1.2. Формула і модель кругообороту виробничих елементів – А. Ф. Бабицький. Методологія ан…

Економічна структура реального виробництва. Формула кругообороту виробничих елементів

Для вирішення завдань сучасного великомасштабного виробниц-тва — планового, ринкового чи програмно-ринкового — потрібна модель, яка відображає виробництво в цілому [1, 2]. Основою ви-

робництва та його економічної структури є не розрізнені капітали, а його складові функціональні елементи: робоча сила, знаряддя праці та предмет праці. Для дослідження економічних процесів, що відбу-ваються усередині самого виробництва, потрібно перейти від схеми (1.1) кругообороту капіталу до схеми (2.21) кругообороту виробничих елементів [2, 3]:

A^U^A¹, (1.21)

де

А = А₁ + А₂ + А₃ — початкові виробничі елементи (робоча сила —

A₁, знаряддя праці — А₂, предмет праці — А₃), що беруть участь у

процесі виробництва будь-якого масштабу;

А¹ = А¹₁ + А¹₂ + А¹₃ — заново створені виробничі елементи;

П = II1 + П₂ + П₃ — продукт (робоча сила — П₁, знаряддя праці —

П₂ , предмет праці — П₃).

Відповідні частини трьох виробничих елементів беруть участь у процесі виробництва трьох видів продукту (рис. 1.1). Причому пред-мети і тварини можуть бути як знаряддями праці, так і предметом праці, люди — робочою силою і предметом праці, іноді — знаряддям праці, наприклад за рабовласницького ладу. Крім того, частина ви-робничих елементів, які наявні, але на даний момент не використову-ються у виробництві, утворюють так звані виробничі скарби¹.

Оскільки будь-яка велика і мала системи розглядаються лише в певних межах, то можливий приплив виробничих елементів і продуктів ззовні до системи або відтік їх із системи, якою можуть бути країна, регіон, район, галузь, підприємство та ін. Можливі втрати цих елементів й усередині системи.

За такого підходу предметом дослідження є не сам товарообмін, а взаємоперетворення виробничих елементів, як показано на рис. 1.1. При цьому процес товарообміну, в тому числі за участю грошей, є частиною всього процесу кругообороту виробничих елементів. У свою чергу, кругооборот виробничих елементів є частиною кругообороту речовин у природі.

¹ Термін “виробничі скарби” введено тому, що скарби не переносять вартість на ви-роблений продукт.

				C1
	11	12	13
	V	V	V
n₁	A11	A12	A 13	C2
u				ш
u	1-І21	1^ 2	23	о,
	V	V	і}	і—і Т
	A21	*A22*	A 23	C3 ft
	і 31	1І32	і33	і» 1
	*	*	*
	A31	A 32	A 33
B1				B3
M	тт	П.	тт	4LJ
	I1	L2	і 3	B₂
	I1

Рис. 1.1. Економічна структура суспільного виробництва:

А_к1 (к, І = 1, 2, 3) — вартість трьох частин трьох виробничих елементів для виробництва трьох видів продукту; П_и (к, І = 1, 2, 3) — вартість трьох час-тин трьох видів продукту, що розподіляються по частинах виробничих елементів; C₁, C₂, С₃ - вартість трьох видів виробничих скарбів; Q₁, Q₂, Ц-економічні втрати при виробництві трьох видів продукту та виробничих елементів; B₁, B₂, В₃ — вартість припливу ззовні трьох виробничих елементів (робочої сили, знарядь і предмета праці)

Модель економічної структури підприємства. Зв'язок моделі кругообороту виробничих елементів з економічною структурою реального виробництва

Підприємство складається з тих самих структурних елементів, що і суспільне виробництво (рис. 1.2). У ньому також наявні виробничі елементи, виробничі скарби, економічні втрати, приплив і відтік вар-тості. Підприємство є реальним об’єктом, тобто частиною усього виробництва, і в мініатюрі ніби його подобою. Водночас підприєм-ство і суспільне виробництво виконують різні функції.

«1j <

A1j

а.

C1j І

ж

B 1j

■^j ^»с

it

A2j <С

V

ж

Ω3j

Y

A 3j <^

V

I C3j I

ж

B 3j

ІІ

J- -Ч

1j

<:

Рис. 1.2. Економічна структура підрозділу суспільного виробництва:

А_к А₂ А.— вартість виробничих елементів у'-го підприємства; В₁, В₂В₃— вартість припливу ззовні на/-те підприємство робочої сили, знарядь праці та предмета праці; Q₁., Q_2y, Ц. - економічні втрати трьох виробничих елементів-го підприємства; П_у—вартість і-і продукцйу-го підприємства

B

2j

15

Виробництво загалом здійснює кругооборот виробничих елемен-тів, а підприємство виробляє для них лише окремі деталі. Таким чи-ном, макроструктура, будучи абстрактною картиною, реально відображає макропроцеси кругообороту виробничих елементів. Мікроструктура як деталізована картина відображає реальне виробництво. Обидві вони є модельним відображенням реального виробництва, і між ними існує якісний і кількісний зв’язок.

Сума виробничих елементів мікроструктури дорівнює виробничим елементам макроструктури виробництва в цілому: J Akl=Y,^ak_ljAkj ( j = 1,2,..., J), (k = 1,2,3); (1.22)

j=1

3

2>_klj=1 (l = 1,2,3),

l=1

де а_кГ коефіцієнт належності к-то виробничого елемента у-му підприємству для виробництва /-го продукту.

J A_k= =,A_kj; (j = 1,2,..., J), (k = 1,2,3). (1.23)

Кожний із трьох видів продукту складається з відповідної продукції:

JI

Пl=Х5Х_j^П_ij (j = 1,2,...,J), (i = 1,2,...,I); (1.24)

j=1 i =1

3

£в_lij=1 (l = 1,2,3),

l=1

де (V- коефіцієнт належності і-ї продукціїу-го підприємства до 1-го виду^продукту (/ = 1 — до робочої сили, / = 2 — до знарядь праці, / = 3 — до предмета праці).

Втрати та виробничі скарби макрорівня складаються з втрат і ви-робничих скарбів мікрорівня.

J fl_k = У fl_kj; (j = 1,2,...,J), (k = 1,2,3); (1.25)

Q= =^_j; (7=1,2,...,/), (^ = 1,2,3). (1.26)

У такий спосіб утворюється повний взаємозв’язок між економіч-ними структурами мікро- і макрорівнів. 16