Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Література постмодернізму: По той бік різних боків (2004)
19. Поняття інтертекстуальності (принаймні, в рос. літ-знавстві) увів Михайло Бахтін у 1924 р. (Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве // Бахтин М. Работы 1920-х годов. – К., 1994), а сам термін – французька постструктуралістка Юлія Крістева (1967).
20. Современное зарубежное литературоведение” – М., 1996. – С.3.
21. “…Потрібен був слідчий. Краще за все – англієць (інтертекстуальна цитація)” [Еко,612]. Ця цитата цікава ще й тим, що підкреслює запланованість (а не спонтанність) “інтертекстуального цитування” в літ-рі постм-му.
22. Борхес Х.Л. Дім Астеріона // Всесвіт, 2000. - № 1-2. – С.23.
23. Борхес Х.Л. Вавилонская библиотека // Борхес Х.Л. Проза разных лет. М.: Радуга, 1984. – С.80.
24. Нескінченність – характерна ознака лабіринту і особливо його осучасненого різновиду – різóми (специфічної сітки, що немає початку/кінця, центру/периферії, входу/виходу) – емблематичних фігур філософії і естетики постм-му.
25. Здатність і прагнення не лише до ремінісценцій з інших літ-них творів або запозичення з “навкололітер-ного” дискурсу, а й до рецепції не власне белетристичного (в цім випадку – “парфумерно-технологічного”) матеріалу, теж відрізняє гіперрец-сть літ-ри постм-зму від інтертекст-ті інших літ-них діб. Крім того, гіперрец-сть літ-ри постм-зму за ступенем інтенсивності й продуктивності принципово перевершує всі запозичення, які літ-ра знала до того. Образно кажучи, семантично близькі поняття “гіперрец-сть” і “інтертекст-сть” (спільна сема – ‘запозичення’) співвідносяться одне з одним десь так, як поняття “бриз” і “шквал” (спільна сема – ‘рух повітря’).
26. Ліалá – псевдонім італійської письменниці Ліани Негретті (1897-1995), популярної в 30-40-ві роки.
27. “1997 року франкомовний журнал “L’Hebdo” (Лозанна, Швейцарія) опублікував результати опитування літературних критиків із 18 країн. Їм було запропоновано визначити десятку найкращих … сучасних письменників. Кожен мав змогу назвати не більше десяти імен. У підсумку список очолив Габріель Гарсіа Маркес, друге місце займає Мілан Кундера, третє місце розділили Джон Апдайк та Умберто Еко…” [Всесвіт, 2000. - №1-2. – С.146].
28. “Симулáкр (фр. – стереотип, псевдоріч, порожня форма) – одне з ключових понять постм-ської естетики, яке займає в ній місце, що в класичних естетичних системах належить художньому образові. С. – образ відсутньої дійсності, правдоподібна копія, позбавлена оригіналу, поверхневий, гіперреалістичний об’єкт, за яким немає жодної реальності… Естетика С. знаменує собою тріумф ілюзії над метафорою, небезпечний ентропією культурної енергії. Шизоїдний, істерично параноїдальний стереотипи раннього постм-му змінюються на естетичну меланхолію і іпохондрію. Порівнюючи культуру кінця ХХ ст. із сонною осінньою мухою, Бодрійяр вказує на ризик деградації, виснаження, “сходження зі сцени”, які зачаїлися в естетиці С.” [К,423].
29. Якось один із письменників ХІХ ст. страшенно образив свого колегу, назвавши його ганебно-принизливим прізвиськом “клей і ножиці”. Раніше за таке прізвисько можна було накласти головою на дуелі, зараз же це – провідний принцип мистецтва, адже без клею і ножиць важко робити колаж або кліп. Воістину, усе тече…
30. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. – М.: Прогресс, 1989. – С.388.
31. Bart J. The literature of Replenishment. – Athlantic Monthly, jan. 1980, pp.65-71.
32. Схожі тенденції простежуються не лише в літ-рі: “Мистецтвознавці розглядають постм-зм як новий художній стиль, відмінний від неоавангарду поверненням до краси як до реальності, розповідності, сюжету, мелодії, гармонії” [К,349].
33. Tsvetan Todorov. Viaggio nella critica americana // Lettera, 1987, № 4, р.12. Еко назвав цю метафору Тодорова “злостивою”, я б відзначив іншу її рису – влучність.
34. Козак Стефан. Проблема національних традицій романтизму в “Енеїді” Котляревського // Славіа орієнталіс, 1970.– № 2 [цит. за кн.: Ткачук М. Художній світ “Енеїди” Котляревського. – Тернопіль, 1994].
