Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана
Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана
© Шота Руставелі
© М.Бажан (переклад), 1983.
Джерело: Руставелі, Шота. Витязь в тигровій шкурі. К.: Дніпро, 1983. 248 с.
OCR & Spellcheck: SK (ae-lib.org.ua), 2004
ЗмістПро Ростевана, арабського царя
Як цар аравійський побачив витязя в тигровій шкурі
Грамота Автанділа до його підданців
Про те, як Автанділ шукав Таріела
Таріелова розповідь про себе, коли він уперше оповідав Автанділові
Про кохання Таріела, коли він уперше закохався
Перший лист, якого Нестан-Дареджан написала своєму коханому
Перший лист, якого Таріел надіслав до своєї коханої
Лист Таріела хатавам, що до них він надіслав гінця
Лист, якого цар хатавський написав у відповідь Таріелові, та скликання Таріелом війська
Лист Таріела до царя індійського, коли він подолав хатавів
Лист Нестан-Дареджан до її коханого
Плач Таріела та його шаленство
Лист Таріела у відповідь своїй коханій
Син Хварезмші прибуває до Індії на весілля, але Таріел його вбиває
Таріел одержує звістку, що Нестан-Дареджан зникла
Як Таріел зустрів Нурадіна-Фрідона на березі моря
Таріелова допомога Фрідону та їхня перемога над ворогами
Як Фрідон повідомив Таріела про Нестан-Дареджан
Про поворот Автанділа до Аравії після того, як він знайшов Таріела та розлучився з ним
Як Автанділ питав царя Ростевана, і про те, що говорив вазір
Розмова Автанділа з Шермадіном, коли він таємно від'їздив
Заповіт Автанділа цареві Ростевану, коли він таємно від'їздив
Автанділова молитва та його таємний від'їзд
Цар Ростеван довідується про таємний від'їзд Автанділа
Як Автанділ таємно від'їхав і вдруге зустрівся з Таріелом
Автанділові шукання Таріела, його плач та стогін
Як Автанділ знайшов Таріела, що забив лева й тигрицю
Таріелове оповідання Автанділу про те, як він забив лева й тигрицю
Як Таріел і Автанділ рушили до печери та як вони побачили Асмат
Як пішов Автанділ до Фріона, що з ним він був зустрівся в Мулгазанзарі
Автанділове прибуття до Фрідона після того, як він розлучився з Таріелом
Від'їзд Автанділа з Фрідонового царства на розшуки Нестан-Дареджан
Приїзд Автанділа до Гуланшаро, коли він причалив до морського берега
Прихід Автанділа до Фатьми, приймання його та її радість
Фатьма закохується в Автанділа, пише й надсилає йому листа
Любовний лист, що його Фатьма написала до Автанділа
Лист Автанділа до Фатьми на відповідь
Тут - убивство Автанділом Чашнагіра та його двох вартових
Фатьма оповідає Автанділу про пригоди Нестан-Дареджан
Як Фатьма привела Нестан-Дареджан до себе й оповіла про неї Усенові
Усен повідомляє царя про Нестан-Дареджан
Фатьма оповідає Автанділу про те, як каджі взяли Нестан-Дареджан в полон
Лист, писаний від Фатьми до Нестан-Дареджан
Лист, писаний від Нестан-Дареджан до Фатьми
Лист Нестан-Дареджан до її коханого
Лист Автанділа, писаний до Фрідона
Від'їзд Автанділа з Гуланшаро та його зустріч з Таріелом
Від'їзд Таріела та Автанділа до Фрідона
Нарада Фрідона, Автанділа і Таріела про те, як здобути Каджетську фортецю
Здобуття Каджетської фортеці та визволення Нестан-Дареджан
Розлука Таріела з царем Морів та прибуття його до Фрідонового царства
Весілля Таріела та Нестан-Дареджан, що його влаштував Фрідон
Таріел знову іде до печери та бачить скарби
Тут - весілля Автанділа і Тінатін, що його влаштував цар арабів
Таріел дізнається про смерть індійського царя
Таріел прибуває до Індії та перемагає хатавів
Весілля Таріела та Нестан-Дареджан
Пояснення деяких слів, термінів, власних імен та географічних назв
ВСТУП
Той, що силою своєю сотворив будову світу,
Вклав у всі живі створіння душу, з духом неба злиту,-
Він нам, людям, дав цю землю, многобарвну, повну цвіту,
Дав царям свою подобу, величаву й гордовиту.
