життя, боязко і нерішуче вагаючись Тільки дивлячись смерті в лице, осмислюючи її, визначаючи її місце і своє ставлення до неї, ми будемо здатні жити безстрашно й на повну силу"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
