Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО БАГАЧА
Хай скарбам твоїм Індія
Й аравійська земля заздрять, убогіші,
Хай на весь суходіл сягнуть
Забудівлі твої, навіть моря займи -
Та, коли в твого дому шпиль
Неминучість тверда скоби залізні вб'є,-
Страх заляже в душі твоїй,
Візьме в сіті свої смерть твою голову.
Краще скіф у степу живе:
Віз - так водиться в них - править за дім йому.
Краще - й гетів суворий рід:
Їм приносять поля нерозмежовані
Хліб і спільні для всіх плоди.
Поля довше, ніж рік, не обробляють там:
Хто своє відробив, того
В свою чергу - на рік - інший підмінює.
Там дітей, що без матері,
Друга жінка бере й кривди не чинить їм.
Посажна чоловіка там
Не корить, не живе, горда, перелюбом.
Там за посаг для дівчини -
Горда мужність батьків, як і чесноти дар,
Що не знає спокусника:
Зрада - гріх; за цей гріх - платять життям у них.
Той, хто край би покласти взявсь
Нашій лютій гризні між громадянами,
Щоб на пам'ятник з написом:
"Батько міст" заслужить,- буйну розпущеність
Загнуздати хай зважиться.
Внуки вславлять його. Ми ж - чи не сором нам! -
Мужність, заздрісні, геть женем,
Та, хай зникне з очей,- знов її прагнемо.
Що ті скарги-жалі, коли
За виною услід кара мерщій не йде?
Що без доброго звичаю
Звід законів? -Ніщо. Ні найпекучіший
Край землі не страшить купця,
Не лякає межа й лютої Півночі,
Де сніги повкривали все,
Льодом взявшись довкіл. Ось на глибінь страшну
Мореплавець судно веде:
Все це вбогість (її нині ганьбою звуть)
Нам велить перетерпіти -
Не для неї тепер мужності шлях важкий.
Краще там, куди кличе нас
Гомін схвальний юрби,- в Капітолійський храм
Перли й золото все складім
Чи в захланну глибінь моря найближчого
Киньмо всі ті початки зла,
Як відчули-таки ми каяття гірке.
Треба знищити в зародку
Цю жадобу гидку, треба привчити нам
Молодь, надто розніжену,
До суворих занять: ледве в сідлі сидить
Знатний підліток - де вже там
До мисливства йому! Вправний у грі зате -
Гнати грецький обруч або
В кості грати, хоч це - гра заборонена.
Для синка свого, ледаря,
Батько, в поті чола гроші згрібаючи,
Всіх обманює: спільник це
Чи товариш його. Так і громадить він
Купу грошей брудних, проте,
Хай хоч трохи, а все ж - чує він брак чогось.
ДО ВАКХАГей, куди мене, Вакху, мчиш,
Полонивши, куди? В нетрі, в яри які
Манить запал новий мене?
Де, в якій із печер вічної слави блиск
Незрівнянного Цезаря,
Вплівши в зорі, я ген - аж до богів знесу?
Ще ніхто не співав про те,
Що вже зріє в мені. Наче менада з гір
Після сну озирне, німа,
І фракійські сніги, здалеку видні, й Гебр,
І Родопу, яку сходив
Варвар. Так ось і я, стежку згубивши, тут
Млію, вражений видом тим -
Дикий ліс, береги... Владарю дів-наяд
І вакханок, що голіруч
Можуть ясен гінкий вирвати з коренем!
Я низького, буденного
Слова вже не скажу! Солодко й легко йти,
О Ленею, услід за тим,
Хто безсмертне чоло гроном рясним вповив.
ДО ВЕНЕРИДівчатам вчора я ще потрібен був,
Ще вчора з ними славно бої водив -
Тепер відслуженій цій зброї
Й лірі німій - на стіні висіти,
Яка Венері, морем народженій,-
По ліву руку. Гей же, несіть сюди
І лук, і світлі смолоскипи,
й кайла, що ними ламав я двері!
Богине Кіпру славного й Мемфісу,
Де не буває снігу фракійського,
Бичем змахнувши з піднебесся,
Ти підхльосни непокірну Хлою!
ДО ГАЛАТЕЇХай ведуть лихих - і лихі прикмети:
Крик сови й собак завивання щінних,
І вовчиця з гір Ланувійських сіра,
Й щінна лисиця.
Хай змія майне на шляху стрілою
Навскоси, коня на диби піднявши.
Я ж молюсь, щоб та, за яку хвилююсь,
Путь мала кращу:
Перше ніж дощів передвісник певний -
Птах - поверне знов на стоячі води,
Віщий ворон хай прокричить, від сходу
Сонця злетівши.
Де б ти не була, Галатеє,- щасна
Будь і згадуй нас. Хай ні дятел зліва
Не грозить тобі, ні ворона блудна,
Поки ти йтимеш.
Впав, однак, у гнів Оріон західний;
Я ж, повір, пізнав, що за силу має
Світлий Япіг той, і в затоці темній
Хвиля гадрійська.
Хай разить жінок і дітей ворожих
Хвиль незряча міць під напором Австра,
Сплески чорних вод, що на скелі ринуть
Громоподібно.
І Європа так, білосніжним тілом
Горнучись, було, до бика-лукавця,
Враз відчула страх серед риб, що ними
Море кишіло.
Щойно лиш квітки на лугах зривала,
Щоб вінчати німф, а тепер довкола -
Тільки хвилі й ніч та зоря змигне десь
Світлом непевним.
Лиш на Кріт зійшла, де сто міст могутніх,-
"Батьку! - мовить,- я - не дочка віднині,
Не дочка твоя, бо, піддавшись шалу,
Честь загубила!
Звідки йду й куди? Хіба двічі вмерши,
Змила б я свій гріх. Наяву, злочинна,
Плачу чи вві сні неповинну жартом
Привид лякає
Той, що сни веде через кість слонову
Різьблених дверей? Чи було ж миліше
Серед хвиль пливти, ніж квітки зривати
В росянім лузі?
О, якби той бик мені клятий стрінувсь -
Геть його зсікла б, обламала б роги -
Чую гнів такий, хоч недавно звір той
Був мені милий.
Сором! Я пішла від пенатів рідних!
Сором! Ще й барюсь, ще вагаюсь вмерти.
Хай між левів я - о боги, молю вас! -
Гола потраплю!
Поки ще рум'янець не зник з обличчя
Й сухість не спила ще моєї вроди -
Швидше хай мене, соковиту здобич,
Тигри шматують!"
"О ганьбо моя! - дорікає батько,
Хоч далеко він.- Не барися й справді:
Ясен ось росте, при тобі ж і пояс -
Зашморгом буде.
Може, інша смерть - на краєчку скелі -
До лиця тобі, то вітрам довірся.
Чи волієш ти, володаря дочко,
Серед наложниць
Прясти при дворі свою частку вовни?"
Та Венера тут, сміючись лукаво,
Чула ті жалі, й, попустивши лук свій,
Син її чув їх.
Потім мовить їй, насміявшись добре:
"Гнів ти свій забудь, не погрожуй марно,
Хоч би й дав тобі поламати роги
Бик твій нелюбий:
Непоборний бог, сам Юпітер - муж твій;
Знай про це й не плач, а великій долі
Дорівняти вчись, бо й частину світу
Ти найменуєш".
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
