Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів... єсть справжньою цілковитою зрадою. / Борис Грінченко

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Конспект лекцій Педагогіка


6. Школи гуманістичного виховання.

Кожна виховна система базується на цінностях, які визначають напрям виховного процесу: на інтереси суспільства, держави чи на особистість (індивідуально-особистісний розвиток); на взаємини між учасниками процесу (авторитарні чи гуманістичні); на зміст виховного процесу (знаннєвий чи розвивальний).

Традиційне виховання передбачає надмірне управління виховним процесом, згідно з яким вихованці цілеспрямовано засвоюють соціально завдані та ідеологічно орієнтовані якості; регламентацію, що призводить до ігнорування внутрішнього світу особистості; монологізований вплив, обмеження ініціативи, творчості вихованців.

Гуманістична система ставить в ''епіцентр виховання'' особистість дитини як найвищу цінність життя. У процесі виховання дитина повинна бути ''подібною Сонцю - центру планетарної системи'' (Р.Галь).

Формування особистості передбачає не тільки рівень розвитку соціальних властивостей людини, а й виховання цінності, що виражає ''ідеал людини, який у будь-яких умовах зберігає справжню людяність'' (А.Швейцер).

У гуманістичній школі вихованець є суб'єктом життя, вільною, духовною особистістю, що має потребу в саморозвитку. Тому виховання зорієнтоване на розвиток внутрішнього світу учня, на міжособове спілкування, діалог, на допомогу в особистісному зрості.

Гуманістичне виховання Заходу представлене авторськими системами Р.Штайнера (1861-1925 pp., Німеччина), М.Монтессорі (1870-1952 p., Італія, Нідерланди), С.Френе (1896-1966 pp., Франція) та іншими. У центрі цих систем перебуває особистість, її цінності, особиста свобода, уміння прогнозувати і контролювати власне життя. Унікальна цілісна особистість прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації). Вона відкрита для сприймання нового досвіду, здатна на усвідомлений і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях.

У нашій країні ідеал гуманістичного виховання блискуче реалізував у 50-60 роках XX століття В.О.Сухомлинський. Уся освітня система керованої ним Павлиської школи була орієнтована на творення щастя кожного вихованця, доброго ставлення до дітей, створення умов для індивідуально-творчого розвитку кожної особистості. ''Виховання полягає в тому, - стверджував він, - щоб уміло, розумно, мудро, тонко, сердечно торкнутися до кожної з тисячі граней, знайти ту, яка, якщо її як перлину шліфувати, засяє неповторним сяйвом людського таланту, а це сяйво принесе людині особисте щастя. Відкрити в кожній людині її, лише її неповторну грань, - у цьому мистецтво виховання''.

Розвиваючи дитячу індивідуальність, В.О.Сухомлинський надавав великого значення людяності. У ''Школі радості'' вихованці осягали ази людяності. Вони вчилися бачити горе, сум, печаль, тривогу, відчай, радість людей, які оточують у повсякденному житті, робили благородні вчинки - допомагали цим людям із внутрішніх спонукань, переживаючи при цьому глибоке почуття задоволення. Так дитина вчилася співпереживати, розуміти іншу людину і оцінювати саму себе.

Предметом виховання у школі була людина - дитина, підліток, юнак, духовний світ конкретної дитини, джерела її розумового, морального, емоційного, фізичного, естетичного розвитку. Кожен педагог повинен був глибоко, до тонкощів знати індивідуальність кожного учня, стверджувати гуманне начало у вихованні, що розцінювалося як найважливіша риса педагогічної культури вчителя.

Вихователь повинен ужитися у світ дитини, бути наставником і другом, однодумцем, ''переживати разом з ним радість перемоги і гіркоту втрати''. ''Процес виховання, - писав В.О.Сухомлинський, - полягає у єдності духовного життя вихователя і вихованців - у єдності їхніх ідеалів, намагань, інтересів, думок, переживань''.

