Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО ЕЛІЯ ЛАМІЇ
Потомку знатний Лама прадавнього -
Від нього, звісно, й Ламії всі пішли;
Нащадки їх (заглянь у фасти),
Елію, свій родовід виводять
Від нього; він же - свідчать перекази -
Був той, хто вперше Формія стіни звів,
Широковладно панувавши
Там, де орошує Ліріс землі
Маріки-німфи - завтра поривний Евр,
У ліс ввірвавшись, листям рясним війне,
На берег водорості кине -
Завтра, якщо не віщує хибно
Стара ворона; значить, про хмиз подбай,
Ще поки можна: завтра-бо генія
Вгостиш вином і поросятком -
Ти й твоя челядь, від праці вільна.
ДО ФАВНАФавне, німф легких невсипущий друже!
На полях моїх, обігрітих сонцем,
Гостем будь, хай молодняком отара
Тішиться в мене.
Рік зімкне свій біг - і тобі козля вже
Кров жертовну ллє; тебе кухоль повний,
Друг Венери, жде; тобі вівтар давній
Густо димиться.
В твій врочистий день, у грудневе свято,
Стадо всім гуртом на траві пустує,
Побіч - все село, по марудній праці
Й віл спочиває.
Ходить хижий вовк між овець безпечних,
Ліс тобі до ніг осипає листя,
Радо б'є рільник осоружну землю
Тричі ногою.
ДО ТЕЛЕФАТи порівнюєш Інаха
З Кодром, хто за свій край з радістю смерть прийняв;
Правиш нам про Еака рід,
Про бої біля стін Трої священної,
А хіоське в якій ціні,
Хто нагріє води, чий прихистить нас дім,
Де б морозу Пелігнії
Ми позбулись - про те, друже, мовчиш чомусь.
Дай-но, хлопче, вина - нехай
П'ю за місяць новий, за опівнічний час,
За Мурену, господаря!
Змішуй в кухлі мерщій три або й дев'ять чарі
Хто шанує непарних Муз,-
У пориві, бува, тричі по три велить
Кухлів лить, але Грація
й ніжні сестри її, сварки лякаючись,
Лиш трьома нас обмежують.
Гей, шаліти я рад! Чом не лунає спів
Флейти берекінтійської?
Що ж німують-висять ліра з сопілкою?
Тут не місце рукам скупим!
Сип троянди довкіл! Хай наш бенкет гучний
Чує заздрісний Лік-сусід -
І дружина, що їй віком не рівня він.
Рода в розквіті літ тебе
Прагне, Телефе; їй - Веспером сяєш ти,
Вабиш блиском волосся; я ж-
При Глікері своїй пізнім огнем горю.
ДО ПІРРАЦе ж бо гра з вогнем - чи не бачиш, Пірре,-
Вабити малят на виду в левиці:
Грізний бій тебе, крадія-невдаху,
Змусить до втечі,
Хай шугне вона крізь юрбу юнацтва,
Щоб вернуть собі красуня Неарха.
Бій розсудить вас - чи за нею здобич,
Чи за тобою.
Поки ти стрілу приміряєш бистру,
А левиця зуб страхітливий гострить -
Він, суддя змагань, гордовито пальму
Топче босоніж.
Ось йому вітрець обвіває плечі,
Легко плеще в них запашним волоссям.
Мов Нірей, мов той він, кого на небо
Вкрадено з Іди.
ДО АМФОРИО ти, зі мною разом народжена,
Коли ще Манлій консулом римським був!
Чи гнів, чи жарти нам даруєш,
Амфоро люба, чи пал кохання,
Чи сон ласкавий; хай би яких там свят
Чекав твій масик - гідна ти дня цього.
Зійди ж і соком, чародійним
З волі Корвіна слугуй нам нині!
Хоч він і повен бесід Сократових,
Але, суворий, знає й тобі ціну.
Та й сам Катон старий, бувало,
Мужність вином гартував охоче.
Солодким болем часто й жорстокому
Проймаєш серце. Ти мудреців думки
І таємниці їх Ліеєм-
Жартівником викривати вмієш.
Нові надії в'язню нашіптуєш,
У звагу й силу зброїш убогого -
Бо що йому, вже після тебе,
Стрій ворогів та вожді гнівливі?
З тобою - Лібер і, якщо мило їй,
Венера й сестри - Грації лагідні -
Та ясні факели пробудуть,
Поки й зірки не втечуть од Феба.
ДО ДІАНИОпікунко гір та лісів дрімучих!
Триразовий клич породіллі вчувши,
Ти - вже там, при ній: не даєш їй згинуть,
Діво трилиця.
Дар прийми - сосну, що мій дім окрила.
Тут щорік тебе підживлю, веселий,
Кров'ю кабана, який іклом збоку
Вдарити мітить.
ДО ФІДІЛИЯкщо до неба - хай лиш серпом тонким
Заблисне місяць - руки піднімеш ти,
Сільська Фіділо, склавши ларам
Свинку крикливу та перший колос,
То згубний африк гроном багатої
Лози не зсушить, збіжжя іржа не з'їсть,
Ягняткам ніжним не пошкодить
Плідної осені небо змінне.
Жертовне стадо, що випасається
В гаях дубових Алгіда сніжного
Чи то на вигонах альбанських,
Шиями хай червонить раз по раз
Жерців сокири. Кров ю телиць гладких
Тобі не личить вівтар орошувать:
Вінок із мирту й розмарину -
Ось твій дарунок богам родинним.
Торкнешся щиро й вдячно жертовника -
То й крихта солі, й жменька муки тобі
Хмурних пенатів легше схилить,
Ніж непомірне багаті жертви.
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
