Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана
ПРИЇЗД АВТАНДІЛА ДО ГУЛАНШАРО, КОЛИ ВІН ПРИЧАЛИВ ДО МОРСЬКОГО БЕРЕГА
Автанділ проплив те море. Перед ними стало мріти
Світле місто між садами, де хилились пишні віти,
А на вітах майоріли розмаїті гарні квіти.
Ні, краси землі цієї ти не зможеш уявити!
Став баркас біля причалу, де цвітуть сади тіняві.
Автанділ, жупана вдягши, тут поважно сів на лаві,
І прийшли до них по найму носії меткі й лукаві;
Витязь діяв так, неначе знався він в купецькій справі.
З того саду, де спинились, садівничий появився,-
На обличчя блискавичне він захоплено дивився.
Автанділ його покликав, з ним, як з вірником, повівся:
«Хто ви, люди? І чиї ви? Цар який тут оцарився?
Розкажи мені докладно,- мовив витязь цій людині,-
Що дешевше тут, і ціни тут які якій тканині».
Садівник сказав: «Ти сяєш, як у сонячнім промінні!
Що скажу - скажу по правді, не почуєш кривди нині.
Крізь морську державу нашу не проїдеш ти й за рік.
В нас це місто - Гуланшаро - є столицею повік,-
Всякий крам сюди привозять кораблями звіддалік.
Славний цар Мелік-Сурхаві - наш владар і захисник.
Хто з людей сюди потрапив - молодіють і старі:
Час минає тут в розвагах, в учтах, в співах, в милій грі.
Взимку й влітку квіти квітнуть, сонце сяє угорі.
Заздрять люди чужоземні нам у нашому добрі.
Тут купці, моторні люди, можуть добре вторгувати:
Продають товар, купують, мають зиск чи мають втрати;
Найбідніший люд за місяць може скарб собі придбати,
Краму всякого зібравши цілі купи та катати.
Садівничий я в Усена, він - водій купців верховний.
Розкажу я вам докладно, звіт про нього давши повний:
Сад оцей - його, приймає тут прибульців пан шановний,-
Перед ним найпершим ділом викладають крам коштовний. [160]
Всі купці, сюди прибувши, із дарами йдуть до нього,-
Розпаковувати можна крам лиш тут, а більш - ні в кого.
Для царя бере він ліпше, розраховуючись строго.
Де завгодно люди можуть торгувати після цього.
Він людей, як ви, поважних привітати мусить зразу,
Власник заїзду повинен всіх приймать з його наказу,
Та пішов кудись він з дому - не вважайте за образу,
Він би любо та гостинно вас прийняв і цього разу.
Докладу Фатьмі-хатун я, молодій його дружині,
Доброзичливій, приємній, милостивій господині,
Що всі ви, до нас прибувши, потребуєте в гостині.
Увійдеш з гінцем до міста ти у цій іще годині».
Автанділ сказав: «Як знаєш, так тобі чинити слід».
Садівник побіг так швидко, аж ряснів на лобі піт.
Він Фатьмі доклав: «Пишаюсь, бо кажу вам про прихід
Дивовижного прибульця,- в нього сонцем сяє вид.
Сам купець він і господар на весь пишний караван;
Лик - мов місяць семиденний, кипарис - юнацький стан.
Він кораловим завоєм вкрив чоло, вдягнув жупан.
Про шовки, про ціни в місті запитав мене цей пан».
Враз Фатьма-хатун назустріч десять слуг до них послала,
В караван-сарай покласти їх товари наказала.
Увійшов трояндолиций, блиск рубіна і кристала,-
Кроком тигра, з міццю лева до її ступив він зала.
Полетіла чутка містом, люд прибіг зі всіх сторін,
Справа, зліва метушились: «Де проходитиме він?»
Той захоплено вдивлявся, той був вражений на скін,-
Всім жінкам потворним здався звичний вигляд їх дружин.
ПРИХІД АВТАНДІЛА ДО ФАТЬМИ, ПРИЙМАННЯ ЙОГО ТА її РАДІСТЬ
Як Усенова дружина, витязя Фатьма зустріла,
Гостю радісно вклонилась, гідну шану появила;
Привітавши, сів прибулець, і вона край нього сіла.
Видно, був їй до вподоби лик чудовий Автанділа.
Ще була Фатьма вродлива, хоч і літнього вже віку,
Повновида, смуглотіла, до вподоби чоловіку,-
Полюбляла гулі й учти, звучні співи та музику,
Мала строїв і завоїв, цінних одягів без ліку.
Уночі Фатьма бенкета впорядила юнакові.
Він приніс дари. Сказала, взявши їх: «Які чудові!»
Учта весело минула в частуваннях та в розмові,-
Час уже і спочивати, пишні ложа вже готові.
Вранці виклав він товари, розв'язавши їх без спіху;
Оцінив, одклав найкраще, що царю було б на втіху,
І пустив купців, додавши їм таку пораду тиху:
«Скрізь торгуйте, та не зрадьте ви мене, піддавшись лиху».
За купця вдягався витязь, щоб сховать шляхетні риси.
Часом йшла Фатьма до нього, часом він, вхідні завіси
Відгорнувши, вів до неї річ статечну, не гульвіси;
Він ішов - Фатьма тужила, мов Рамін ішов од Віси.
ФАТЬМА ЗАКОХУЄТЬСЯ В АВТАНДІЛА, ПИШЕ Й НАДСИЛАЄ ЙОМУ ЛИСТА
Ліпше тим, хто тільки може, від жінок найдалі бути,
Бо вона тебе привабить, щоб довіру їй здобути,-
Потім зрадить і відкине, приведе лише до скрути.
Таємниць ніколи жінка не повинна навіть чути.
Автанділ Фатьмі у серце вкинув почуття гаряче,
І зростала та й зростала в ній любов, огонь неначе.
Не стаїти вже кохання! Слізним градом, бідна, плаче,
В тузі каже: «Що робити? Вб'є мене лице юначе!
Якщо я признаюсь - в гніві він покине цю країну;
Не признаюсь, то сконаю, бо вогню не буде впину.
Ні, скажу-таки, а потім житиму або загину!
Як, не знаючи недуги, лікар вигоїть людину?»
І вона до Автанділа склала лист, що повен суму,
Написала про кохання, про свою любовну стуму.
Лист такий потряс би кожне людське серце, людську думу!
Лист такий ховати треба, а не дерти марно з глуму.
Книга: Шота Руставелі Витязь у тигровій шкурі Переклад Миколи Бажана
ЗМІСТ
На попередню
|
|