Важливою проблемою у вихованні є, на думку В.О.Сухомлинського, гармонія педагогічних впливів. Складні відносини, які оточують дитину, ніким не усвідомлюються як спеціальний засіб виховання. Але саме вони для дитини є середовищем, яке дає наочні уроки, адже в них вона бачить матеріалізовані погляди старших, їх судження, звички, наміри. Якщо ж інформація, відбита в свідомості й підсвідомості дитини, суперечить іншим засобам впливу на особистість, важко виховати ''голос совісті''. Гармонія першого і другого джерел виховання вимагає, щоб активна діяльність вихованців спрямовувалася на творення обставин, середовища, яке б посилювало дію всіх засобів виховання.

Співробітництво дітей і дорослих, довіра дітям, виховання без покарань, творча праця і моральна свобода, можливість вибору вчинку, лінії поведінки, способу життя, прийняття відповідальності за свій вибір та інше - важливі гуманістичні принципи, на яких побудована педагогічна система В.О.Сухомлинського.

У 80-их роках гуманно-особистісний підхід у вихованні обгрунтував і практично реалізував у ''Школі життя'' відомий грузинський психолог і педагог Ш.О.Амонашвілі.

У гуманній школі автор виділяє 6 особливостей виховного процесу.

Перша полягає у внутрішній наступності творчої діяльності природи і людини-вихователя. Природа на думку Ш.О.Амонашвілі, закладає в дитині можливості безмежного розвитку. Школа бере на себе відповідальність продовжити справу природи і зробити з неї благородну людину.

Друга особливість виховного процесу в гуманній школі -його цілісність, що означає цілісність життя дитини, яке спрямоване в майбутнє.

Третя особливість стосується уроку, який розглядається як акумулятор, як провідна форма життя дітей, а не тільки їх уміння. Благополуччя життя дитини на уроці забезпечується співробітництвом з учителем, іншими дітьми.

Четверта особливість педагогічного процесу полягає в тому, що співробітницькі взаємини учителя з дітьми стають його природною якістю.

П'ята особливість гуманного педагогічного процесу виявляється в розвиткові у дітей здібності до оцінної діяльності при одночасному скасуванні шкільних оцінок, що є запорукою успіхів дітей у навчанні.

Шоста особливість ''Школи життя'' - в особливій, гуманній місії вчителя в ній. ''Олюднення середовища навколо кожної дитини, гуманізація соціуму і власне педагогічного процесу є найвищою турботою вчителя''. Гуманного вчителя не залишає ''любов і відданість кожній дитині, почуття глибокої відповідальності за долю кожної дитини; намагання зрозуміти кожну дитину''.

Педагог виходить з того, що у кожної дитини є свої потреби, свій особистісний смисл, є особистісна значимість учіння, на яку і потрібно спиратися у виховному процесі. А якщо такого смислу немає, то необхідно ''інструментувати учіння як вільно обрану учнем діяльність'', тобто створювати умови для його цілеспрямованого, соціального і педагогічно значимого розвитку, виховання, збагачення знаннями і досвідом, а управляти цим процесом необхідно з позицій самої дитини, її інтересів.

Отже, найсуттєвішими рисами гуманістичної школи виховання є:

1) особливе ціннісне ставлення до вихованця, визнання розвитку особистості (інтелектуального, фізичного, морального, естетичного, трудового) головним завданням школи, а становлення індивідуальності особистості - її головним результатом;

2) гуманістичні моделі передбачають створення культурно-виховного середовища, у якому відбувається вільний вибір особистістю способів творчої самореалізації, її саморозвиток у гармонії із собою і суспільством;

3) кожна виховна система веде власний творчий пошук змісту, методів, форм і засобів виховання; гуманістична спрямованість передбачає свободу і творчість як вихованців, так і вихователів;

4) вихователь є наставником і другом дитини, він постійно враховує її потреби, допомагає набути природності (доброї, вільної, кмітливої), реалізувати можливості; підтримує кожного вихованця.

