Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: ЛАТИНСЬКА МОВА (для неспеціальних факультетів) / Ревак Н.Г., Cулим В.Т.
П’ЯТНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio quINta decĭma). Dживання ЧАСІВ ТА СПОСОБІВ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ реченнях
Non, ut edam, vivo, sed, ut vivam, edo
Я не живу, щоб їсти, а їм, щоб жити
Quintiliānus IX, 3.85
Вживання часів кон’юнктива. Послідовність часів (Сonsecutio tempŏrum)
Вживання часів кон’юнктива у підрядних реченнях підпорядковане правилові послідовності часів – consecutio tempŏrum. Відповідно до цього правила час кон’юнктива у підрядному реченні визначається:
1) часом дієслова у головному реченні;
2) співвідношенням дій головного та підрядного речень.
Часи поділяються на головні: praesens, futūrum I, futūrum II, imperatīvus, coniunctīvus prohibitīvus (у perfectum), coniunctīvus potentiālis (у praesens та perfectum) та історичні: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum, infinitīvus perfecti, infinitīvus historĭcus, praesens historĭcum, participium perfecti passīvi.
Правила послідовності часів у підрядних реченнях такі:
1. Якщо у головному реченні стоїть головний час, то у підрядному реченні – praesens coniunctīvі для одночасної дії, perfectum coniunctīvі – для попередньої дії, coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse y praesens coniunctīvі – для майбутньої дії по відношенню до дії головного речення.
2. Якщо у головному реченні стоїть історичний час, то у підрядному – imperfectum coniunctīvі для одночасної дії, plusquamperfectum coniunctīvі – для попередньої дії, coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse в imperfectum coniunctīvі – для майбутньої дії по відношенню до дії головного речення.
Вживання часів у підрядних реченнях
Головне речення |
Підрядне речення |
||
Indicatīvus |
Coniunctīvus |
||
Головні часи |
Одночасна дія |
Попередня дія |
Майбутня дія |
Praesens Futūrum I Futūrum II Imperatīvus |
praesens |
perfectum |
coniugatio periphrastĭca actīva + sim |
Історичні часи |
Одночасна дія |
Попередня дія |
Майбутня дія |
Imperfectum Perfectum Plusquamperfectum |
imperfectum |
plusquamperfectum |
coniugatio periphrastĭca actīva + essem |
Непряме питання (Quaestio oblīqua)
Непряме питання (quaestio oblīqua) – це тип підрядних додатко-вих речень, що вводиться питальними словами:
1) питальними займенниками (quis? quid? – хто?, що?; qui?, quae?, quod? – який, а, е?);
2) питальними прислівниками (ubi? – де?, quo? – куди?, quando? – коли?, cur? – чому?);
3) питальними частками (ne? – чи?, num? – чи не?, nonne? – невже не?, utrum…an? – чи...чи?).
Hепряме питання залежить від дієслів із значенням „питати” (rogāre, interrogāre, quaerĕre), „знати”, „розуміти” (scire, intellegĕ-re), „говорити” (dicĕre), „бачити” (vidēre) і безособових дієслів і зво-ротів notum (ignōtum) est (відомо, невідомо).
У непрямому питанні вживається кон’юнктив відповідно до con-secutio tempŏrum.
1. Scio, quem pingas, pinxĕris, pictūrus sis. – Я знаю, кого ти малю-єш, намалював, намалюєш.
2. Scīvi, quem pingĕres, pinxisses, pictūrus esses. – Я знав, кого ти малював, намалював, намалюєш.
Складнопідрядні речення з підрядними мети
Підрядні речення мети вводяться сполучниками ut (uti) – щоб, ne – щоб не. Сполучник, який вводить підрядні речення мети, називається ut (ne) fināle. У підрядних реченнях мети вживається praesens coniunctīvі після головних часів i imperfectum coniunctīvі – після історичних часів.
