18.
(Виходить)
Сцена дев’ятнадцята
Сехисмундо сам.
Сехисмундо
Все ж бо правда! Загнуздаєм19
Честолюбство і злобу,
Це шаленство й лють сліпу,
Якщо снити знов бажаєм;
Адже ми перебуваєм
В світі, повнім таїни,
Бо життя - це сон чудний;
Знаю з досвіду, що всюди
Тут живуть сновиддям люди,
Поки збудяться вони.
Снить король, що він правує
В королівстві тут і там,
Все вирішуючи сам;
І хвала, яку він чує,
Наче вітер, лине всує;
І на попіл голосну
Смерть оберне (чи збагну?):
Хто б хотів королювати,
Коли взнав, що має встати
Збуджений від смерті-сну?
Снить багач, що він, багатий,
Лупить гроші так і сяк;
Бідний снить, що він, бідняк,
Мусить пріти й заробляти;
Снить же той, хто взявся драти,
Снить, хто гнеться й хто згина,
Снить господар, снить жона
І, як видно, всі на світі
Снять, спокусами повиті,
Хоч цього ніхто й не зна.
Сню, що тут в’язниця тьмяна,
Я в залізних ланцюгах,
А раніш себе у снах
Бачив я щасливим зрана.
Що таке життя? Омана!
Що таке життя? Це скон,
Це ілюзій всіх полон,
Чорна тінь і страховіття;
Все життя - це лиш сновиддя,
А сновиддя - тільки сон.
Хорнада третя
Вежа Сехисмундо.
Сцена перша
Кларін
В зачарованій цій вежі
Через те, що знав, конаю, -
Що за незнання ще буде,
Як взяли за те, що знаю?
Як це так, щоб ласолюбець
Вмер голодний всім на диво?
Жаль мені себе і дуже!
Скажуть люди: “Це можливо”.
Саме так, бо те мовчання
Злість таїть в собі ворожу
І з моїм ім’ям не в згоді, -
Я, Кларін, мовчать не можу.
Хто складає товариство
Тут мені, якщо між нами?
Павуки лишень та миші.
Ось вам щиглики з піснями!20
Від сновиддя цеї ночі
Голова розпухла в мене,
Повна тисячі кларнетів,
Барабанів незліченних,
Хоругов, хрестів, процесій,
Тих людей, що бичувались,
Тих, що падали й вставали,
Непритомніли під галас,
Кров побачивши на інших;
Але я, коли не криться,
Непритомнію без їжі;
В темній мучуся в’язниці,
Де вже цілі дні читаю
Я філософа Неїда
І Непия21 вечорами
Розважаю, мов сусіда.
І, якщо святе мовчання
За календарем новітнім22,
Що свята для мене тайна, -
Вдовольнюсь постом обіднім;
Хоч покару й заслужив я,
Відчуваю й тут злорадство,
Бо слузі про все мовчати -
То найбільше святотатство.
Сцена друга
За сценою - сурми, барабани, голоси.
1-й солдат (за сценою)
У цій вежі він сидить.
Двері замкнені? Зламати!
Всі заходьте.
Кларін
Боже милий!
Це ж мене шукають кляті,
Адже кажуть, що я тут.
Що їм треба?
1-й солдат (за сценою)
Входьте сміло.
Входять юрбою солдати.
2-й солдат
Він десь тут.
Кларін
Та ні!
Солдати
Сеньйоре...
Кларін
Чи не п’яні всі? Ну й діло!
1-й солдат
Ти - наш принц, і ми бажаєм,
Щоби принц законом даний
Нами правив, а не той
Чужоземний, небажаний.
Ми до ніг тобі впадаєм.
Солдати
Хай живе наш принц великий!
Кларін (убік)
Боже, та вони це справді...
Чи такий тут звичай дикий
В королівстві, щоб когось
Брать щоднини, як я стежу,
І робити з нього принца,
А затим вертати в вежу?
Що ж, свою зіграю роль.
Солдати
Дай нам ноги.
Кларін
Ні, не можу,
Бо вони мені згодяться,
Та й не гоже, зважить прошу,
Бути принцеві безногим.
2-й солдат
Разом батькові твоєму
Ми сказали, що за принца
Тільки тебе визнаємо,
Не московського.
Кларін
До батька
До мого згубили шану?
Ах, сякі-такі, стривайте.
1-й солдат
Ми з душею, без обману.
Кларін
Якщо так, я вам прощаю.
2-й солдат
Йди й бери свої клейноди.
Слава Сехисмундо!
Всі
Слава!
Кларін (убік)
Сехисмундо кажуть? Згода!
Сехисмундами йменують
Всіх лжепринців, як я бачу.