Книга: Конспект лекцій Педагогіка

ЗМІСТ

1. Конспект лекцій Педагогіка
2. 2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
3. 3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
4. 4. Філософські основи педагогіки.
5. 5. Суть нової методології педагогіки.
6. 6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
7. 7. Педагогічні цінності.
8. 8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
9. 9. Методи педагогічних досліджень.
10. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
11. 2. Спадковість у людському розвитку.
12. 3. Соціалізація і становлення особистості.
13. 4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
14. Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
15. 2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
16. 3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
17. 4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
18. 5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
19. 6. Основні тенденції розвитку освіти.
20. Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
21. 2. Рушійні сили педагогічного процесу.
22. 3. Педагогічний процес як система.
23. 4. Цілісність педагогічного процесу.
24. 5. Закономірності педагогічного процесу.
25. 6. Організація педагогічного процесу.
26. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
27. 2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
28. 3. Педагог демократичної школи.
29. 3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
30. 3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
31. 3.3. Професійно значимі якості.
32. 3.4. Професійна компетентність.
33. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
34. 1. Поняття про дидактику.
35. 2. Основні дидактичні концепції.
36. 3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
37. Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
38. 2. Процес навчання як система.
39. 3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
40. 4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
41. 5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
42. 6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
43. 7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
44. 8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
45. 9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
46. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
47. 2. Класифікація закономірностей навчання.
48. 3. Поняття про принцип, правило.
49. 4. Система дидактичних принципів.
50. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
51. 2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
52. 3. Теорії організації змісту освіти.
53. 4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
54. 5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
55. Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
56. 2. З історії форм організації навчання.
57. 3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
58. 4. Урок - основна форма організації навчання.
59. 5. Типи і структура уроків.
60. 6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
61. 7. Нестандартні уроки.
62. 8. Допоміжні форми навчання.
63. 10. Самоаналіз уроку.
64. Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
65. 2. Класифікація методів навчання.
66. 3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
67. 4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
68. 5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
69. 6. Бінарні методи навчання.
70. 7. Ситуаційний метод.
71. 8. Вибір методів навчання.
72. Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
73. 2. Прості засоби.
74. 3. Складні засоби.
75. Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
76. 2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
77. 3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
78. 4. Оцінювання результатів навчання.
79. Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
80. 2. Процес виховання як система.
81. 3. Особливості виховного процесу.
82. 4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
83. 5. Механізми становлення особистості.
84. 6. Школи гуманістичного виховання.
85. 7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
86. 8. Самовиховання учнів.
87. Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
88. 2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
89. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
90. 3.2. Виховання розумової культури.
91. 3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
92. 3.4. Виховання основ моральної культури.
93. 3.5. Виховання екологічної культури.
94. 3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
95. 3.7. Виховання естетичної культури.
96. 3.8. Формування фізичної культури.
97. Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
98. 2. Колектив як форма виховання.
99. 3. Педагогічне управління колективом.
100. 4. Розвиток дитячого колективу.
101. 5. Колектив і особистість.
102. 6. Учнівський колектив.
103. 7. Позашкільні форми виховання.
104. Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
105. 2. Класифікація методів виховання.
106. 3. Методи формування свідомості особистості.
107. 4. Методи організації діяльності.
108. 5. Методи стимулювання.
109. Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
110. 2. Комплексний підхід.
111. 3. Виховні справи.
112. 4. Тематика виховних справ.
113. 5. Виховна справа як система.
114. Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
115. 2. Критерії вихованості.
116. 3. Ступені вихованості
117. 4. Методи діагностики вихованості.
118. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
119. 2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
120. 3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
121. 4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
122. 5. Суспільне виховання.
123. Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
124. 1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
125. 2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
126. 3. Внутрішкільне управління.
127. 4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
128. Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
129. 2. Функції внутрішкільного управління.
130. 3. Прийняття рішень.
131. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
132. 2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
133. 3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate