Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО МУЗИ
І страх, і тугу, Музам довірившись,
Пущу з вітрами — хай по воді морській
Розвіють їх: не хочу й чути,
Хто там на півночі острах сіє,
Кого боїться в Скіфії Тірідат.
Пімплейська Музо, діво, заслухана
В струмки дзвінкі, сплети віночок
Нині для Ламії з сонцелюбних
Духмяних квітів. Що ж бо хвала моя,
Мій спів без тебе? Славить тобі його
Лесбійським плектром личить. Музо,
Й сестрам твоїм на ладу новому.
ДО ДРУЗІВЛише фракійці б'ються, вино п'ючи,
Для втіхи дане; варварський звичай цей
Забудьте, хай не бачить крові
Вакх, бо він любить і міру, й згоду.
Ганьба та сором — серед світильників
І вин добірних перським ножем грозить!
Безбожні свари ті облиште
Й ляжте, на лікоть опершись, друзі!
Ждете, щоб з вами я і собі надпив
Того фалерну? — Хай-но признається
Брат Опунтійської Мегілли,
Хто йому в серце влучив стрілою.
Баришся, бачу... Що ж, то не питиму,
Хоч як благайте. Кожна любов твоя
Вогнем не ницим, не ганебним
Палить тебе, й благородній тільки
Здаєшся звабі. Ну-бо, шепни мені —
Мовчати вмію... О нещасливцю мій!
Яка ж тебе Харібда мучить,
Гідного кращих дарів любові!
Яка ворожка протверезить тебе
Фессальськнм зіллям, знахар чи бог який?
З оков триликої Химери,
Друже, тебе вже й Пегас не вирве.
ДО АРХІТАТи, хто ті землі, й моря, і піски зрахував незліченні,
Нині, вшанований жменькою праху,
Біля Матіна лежиш, край шумливого моря, Архіте.
Що ж помогло тобі, смертній людині,
Те, що ти духом своїм у безмежнім ширяв собі небі,
Кругле склепіння довкіл озиравши?
Вмер же й Пелопа отець, що з богами сідав до бенкету,
Вмер і Тіфон, небожителем ставши,
Як і володар Мінос — а йому довірявся й Юпітер! —
Як Пантоїд, що до темного Орка
Вдруге спустивсь, хоч довів, пізнавши свій щит, що троянський
Час пам'ятає, і визнав, що тільки
Шкіра та жили його — темнокрилої смерті здобуток.
Сам же ти свідок: він знав незрівнянно
Справжню природу речей, але всі будем стежку топтати
Ту, що провадить до вічної ночі.
Фурії жертвують всіх — чи Марсу на втіху криваву,
А чи у морі ненатлому топлять.
Гинуть усюди щодня то юнак, то старий — нічиєї
Не пощадить голови Прозерпіна.
Звів з цього світу й мене, іллірійською хвилею вкривши,
Нот, Оріона західного вісник.
Ти ж, мореплавче, прошу, не вагайся піском тим летючим
Кості мої непоховані вкрити.
Хай за твою доброту на ліс Венузійський скерує
Евр увесь гнів, гесперійської ж хвилі,
Згубний, нехай не торкне, і хай справедливий Юпітер
Шле тобі щедро дари звідусюди,
Як і могутній Нептун, охоронець святого Тарента.
Нехтуєш тим, що спокутують гріх твій
Діти невинні твої? А можливо, й тебе ще спіткає
Долі різкий поворот і відплата,—
Ні, не зоставиш мене, глухий до благань цих безкарно,
Жертви ніякі тебе не врятують.
Кинь же три жменьки піску, хоч спішиш,— невелика загайка —
Потім рушай собі далі в дорогу.
ДО ІКЦІЯНевже це правда, Ікцію мій, що ти
Скарбами Сходу марити став — і ось
На тих сабейців непокірних
Меч наготовив, на персів — пута?
Яка з чужинок, милого втративши,
Тобі прислужить? Знатний юнак який,
Що звик на лук дідівський класти
Стріли серійські, тепер, змастивши
Волосся нардом, келих наллє тобі?
Отож під гору плине потік стрімкий,
А Тібр — од моря: вірогідним
Стало все це, якщо ти, подавши
Такі надії, раптом міняти став
Сократа мудрість, книги Панеція,
Що так скуповував, а з ними
Й друзів усіх... на іспанський панцир!
ДО ВЕНЕРИО Венеро, владарко Кніду й Пафу!
Милий Кіпр покинь і в той дім чудовий
Злинь, де жде тебе, запаливши ладан,
Ніжна Глікера.
Син гарячий твій і широкошатні
Грації, і німфи стрункі, і Юність,
Рада лиш тобі, і Меркурій з ними,—
Хай поспішають.
ДО АПОЛЛОНАПро що благає Феба промінного
Співець, як тільки в храмі вино йому
Прозоре ллє? — Співець не хоче
Ні калабрійських отар добірних,
Ні жнив багатих, слави Сардінії,
Не прагне грошей, кості слонової,
Ні тих лугів, де тихий Ліріс
Хвилею мляво свій берег лиже.
Каленські грона той, кому дано їх,
Нехай зрізає, щоб попивав собі
Купець із чаші золотої,
Вдало продавши товар сірійський.
Не раз на рік він, любленець долі, плив
Судном безкарно через Атлантику.
Мене ж тим часом лиш оливки,
Мальви легкі та цикорій живлять.
Одне прошу лиш: хай у здоров'ї я,
Латони сину, тішусь майном своїм.
А світлий розум мій і ліра
Хай не лишають мене й на старість.
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
