Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО ЛІКИ
Вчули, Ліко, боги голос благань моїх,
Ліко, вчули боги! В'янеш і все-таки
Що є сил молодишся,
П'єш, танцюєш, негіднице!
Купідона й собі зірваним голосом
Маниш, п'яна, та ба! - він причаївсь уже
На рум'яному личку
Хії, в цитру заслуханий.
Як ту гілку суху гордо минає він,
Так, зістарена, й ти нині страшиш його:
Зморшки зрили обличчя,
Зжовкли зуби, в волоссі - сніг.
Вже ні коський багрець, ні самоцвітів блиск
Не повернуть тобі, Ліко, минулого:
День крилатий у фасти
Раз назавжди вписав його.
Де рум'яна краса, де та хода легка?
Що з тієї в тобі, Ліко, лишилося,
Чарівної, що нишком
Крала серце моє й була
Перша з-поміж усіх - після Кінари лиш -
У мистецтві й красі? Жаль, що Кінарі тій
Доля вік вкоротила...
Ліці ж - довгі літа дала,
Мов вороні старій, щоб юнаки палкі
Надивитись могли та й насміятися,
Як, стліваючи, в попіл
Смолоскип обертається.
ДО АВГУСТАЯкі старання наших сенаторів
Чи всіх квірітів, захід який би зміг
Віддати, Августе, належне
Праці твоїй, вшанувавши гідно
Тебе, найбільший з-поміж володарів,
Під тим склепінням неба широкого?
Тебе в бою пізнав недавно
Гордий вінделик, який не знає
Законів Риму. Військом твоїм наш Друз
Побив генавнів - люд непокірливий -
І скорих бревнів; та й не раз він,
Силу явивши свою, з землею
Зрівняв їх замки посеред Альп стрімких.
Та незабаром старший з Неронів дав
Гарячий бій могутнім ретам -
І переміг при знаменнях добрих,
На полі бою грізно зринаючи,
Щоб тут же й стяти всіх, хто життя своє
Шанує менше, ніж свободу;
Як ото Евр ударяє хвилю,
Коли Плеяди скопище хмар протнуть,
Так він, завзятий, шлях прокладав собі
Крізь юрми ретів, так коня він
Гнав ошалілого в гущу бою.
Як часом Авфід, пінячи хвилю, мчить
Землею Давна, через Апулію,
І в шалі тім, бикоподібний,
Поле врожайне грозить залити,-
Ось так і Клавдій варварів панцирні
Метав загони, все бойовище вкрив
Тілами, косячи круг себе
Ворога,- вождь, що не знав поразки.
Бо ти дав військо, ти скерував його,
Богів схилив ти; саме в той день, коли
Навколішках Александрія
Брами в порожній палац відкрила,
Нову звитягу - трьох п'ятиліть вінець -
Дала Фортуна, й за перемоги ті
Тобі, владарю, присудила
Слави жаданої блиск і шану.
На тебе інди з захватом дивляться,
Кантабр, недавно вільний ще, й скіф-блукач,
І перс - на тебе, охоронче
Нив італійських і влади Риму!
Вже й Істр холодний, вже й прудководий Тігр,
І Ніл, що й досі витік ховає свій,
І Океан, оселя чудиськ,
Той, що британам шумить далеким,
І галл, що й смерті не налякається,
І край іберів - всі вже впокорені;
Вже й войовничий люд - сігамбри,
Зброю відклавши, тебе шанують.
ДО АВГУСТАЯ славить війни й завоювання бравсь,
Але по струнах вдарив сам Феб тоді,
Щоб човник свій не смів я гнати
В море Тірренське. Твій вік плодами
І злотом ниви. Цезарю, сяє нам;
Він стяги наші в храм наш, Юпітеру,
Вернув, однявши їх у парфів,
Він зачинив, завершивши війни,
Прадавню браму сторожа Януса,
І на свавілля, лад запровадивши,
Вузду накинув; злодіянням-
Шлях перетяв, одродив чесноти,
Що рід латинів, славу Італії,
Колись живили й ширили міць її,
Величну міць, від сходу сонця -
Й до гесперійського небосхилу.