1. Do, ut des; facio, ut facias. – Я даю, щоб ти дав; я роблю, щоб ти робив.
2. Opĕram dedi, ut te quam primum vidērem. – Я потурбувався, щоб якнайшвидше тебе побачити.
Примiтка.
|
Замість ut eō (щоби тим, з тією метою) при вищому ступені порівняння прикметників вживається quō з кон’юнктивом за правилом ut (ne) fināle: Legem brevem esse oportet, quō (ut eō) facilius ab imperītis teneātur. – Закон повинен бути коротким, щоб легше запам’ятовувався недосвідченими. |
Складнопідрядні речення з підрядними додатковими
Підрядні додаткові речення вводяться сполучникoм ut (ne) – що, щоб, (щоб не), що має назву ut (ne) obiectīvum (що додаткове).
Залежно від значення керівного дієслова існує декілька типів підрядних додаткових речень:
1) після дієслів із значенням „прагнути, бажати” (verba studii et voluntātis): curāre – турбуватися, studēre – прагнути, optare – бажати, rogāre, petĕre – просити, permittĕre – дозволяти, monēre, suadēre – переконувати, imperāre – наказувати;
2) після дієслів із значенням „боятися” (verba timendi): timēre, metuĕre, verēri – боятися, pericŭlum est – є небезпека. Ut вживається для висловлення бажання аби щось сталося, а ne – аби щось не сталося. Сполучник ut і ne non перекладається сполучником „що” із запереченням „не”, а сполучник ne – що не, щоби не;
3) після дієслів із значенням „перешкоджати” (verba impedien-di): impedīre, prohibēre, obstāre, repugnāre, retinēre, resistĕre – пе-решкоджати; recusāre – відмовляти; interdicĕre – забороняти. Сполучниками підрядності служать ne, quomĭnus, quin (щоб не). Сполучники quomĭnus та quin вживаються тоді, коли перед присудком головного речення є заперечення.
У цих трьох типах підрядних додаткових речень вживається praesens coniunctīvі після головних часів та imperfectum coniunctīvі – після історичних часів головного речення.
4) після заперечних чи питальних виразів, що означають відсут-ність сумніву (verba dubitandi): non dubitāre – не сумніватися, dubi-um non est – не має сумніву, nemo dubĭtat – ніхто не сумнівається, quis dubĭtat – хто сумнівається, non dubitāre – не треба сумніватися, non multum abest – небагато бракує, nihil abest – нічого не бракує, non abstineo – не стримуюся, retinēri non possum – не можу стри-мати себе. Сполучником підрядності служить quin (що, щоб).
У підрядних додаткових реченнях з quin при заперечних виразах вживається coniunctīvus за правилом consecutio tempŏrum.
5) до типу підрядних додаткових речень належать непрямі питання.
1. Ante senectūtem curāvi, ut bene vivĕrem; in senectūte, ut bene moriar. – Перед старістю я турбувався про те, щоб добре жити, а під час старості, щоб добре померти.
2. Dent opĕram consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. – Не-хай консули потурбуються, щоб республіка не зазнала якоїсь втрати.
3. Valde metuo, ne frigeas in hibernis. – Я дуже боюсь, що будеш мерзнути під час зимових стоянок.
4. Omnes labōres te excipĕre video; timeo, ut sustineаs. – Бачу, що ти усі труднощі береш на себе; боюсь, що ти не витримаєш.
5. Imperātor metuēbat, ne ad supplicium traderētur. – Полководець боявся, що буде переданий до страти.
6. Plura ne scribam, dolōre impedior. – Мені перешкоджає біль біль-ше писати.
7. Epaminondas non recusāvit, quomĭnus legis poenam subīret. – Епамінонд не відмовився бути відданим законному покаранню.
8. Non dubĭto, quin me ames, amavĕris, amatūrus sis. – Я не сумні-ваюсь, що ти мене любиш, любив, будеш любити.
9. Non dubitāvi, quin me amāres, amavisses, amatūrus esses. – Я не сумнівався, що ти мене любиш, любив, будеш любити.
Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними)
Підрядні наслідкоі речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Вони вводяться сполучниками ut (що), ut non (що не), ut nemo (що ніхто), ut nihil (що ніщо), ut nunquam (що ніколи), neque (і що не). Таке ut називається ut conse-cutīvum (що наслідкове). У головному реченні на наслідок можуть вказувати відповідні вказівні займенники зі значенням „такий” чи вказівні прислівники зі значенням „так”, „стільки”, „до такої міри”: hic, haec, hoc – такий, а, е; iste, ista, istud – такий, а, е; ille, illa, illud, is, ea, id, idem, eădem, idem – такий, а, е; tantus, a, um – такий, а, е (за кількістю); talis, e – настільки важливий, а, е, такий, а, е (за якістю); hic – тут; ibi, istic, illic – там; ibīdem – там же; ita, sic – так; eiusmŏdi – так само; adeo – до того; tantopĕre – настільки, до такої міри; tam – так, настільки.
