Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
Ода 14. До Постума («Гай-гай, спливають, Постуме...»)
Ода 15. Про римську розкіш («Вже й плугу тісно...»)
Ода 16. До Помпея Гросфа («Миру просить той...»)
Ода 17. До Мецената («Чому так тужиш...»)
Ода 18. До захланного («Не блищить ні в золоті...»)
Ода 19. До Вакха («Я Вакха бачив...»)
Ода 20. До Мецената («Незнайомим досі, дужим крилом сягну...» )
Ода 1. До хору юнаків і дівчат («Не вам ця пісня, невтаємничені...»)
Ода 2. До римського юнацтва («Хай вчиться радо зносити злигодні...»)
Ода 3. До Августа («Хто твердо й чесно йде до мети...»)
Ода 4. До Калліопи («Протяжну пісню, о Калліопо...»)
Ода 5. До Августа («Юпітер - вірим, чуючи грім його...»)
Ода 6. До римлян («Безвинно будеш, Риме, покутувать...»)
Ода 7. До Астерії («Нащо стільки тих сліз?»)
Ода 8. До Мецената («Що задумав я, нежонатий...»)
Ода 9. До Лідії («Доки милим я був тобі...»)
Ода 10. До Ліки («Ліко, навіть коли б із Танаїса ти,..»)
Ода 11. До Меркурія («Майї сину! Ти ж - Амфіона вчитель...»)
Ода 12. До Необули («Ось він, безталанних жереб...»)
Ода 13. До джерела Бандусії («О дзвінке джерело, славо Бандусії!»)
Ода 14. До римського народу {«Цезар, мов Геракл...»)
Ода 15. До Хлоріди («Жінко бідного Івіка...»)
Ода 16. До Мецената («Мідна вежа стрімка...»)
Ода 17. До Елія Ламії («Потомку знатний Лама прадавнього...»)
Ода 18. До Фавна («Фавне, німф легких невсипущий друже!»)
Ода 19. До Телефа («Ти порівнюєш Інаха...»)
Ода 20. До Пірра («Це ж бо гра з вогнем...»)
Ода 21. До амфори («О ти, зі мною разом народжена...»)
Ода 22. До Діани («Опікунко гір та лісів дрімучих!»)
Ода 23. До Фіділи («Якщо до неба...»)
Ода 24. До багача («Хай скарбам твоїм Індія...»)
Ода 25. До Вакха («Гей, куди мене, Вакху, мчиш...»)
Ода 26. До Венери («Дівчатам вчора я ще потрібен був...»)
Ода 27. До Галатеї («Хай ведуть лихих - і лихі прикмети...»)
Ода 28. До Ліди («Що в святковий Нептуна день...»)
Ода 29. До Мецената («Тебе, нащадку роду тірренського...»)
Ода 30. До Мельпомени («Звів я пам'ятник свій»)
Ода 1. До Венери («Що це? Знов на бої нові...»)
Ода 2. До Юла Антонія («З Піндаром хто б смів позмагатись, Юле...»)
Ода 3. До Мельпомени («Хто відчув у колисці ще...»)
Ода 4. До Рима («Таким орел є...»)
Ода 5. До Августа («Сину добрих богів...»)
Ода 6. До Аполлона («Фебе, міць твою за язик Ніоби...»)
Ода 7. До Манлія Торквата («Білі вже збігли сніги»)
Ода 8. До Цензоріна («Радо друзям своїм...»)
Ода 9. До Лоллія («Не відлунає - вір мені...»)
Ода 10. До Лігуріна («Повен гордості ти...»)
Ода 11. До Філліди («Є ще в мене глек...»)
Ода 12. До Вергілія-торговця («Ось весни посланець...»)
Ода 13. До Ліки («Вчули, Ліко, боги голос благань моїх...»)
Ода 14. До Августа («Які старання наших сенаторів...»)
Ода 15. До Августа («Я славить війни й завоювання бравсь...»)
КНИГА ПЕРША ДО МЕЦЕНАТА
Глянь, нащадку ясний давніх володарів,
Меценате, хвало й захисте любий мій,
Глянь довкіл: багатьом — тільки б у куряві
Коней гнати стрімких; вихором-колесом
Лиш мету обігнуть — пальмова гілка вже
Мчить їх ген, до богів, світу керманичів.
Цей — на все йти готов, тільки б до почестей
Люд квірітів хисткий втретє підняв його.
Той — гребе та гребе й сипле у засік свій,
Що з лівійських токів літом змести вдалось.
Хто ж оре залюбки батьківський лан, того
Ти й за Аттала скарб не підіб'єш на те,
Щоб кіпрійським судном він борозну пливку
Вів, лякаючись хвиль моря Міртойського.
Хай-но вдарить крилом до Ікарійських вод
Африк буйний — купець марить селом своїм,
Хвалить спокій, та ось — вже він судно слабке
Знов ладнає: не звик, ситий, до голоду.
Є такий, що й за дня добрим вином старим
Сам гоститися рад, келих по келиху,
Зручно лігши собі то під суничником,
То при тихім струмку в закутку милому.
Інших — табір зове; співом ріжка й сурми
Манить їх на війну — для матерів усіх
Щонайтяжчий проклін. Ну, а мисливцеві —
Любо спати й в снігу — що йому пестощі?
Він про жінку й забув: там, бач, на лань напав
Вірний пес, а кабан — он уже сіті рве.
Я — з плющем на чолі, мудрих ознакою,
Стану побіч богів; я од юрби майну
В тінь гаїв, де в танку німфи з сатирами
Мірно й легко пливуть, хай лиш Евтерпа нам
Флейту дасть голосну, хан Полігімнія
Ніжно струни напне, по-еолійському.
Ще ж коли мене й ти лірним співцем назвеш
Я торкнуся зірок гордим чолом своїм.
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