При владі-Цезар; значить, ні заколот,
Ані насильство нам не загрожують,
Ні гнів, що меч кує й криваву
Поміж краями незгоду сіє.
Ні той, хто з Істру п'є повноводого,
Ні перс непевний, ні Танаїсу син,
Ні сер, ні гет повік не підуть,
Августе, проти твоїх законів.
А ми за кухлем - будень чи свято це,-
Зігріті даром щедрого Лібера,
З жінками й дітьми вшанувавши
Звичаєм предків богів ласкавих,
Лідійську флейту взявши, про подвиги
Вождів, про Трою, славу Анхісову
Й нащадків милої Венери,
Як і колись, в давнину,- співаймо!
ПІСНЯ ВІКОВОГО СВЯТА
Світлий Фебе, й ти, лісова Діано!
Вас, відколи світ, самоцвіти неба,
Славить люд земний, тож і нині вчуйте
Спів наш благальний!
В день, коли велить ворожба Сівілли,
Щоб найкращі з нас - і дівчата, й хлопці -
Для богів, що Рим семиверхий люблять,
Пісню співали.
Сонце щедре! Ти, що нам дні чергуєш
Повозом ясним і з висот проміння
Ллєш,- не бач, не знай понад Рим нічого
Більшого в світі!
Впору й легко плід матерям вивільнюй,
Май в опіці їх, Ілітіє-діво,
Хай волієш ти Генітали ймення,
Хай і Люціни.
Рід примножуй наш і сприяй сенату,
Щоб його закон про стійке заміжжя
Щедрий приріст дав, обновивши Рим наш
Людним потомством.
Співи й ігри ті хай нам час вертає
Тричі в світлий день, як і в ніч погідну,
Хай лиш круг його сто десятим роком
Знову зімкнеться.
Ви, в чиїх піснях - лише правда. Парки!
Що вже дано нам, що з речей постійним
Термін-бог зробив,- долучіть до того
Й добре майбутнє.
Хай земля, на хліб та стада багата,
Дасть вінок ясний з колосків Церері,
Струм цілющих вод і небесний подув
Плід нехай живлять.
Стріли в сагайдак, Аполлоне, вклавши,
Глянь на хлопців тих, що тебе благають.
Ти ж почуй дівчат, о дворога Люно,
Зір володарко!
Тож, якщо цей Рим колись ви заклали,
І, якщо свій дім і свій край змінивши,
Шляхом рятівним на етруський берег
Вийшли троянці,
Ті, що їх Еней, переживши Трою,
Крізь вогонь провів на веління ваше,
Щоб той шлях важкий окупивсь набутком
Більшим од втрати,-
Вчіть, боги, добра нашу юнь тямущу,
Спокій шліть, боги, сивині старечій,
Щастя, славу й рід - неминущий, плідний
Ромула внукам.
Все, про що, биків для вас білих склавши,
Цезар, кров Анхіса й Венери, просить,
Грізний у бою, а до тих, що впали,
Ніжний,- сповніте!
Сил його морських і загонів піших
Перс боїться вже, і сокир альбанських;
Ждуть велінь його донедавна горді
Скіфи й індійці.
Спокій, Вірність, Честь, Соромливість давня
Й Мужність, хоч вона й не верталась довго,
Йдуть вже, йдуть до нас, і Достача повний
Ріг нахиляє.
І коли віщун Аполлон, якого
Люблять дев'ять Муз,- хто сріблистим луком
Сяє й від хвороб життєдайним хистом
Люд вибавляє -
Радо бачить свій Палатинський вівтар,
То в нові віки, все багатші й кращі,
Лацій наш і Рим хай веде він нині
Й завжди щасливо.
Й та, що Авентін посідає й Алгід,
Вже п'ятнадцятьох, що благають, чує,
Як і тих дітей: їх прохання діва
Слухає пильно.
Добру думку цю, що й Юпітер-батько
Пісню нашу вчув, несемо додому
Ми, що хором тут і Діані, й Фебу
Гімн одспівали.
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