Однак відповідні вказівні слова можуть бути відсутні. Якщо вони присутні, тоді ut перекладається „що”, а якщо відсутні – „так що”.
Умовний спосіб вживається відповідно до правила consecutio tempŏrum..
Perfectum, plusquamperfectum і coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse в кон’юнктиві хоч і можливі, однак, вживаються рідко, оскільки наслідок відбувається переважно одночасно із дією головного речення.
У підрядних наслідкових реченнях присудок стоїть здебільшого в praesens або imperfectum coniunctīvі.
1. Tanta vis probitātis est, ut eam in hoste etiam diligāmus. – Така ве-лика сила чесності, що її любимо навіть у ворога.
2. Epaminondas adeo fuit veritātis dilĭgens, ut ne ioco quidem menti-rētur. – Епамінонд настільки любив правду, що навіть під час жарту не обманював.
Складнопідрядні речення з підрядними підметовими (пояснювальними)
Підрядні підметові речення уточнюють або заміняють підмет головного речення, розкривають або пояснюють його зміст. За значе-нням – близькі до підрядних наслідкових. Вони вводяться сполучни-ком ut (quod) – що, який має назву ut (quod) explicatīvum (що пояс-нювальне).
Ut explicatīvum вживається:
1) після дієслів зі значенням „старатися, добиватися, дозволяти” у пасивному стані: permittĭtur – дозволяється, fit – трапляється, fiĕri non potest – не може трапитися, relinquĭtur – залишається, sequĭtur – випливає;
2) після безособових дієслів: accĭdit – трапляється, contingit – вдається, est – буває, restat – залишається, placet – подобається, con-vĕnit – вирішується;
3) після деяких зворотів, які складаються з іменників чи прик-метників середнього роду з дієсловом est: mos est, consuetūdo est – є звичка, lex est – є закон, in eo res est – справа дійшла до того, proxĭ-mum est – є найближче та ін.
У підрядних підметових реченнях з ut explicatīvum вживається praesens coniunctīvі після головних часів, imperfectum coniunctīvі – після історичних.
1. Ita fit, ut omnīno nemo esse possit beātus. – Так буває, що взагалі ніхто не може бути щасливим.
2. Placuit Caesăre, ut ad Ariovistum legātos mittĕret. – Цезарю годи-лося послати до Аріовіста послів.
3. Relĭquum est, ut ego mihi consŭlam. – Залишається мені потурбу-ватися про себе.
4. Consŭli permissum est, ut duas legiōnes scribĕret. – Консулу було дозволено сформувати два легіони.
5. Fiĕri potest, ut errem. – Може статися так, що я помиляюсь.
Quod explicatīvum пояснює або визначає зміст головного ре-чення чи окремого його члена і вказує на дійсний факт. Quod expli-catīvum вживається:
1) після вказівних займенників hoc, illud, id у будь-якому від-мінку;
2) після дієслів із значенням „траплятися”, „робитися”, „става-тися”, „виникати” у сполученні з прислівниками (іменниками чи прикметниками): bene, male, commŏde, opportūne fit, evĕnit, accĭdit – трапляється добре, погано, вигідно, зручно; bene, male, prudenter, gratum facio – роблю добре, погано, розумно, вдячно.
У реченнях з quod explicatīvum вживається дійсний спосіб будь-якого часу.
1. Inter inanĭmum et anĭmal hoc maxĭme interest, quod anĭmal agit alĭ-quid. – Між неживою і живою істотами – та різниця, що жива щось робить.