Ти, єдиний боже, твориш в світі образ тіл усіх;
Дай же сил, щоб я у битві з сатаною не знеміг,
Сповни прагненням міджнура до останніх днів моїх,
І, коли прийду до тебе, полегши тяжкий мій гріх!
Лева владного, що гідно носить спис, і меч, і щит,
І Тамар, царицю-сонце, світлий лал її ланит,-
Чи посмію їх вславляти, чи складу пісенний спит?
Як солодкий мед вкушати, так вдивлятись в їхній вид!
Про Тамар тепер співаймо, лиймо ключ кривавих сліз;
Я колись виборні оди їй на славу вже приніс,-
Гішер плес я взяв чорнилом, а комиш калямом стис,
В серце тих, що спів мій чують, пісня влучить, наче спис.
їй на честь солодкі вірші скласти звелено мені,
Славословити волосся, вії славити рясні,
Лали вуст, зубів кристали, щільно зімкнуті й тісні.
Може й олов'яний молот бити камені міцні!
Прагну я для свого твору вміння, серця й слів добірних.
Дай, мій розуме, для мене сил, цим намірам покірних,
Щоб явити Таріелу поміч в злигоднях незмірних,
Славить трьох героїв сяйних, мов раби ті,- в дружбі вірних.
О, приходьте! Таріела всі оплачмо, як один!
Де зродився той, що був би Таріелу рівний він?
Я, Руствелі, вірш складаю, в груди зранений на скін,
І устенну давню повість я нижу в разок перлин.
Я, Руствелі, збожеволів, побиваючись за тою,
Що підвладне їй вояцтво, військо, ладнане до бою,
Знемагаю і ніколи ран любовних не загою,-
Хай землі дасть на могилу чи цілющого напою! [24]
Цю стару іранську повість, що й в картвельській мові квітне,
Передавану з рук в руки, наче перло те самітне,
Я знайшов і віршем виклав - діло виконав помітне,
І від гордої красуні жду на схвалення привітне.
Хоч і сліплять очі любі, прагну бачити їх знову:
Серце, що міджнуром стало, на землі не знайде схову.
Я молю: врятуй хоч душу, плоть спаливши буйнокрову!
Де на славу трьох героїв взяти сили віршу й слову?
Хай всі люди поважають долю, кожному надану:
Працівник хай знає працю, войовник - відвагу бранну;
Хай пізнає шал кохання, хто обрав собі кохану,-
Хай його шанують люди, хай він їм являє шану.
Царством мудрості одвіку віршування зветься гоже,
Людям корисно у вірші зачувати слово боже,
Бо тоді в їх душах радість неодмінно переможе.
Тим вірш добрий, що він стисло викласть мову довгу може.
Для коня найкраща проба - довгий, безупинний шлях,
Для грача у м'яч є спитом пильний зір і влучний змах,
Для поета - вірш просторий, де б він мав розгін в словах.
Якщо сила слів змаліла і, ослабши, вірш зачах,-
Придивіться до поета в мить, як вірш у нього зблідне
І почне тоді кульгати річ картвельська, слово рідне,-
Він відступить для розгону і уміння явить гідне:
Вправно діючи чоганом, діло завершить побідне.
Не зовіть того поетом, хто випадком, ненавмисне,
Кілька слів пустих, нікчемних, у нудного вірша втисне,
Хоч і пнеться до поетів, хоч бундючиться він злісне,
Хоч, немов той мул, ґвалтує: «Ти найкраща, власна пісне!»
