Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО ЛОЛЛІЯ
Не відлунає - вір мені - те, що я,
При гомінливім Авфіді зроджений,
Співав, зріднивши небувало
Віщі слова з передзвоном ліри.
Хоч перше місце древній Гомер посів,
Та не забуті - Піндар, Алкей грімкий,
Сумний кеосець, не затих ще
Струн Стесіхора поважний гомін,
Ні те, що жартом Анакреонт співав,
Не вмерло нині. Досі так солодко
Бринить струна, що їй звіряла
Тугу свою еолійська діва.
Чи лиш Єлену Лакедембнянку,
Волоссям пишним зваблену й одягом,
Розшитим золотом, і царським
Почтом, отак засліпив коханець?
І Тевкр не вперше вміло стрілу пускав
Кідонським луком. Троя не раз була
В облозі. Не одні лиш, дужі,
Ідоменей і Сфенел бували
В боях, що гідні слави пісенної.
Суворий Гектор і Деїфоб палкий
Не вперше за жінок цнотливих
Та за дітей прийняли удари.
Жили герої й до Агамемнона,
Та ніч бездонна їх, неоплаканих,
Забутих криє: не складав їм
Жоден співець голосної пісні.
Безвісна мужність - як і безділля те,
Що йде в могилу. Тож не мовчатиму
Про тебе, Лоллію, не дам я
Заздрій Мовчанці звести безкарно
В бліду непам'ять стільки трудів твоїх!
Ні сили духу, ні прозорливості
Тобі не бракне як у щасті,
Так і в біді - до кінця ти чесний.
Обман жадливий строго караючи,
Принаді грошей не піддавався ти;
Не одного лиш року консул -
Доти ще й будеш ним, поки судиш,
Над зиском чесність високо ставлячи,
Дари злочинця геть одкидаючи,
І поки честь, мов зброю світлу,
Гордо нестимеш крізь люд зіпсутий.
Не той щасливий, в кого достатки є,-
Це лиш омана. Славу щасливого
По праву дай тому, хто вміє
Божі дари споживать розумно,
Кому й убогість буде за подругу,
Зате неслава - гірша за смерть саму.
Такий за друзів, за вітчизну
Голову й нині складе безстрашно.
ДО ЛІГУРІНАПовен гордості ти, поки краса - щедрий Венери дар -
В тебе, та підожди: перший пушок прийде неждано - й ось
Зріжуть кучері ці - в'ються тепер аж до рамен вони.
Де рум'янець палав, наче в троянд, о Лігуріне, там
Заріст піде шорсткий. Саме тоді, глянувши в дзеркало
Й не впізнавши себе, зойкнеш не раз: "Чом того серця я,
Що такі почуття будить тепер, хлопцем не мав або -
При таких почуттях свіжість тих лиць чом не вертається?"
ДО ФІЛЛІДИЄ ще в мене глек, у якім п'яніє
Сік альбанських грон ось дев'ятий рік вже,
В'ється плющ в саду, для вінків селеру
Знайдеш, Філлідо.
Гарно так тобі в цім вінку зеленім!
Кличе дім гостей і сміється сріблом,
Спраглий вівтар жде у рясній вербені
Крові ягнятка.
Де не глянь, там рух: і служниці, й слуги
Все за чимсь біжать то туди, то звідти.
Вже вогонь заграв, заструмів до неба
Синявим димом.
Не дивуйсь, однак, на яке то свято
Кличу я тебе: відсвяткуєм іди -
День, що навпіл ним поділився квітень,
Місяць Венери.
День цей, вір мені, я шаную більше,
Ніж уродин день: Меценат од нього
Лік веде рокам, що на нас невпинно
Йдуть-напливають.
Телеф, ким ти сниш,- не для тебе пара:
Інша вже, на жаль,-і зваблива, й знатна o
Владно править ним, закувавши міцно
В пута солодкі.
Від жадливих мрій Фаетона попіл
Хай одверне нас; хай Пегас крилатий,
Той, що скинув геть верхівця земного
Беллерофонта,
Попередить нас: уникай нерівні,
Знай свою межу й не ширяй над нею
Ти й у мріях-снах. А тепер, остання
З тих, що любив я,-
Вже ж мені, повір, не кохати більше,-
Вивчи пісню цю й заспівай для мене
Солодко її - й одлетять із вітром
Чорні турботи.
ДО ВЕРПЛІЯ-ТОРГОВЦЯОсь весни посланець - легіт із Фракії
Дме в вітрило туге, море вигладжує;
Вже не мерзнуть луги, вже не клекочуть так
Ріки, снігом заводнені.
Вже й гніздо собі в'є - тужить за Ітісом
Прокна, та, що навік цілий Кекропа рід
У неславу ввела, люто за хіть гидку
Покаравши володаря.
Ось уже й пастухи біля овець гладких,
Лігши в травку м'яку, тішать сопілкою
Бога, друга отар, друга Аркадії,
Де на горах - лісів шапки.
Час би й горло змочить; хочеш, Вергілію,
Пити Лібера дар - сік із каленських лоз -
Значить, треба тобі, знатної молоді
Друже, нарду налить взамін.
Нарду пляшечка враз виманить амфору,
Що дрімає собі в склепі Сульпіціїв.
Змити тугу в'язку, мрію окрилити
Може тільки вино п'янке.
Хочеш тих насолод - то поспішай до нас,
Тільки не впорожні, бо не збираюсь я
Так от лити тобі - келих по келиху -
Даром, наче багач який.
Геть же гаянки всі! Гетьте, про зиск думки!
Жар сумний спогадай - і до тих справ своїх,
Поки можна, додай трішки хоч пустощів:
Любо впору й гульнуть собі!
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