2. Hic annus eo fuit insignis, quod urbs Romāna a Gallis capta est. – Цей рік відзначився тим, що місто Рим було взяте галлами.
3. Bene facis, quod me adiŭvas. – Ти робиш добре, що мені допома-гаєш.
4. Fecisti mihi pergrātum, quod librum ad me missisti. – Ти зробив ме-ні велике задоволення, що прислав мені книгу.
Nota bene! Речення з quod explicatīvum вживається після дієслів, які передають внутрішній стан чи зовнішнй прояв (verba affectuum):
gaudēre, laetāri – радіти
dolēre – страдати
aegre, gravĭter, moleste ferre – важко переносити
indignāri – гніватися, сердитися
suscensēre – гніватися, бути роздратованим
mirāri, admirāri – дивуватися
queri – жалітися, нарікати
gloriāri – вихвалятися
laudāre – хвалити
reprehendĕre, vituperāre – ганити
gratulāri – поздоровляти
Після цих дієслів у реченнях з quod explicatīvum вживається як дійсний, так і умовний спосіб. Умовний спосіб відповідно до consecutio tempŏrum виступає тоді, коли автор називає не власну думку, а чужу, яка належить іншій особі.
1. Molestissĭme fero, quod, te ubi visūrus sim, nescio. – Я дуже важко переношу те, що не знаю, де тебе побачу.
2. Tibi gratias ago, quod me omni molestia liberasti. – Я дякую тобі за те, що ти звільнив мене від будь-якої неприємності.
3. Socrătes accusātus est, quod corrumpĕret iuventūtem. – Сократ був обвинувачений в тому, що псує молодь.
4. Panaetius Africānum laudat, quod abstĭnens fuĕrit. – Панетій хва-лить Сціпіона Африканського за те, що він був безкорисливий.
Примiтка.
|
Різниця між quod explicatīvum і ut explicatīvum полягає в тому, що quod explicatīvum містить відомий факт, що підтверджується прислівниками, а ut explicatīvum містить невідомий факт і не підтверджується прислівниками. |
Основні типи підрядних речень, що вводяться сполучником ut
Типи речення |
Сполучник |
Спосіб |
Час |
Приклади |
підрядні мети |
ut, ne (fināle) |
coniunctīvus |
praesens imperfectum |
Do, ut des. Dedi, ut dares. |
підрядні додаткові |
|
|
|
|
а) після verba studii et voluntatis |
ut, ne (obiectīvum) |
coniunctīvus |
praesens imperfectum |
Rogo, ut (ne) venias. Rogāvi, ut (ne) venīres. |
б) після verba timendi |
ne (небажання) ut (бажання) |
coniunctīvus |
praesens imperfectum |
Timeo, ne veniat. Timēbam, ut venīret. |
в) після verba impediendi |
ne, quomĭnus, quin |
coniunctīvus |
praesens imperfectum |
Impedio, ne veniat. Non impedio, quin veniat. Impedīvi, ne venīret. Non impedīvi, quin venīret. |
г) після verba dubitandi |
quin |
coniunctīvus |
consecutio tempŏrum |
Non dubĭto, quin id dicat (dixĕrit, dictūrus sit). Non dubitāvi, quin id dicĕret (dixisset, dictūrus esset). |
д) непряме питання |
питальні займенники, прислівники, частки |
coniunctīvus |
consecutio tempŏrum |
Scio, quid agat (egĕrit, actūrus sit). Scivi, quid agĕret (egisset, actūrus esset). |
підрядні наслідкові |
ut, ut non (consecutī vum) |
coniunctīvus |
praesens imperfectum (perfectum) |
Ita me rogat, ut neglegĕre non possim. Ita me rogābat, ut neglegĕre non possem. |
підрядні підметові (пояснюва льні) |
ut, ut non (explicatīvum) quod (explicatīvum) |
coniunctīvus indicatī vus |
praesens imperfectum
|
Fiĕri non potest, ut epistŏlam tuam non accipiam. Opportūne accĭdit, quod ad me venisti. |
Книга: ЛАТИНСЬКА МОВА (для неспеціальних факультетів) / Ревак Н.Г., Cулим В.Т.
ЗМІСТ
На попередню
|