35. Власне, роздирали (і з’їдали) живого цапа, який на цих культових святах “заміщав” собою Діонíса (рим. Вáкха – звідси “вакхáнки”, “вакханáлія”) [детальніше див.: Тема, 2001. – №4].
36. Пор.: “Постм-ські принципи філософії маргіналізму, описовості, безоціночності ведуть до дестабілізації класичної системи естетичних цінностей. Постм-зм відмовляється від дидактично-профетичних оцінок мистецтва. Аксіологічний зсув у бік більшої толерантності … пов’язаний із новим ставленням до масової культури, а також до тих естетичних феноменів, які раніше вважалися периферійними. Антитез/а/ високе – масове мистецтво… не сприймається естетикою постм-зму як актуальна” [К,350].
37. Детальніше про погляди одного з провідних західних культурологів на сучасний стан культури див.: Habermas J. Modernity. An Incomplete Project // The Anti-Aesthetics. Essays on Postmodern Culture. Port Townsend; Wash., 1986.
38. Клепсидра (гр. klepsidra) – водяний годинник.
39. Перший письменник Третього тисячоліття // Література плюс, 1999. - № 17-20. – С.1. Далі – [Л+].
40. А модні книги часто купують, на жаль, зовсім не для читання. Кажуть, одна “інтелектуалка” заявила, що вже прочитала “Дітей Арбатова”. Тож, мабуть, письменникові краще було вжити формулу “їх купили близько п’яти мільйонів людей”.
41. Пор.: “Павича називають першим письменником Третього тисячоліття, але сам він тягнеться не в майбутнє, а в минуле, до рапсодів, аедів, Гомера, до тієї літератури, що була до книг, а значить зможе вижити в постгутенбергівському світі, коли – і якщо – їх знову не буде” [Л+, 17-20,с.13]. До речі, в Еко є робота з промовистою назвою – “Від Інтернету до Гуттенберга”.
42. Павич М. Хазарський словник. Роман-лексикон на 100 000 слів. – Львів: Класика, 1998. – С. 71-72.
43. Зубрицька М. Дискурс обмеженої і необмеженої інтерпретації: Дискусії довкола роману Умберто Еко “Маятник Фуко” // Еко У. Маятник Фуко. – Львів, 1998. – С.630.
44. Так, Бодлер обурювався, коли в його шліфованих творах видавець міняв навіть одну-єдину кому.
45. У його статті “Кінець історії?” (1989), яка наробила галасу в Західному світі, йшлося про те, що людство в своєму поступі зупинилося, визнавши західну демократію найдовершенішим (а отже – останнім) типом суспільного устрою (саме тоді радянський устрій було проголошено “невдалим експериментом, що тривав 70 років” і став намічатися розвал СРСР). Правда, Фукуяма закінчив статтю не так уже й песимістично (правда, знову, як і в заголовкові, про всяк випадок сховавшись за знак питання): “Можливо, … перспектива багатовікової нудьги примусить історію стартувати знову?”.
46. Див., наприклад, роботи М.Артамонова “История хазар” (на яку, до речі, посилається сам Павич у “Хозарському словнику”), Л.Гумільова “Древняя Русь и Великая степь” та ін.
47. Перший у всесвітній літ-рі образ “природної людини” – це вельми симпатичний дикун П’ятниця із просвітницького роману “Робінзон Крузо” Д.Дефо (ХVІІІ ст.).
48. “…Я розбудив у собі медієвіста від зимової сплячки і відправив копатися у власному архіві. Монографія 1956 року із середньовічної естетики, сотня сторінок 1969 року на ту ж тему, заняття середньовічною культурою в 1962 році, у зв’язку з Джойсом; нарешті, в 1972 році – велике дослідження про Апокаліпсис і про ілюстрації до тлумачення Апокаліпсису Беата Лієбанського: одним словом, моє середньовіччя підтримувалось у бойовій готовності. Я вигріб купу матеріалів – конспектів, ксерокопій, витягів. Усе це добиралося починаючи з 1952 року…” [Н,604]. Отже письменник Еко “позичив” у медієвіста Еко майже 30-річний науковий стаж і доробок. Ось тобі й “ігрова”, “іронічна” поетика постмодернізму! Та тут кожен експромт – “рояль у кущах”.
49. “Внутренняя сторона ветра. Роман о Геро и Леандре”. – СПб.: Азбука, 1999. – С.56-57.
50. Пор.: “Я сів перечитувати середньовічні хроніки. Вчитися ритмові, наївності” [Н,608].
51. Пор. промовисту назву статті В.Агеєвої: “Чи буде постмодерн золотим віком класики? [Л+, № 2, с.4-5].
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Література постмодернізму: По той бік різних боків (2004)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