Є такі, але й інакших знаю віршників багато,
Що не годні слів добрати із разючого булата.
Це - мисливці недолугі. їх стріла, легка й щербата,
Непридатна бити звіра, поціляє в звіренята.
Треті є іще відмінні: не бракує їм кебети
Прикрашати співом сварку, гулі, гульбища й бенкети,-
Досить з них, якщо їм скажуть: «Склав співаннячко дзвінке ти».
Лиш в значних, величних творах визначаються поети.
Той - поет, що труд свій творчий береже, мов дань велику,
Щоб даниною такою тішить діву сонцелику,
Дум своїх вславлять владику і кохать її довіку,
Тільки їй одній віддати мови звучної музику.[25]
Знайте всі: одну красуню славлю я пісенним хором,-
Це для мене честь велика, не потала і не сором;
В ній - моє життя, в жорстокій, з гнівним, як в пантери, зором;
Я ім'я її вславляю, перлом вквітчую прозорим.
Славлю я любов високу, душ піднесених потугу,
Що її не вкласти в слово, в нашу мову недолугу.
Дар небес - таке кохання, неземне стремління духу,-
Хто до нього прагне, мусить знести горе, злидні й тугу.
Мудрецям незрозуміла почуття такого суть,-
Всі слова для нього кволі, і не всім його відчуть;
Це - не хтиве перелюбство, вгрузле в плотську каламуть,
Це - любов, яку коханці за зразок собі беруть.
По-арабському шаленець і міджнур - слівце одне,
Бо і справді шаленіє, хто глибин чуття сягне.
Є такі, що дух їх лине в поривання неземне,
Інший має ницу вдачу - він красунь не промине.
Хто міджнуром є, той в серці повен красоти ясної,
І душа його ясніє в мудрості та супокої,
Діє він так щедро й палко, як поводяться герої.
Не кохає той, хто зрікся бути вдачі отакої.
Незбагненна таємниця є в міджнуровім коханні,
І до нього не рівняти любодійництва погані;
Хіть - одне, кохання - інше, поміж них безодні й хлані,-
їх не плутайте, вслухайтесь в ці поради, мною дані!
Вірним є міджнур в коханні - хтиві він ганьбить пороки;
Бувши з милою в розлуці, відчуває біль глибокий,
Бо віддав сповна все серце їй, хоч гнівній, хоч жорстокій.
Я ганьблю любов бездушну, де є тільки скоки-цмоки.
Отакі діла, коханці, ви коханням не зовіть:
Нині - ця, а взавтра - інша, теж покинута за мить,-
Це похоже на хлопчачу, не приборкану ще хіть.
Тільки той, хто зрікся світу, вміє щиро полюбить.
Знак найвищої любові - почуття свої таїти,
Вічно згадуючи любу, повсякчас відлюдно жити,
У розлуці з нею мліти, пломеніти і горіти;
Хоч би й гнівалась кохана,- їй годити і служити.
Заховати тайну серця треба від найближчих навіть,-
Можна стогоном жальливим честь коханої знеславить.
Ні, закоханий нікому почуття свого не явить,
Через неї він палає, та вогонь за радість править.[26]
Хто всім плеще про кохання - чи довіри годен зроду?
Він, нашкодивши коханій, діє і собі на шкоду,-
Чим себе зрятує, чутку сам пустивши між народу?
Ні, міджнур коханій діє не на зло, а на догоду.
Удає людина часом, мов укохану голубить,-
Чом же він ганьбить коханку, а, бува, й про неї трубить?
Хай нелюбу зневажає, та навіщо глумом губить?
Більш, як душу, більш, як серце, злий злостиве слово любиті
За коханою тужити - це міджнурові не встид;
Хай самотній він блукає, наче світ йому огид,
Хай, розставшись з нею, мріє про її сліпучий вид,
Та палкі чуття міджнура людям виявлять не слід.
Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана
ЗМІСТ
На попередню
|
|
