Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО МЕЦЕНАТА
Що задумав я, нежонатий, нині -
В світлі дні календ березневих, нащо
Квіти, ладан, жар, під яким дерновий
Тліє жертовник,-
Ти, знавець двох мов, завагався, бачу,
Славний цей обід, це козлятко біле
Вакху винен я, бо ж мене той стовбур
Мав уже вбити.
Цей святковий день з поворотом року
Буде з-під смоли вибивати корок
Амфор, що стоять, задимілі, з часу
Консула Тулла.
Випий нині сто. Меценате, кухлів
За рятунок мій. Хай світильник сяє
Аж до ранку нам, хай і гнів, і крики
Нас оминають.
Кинь про Рим журбу, про державні справи:
Он же впав загін Котізона-дака,
Ворог Риму, парф, піднімає згубну
Зброю на брата,
Вже в ярмі кантабр, наш іспанський ворог,
Вже, хоч пізно, й він ланцюгами дзвонить,
Вже ладен і скіф, попустивши лук свій,
Нам поступитись.
Тож на римський люд не зважай хоч нині,
Геть про все забудь, про своє щось думай;
Що цей день дає - те й бери погідно,-
Годі смутитись!
ДО ЛІДІЇ- Доки милим я був тобі,
Доки ще не торкавсь інший, щасливіший,
Сніжно-білих рамен твоїх,
Доти й перський владар заздрити міг мені.
- Доки іншої ти не знав,
Доки ще не змінив Лідію Хлоєю,-
З уст в уста моє ймення йшло,
Пишно так не цвіла й римлянка Ілія.
- Мною Хлоя владіє вже,
Хлоя - перша в піснях, солодко в струни б'є.
Я померти за неї рад,
Тільки б доля взамін їй додала життя.
- Ми палаєм одним вогнем:
Я і Калаїд мій, Орніта з Турій син.
Двічі ладна померти я,
Тільки б потім йому доля всміхнулася.
- Що, як давня прийде любов
Й знов під мідне ярмо візьме розлучених?
Що, як Хлої русявій я
"Геть!" - скажу й одчиню двері для Лідії?
- Той - ясніший від зірки, ти ж -
Наче корок легкий, в гніві ж нестямніший
Від гадрійської хвилі, все ж -
Вкупі б нам вікувать, вкупі й померти б нам!
ДО ЛІКИЛіко, навіть коли б із Танаїса ти,
Жінка скіфа, пила - навіть тоді б узяв
Жаль тебе, що ось так, під буревієм, я
На порозі твоїм лежу.
Чуєш, чуєш, як б'є в двері глухі твої
Вітер, як у дворі сад розшумівся твій,
Як під небом ясним льодом береться вже
Сніг, що землю недавно вкрив.
Ти й Венеру гнівиш зарозумілістю.
Від напруги, дивись, рветься й канат тугий.
Кров тірренська в тобі, тож не впирайся так,
Начебто - Пенелопа ти.
Хоч не схилять тебе ні умовляння ці,
Ні дари, ні бліді лиця закоханих,
Ні твій муж (він тепер іншу, з Піерії,
Любить) - будь до благаючих,
Ліко, м'якша, ніж дуб, серцем ніжніша будь,
Ніж маврійська змія, бо ж не весь час мій бік
Ті пороги тверді й води небеснії,
Не весь час же терпітиме!
ДО МЕРКУРІЯМайї сину! (Ти ж - Амфіона вчитель:
Зводив мури він чародійним співом)
Ліро, й ти, що нам семиструнне вмієш
Нині дзвеніти -
Твій, німий колись, черепахи панцир
Нині милий скрізь, за столом і в храмі
Грай таких пісень, щоб і Ліді впертій
Слух полонити.
Мов кобилці тій, так і їй лугами
Вистрибом піти, непокірній, мило.
їй чужа любов од зухвальця-мужа
Й досі тікає.
Чи ж не можеш ти злагіднілих тигрів
І ліси вести й сповільняти ріки?
Звабі струн твоїх уступив і сторож
Краю страшного -
Цербер, лютий пес, хоч сто змій чатує
В нього круг чола, хоч і гній, і сморід
Із його нутра вивергає паща
Триязикова.
Тітій, Іксіон - навіть ті всміхнулись
Серед мук тобі. На якусь хвилину
Глек води не брав, поки ти втішала
Дочок Даная.
Про вину тих дів хай і Ліда знає,
Про покару їх - про бездонну бочку -
І про те, що жде, хай і пізно, кара
На лиходія -
Й під землею жде. О безбожні! - хто ще
Більше зло вчинив? О безбожні! - Сміли
В шлюбну ніч звести женихів із світу
Гострим залізом.
Та лише одна, смолоскипів шлюбних
Гідна, лиш вона підманула славно
Зрадиика-вітця - і приніс обман їй
Славу незгасну.
"Встань! - над женихом нахилилась діва.-
Встань, щоб вічний сон не злетів на тебе,
Звідки сам не ждеш! Одури злочинців -
Сестер і тестя.
Вже ж бо всі вони женихів шматують:
Кожна з них - свого, мов бичка - левиця.
Я ж тебе не вб'ю, не замкну в цім домі,
Серцем ніжніша.
Хай мене за те, що тебе рятую,
Батько закує у важкі заліза,
Хай прудким судном на край світу вишле,
В край нумідійський.
Йди! Шляхам довірсь і вітрам - на морі,
Поки темна ніч і любов з тобою;
Йди щасливо, йди і вшануй тужливим
Написом гріб мій".
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|