Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
“Камо грядеші?” Та не панікуйте, ми нікуди не йдемо. Чекаємо манни небесної. / Володимир Яворівський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.


3.2. Математична модель продукції (товару)

Ціна виробництва товару

Ціна виробництва товару з урахуванням витрат на його реаліза-цію складається з вартості виготовлення продукції та витрат на її реалізацію в торгівлі.

q?=qla + qlT (q = 1,2,...,Z),

де q^ Ціна виробництва одиниці продукції в Х^-й партії товару з урахуванням витрат на її реалізацію в торгівлі; qM — ціна виробництва одиниці продукції в С-й партії товару без обліку витрат на її реалізацію в торгівлі; qM— ціна реалізації одиниці продукції в С-й партії товару.

Загалом реалізація продукції в торгівлі є продовженням процесу виробництва. Ціна ж виробництва становить деяку масу уречевленої праці, перенесену з усіх трьох виробничих елементів.

dqlnNT 3

----=2ZVkl + VUT; (t=1,2,...,Z), (k = 1,2,3), (3.15)

dt k=1

де Nr- кількість одиниць продукції в С-й партії; Vk, швидкість

перенесення маси уречевленої праці з k-х виробничих елементів на

продукцію С-ї партії; V< швидкість перенесення маси уречевленої

56

праці з робочої сили на продукцію С-ї партії за час додаткової праці; Z — кількість партій одного виду продукції.

З рівності (3.15) випливає, що, по-перше, ціна виробництва визна-чається фактичним перенесенням вартості з усіх трьох виробничих елементів (робочої сили, знарядь праці та предмета праці). По-друге, у ціну виробництва входить вартість додаткової праці. При цьому швидкість емісії додаткової праці дорівнює

VnT=V1THnT (т = 1,2,...,Z), (k = 1,2,3),

де V1,— швидкість перенесення маси уречевленої праці з робочої сили на продукцію С-ї партії; Я, - норма додаткової праці у виробництві продукції С-ї партії. ?

Вважаючи, що ціна виробництва одиниці продукції однакова для всієї партії, рівність (3.15) можна записати так:

1 3 dNT

qln=— (І^+Vпт) n.=- (t = 1,2,...,Z), (k = 1,2,3), (3.16) nт k=1 dt

де n,-швидкість виробництва одиниць продукції С-ї партії.

Ціна виробництва даного виду товару згідно з рівністю (3.1) дорівнює середньоарифметичній величині цін виробництва £-х партій продукції, що беруть участь в обміні як товар.

1 Z Z i

qТП=0ІqТТN 0; N 0 = ZN0 (N0<NT), (t=1,2,...,Z), (3.17)

N т=1 т=1

де N0 — кількість обміняних одиниць з виробленої кількості N? у С-й партії продукції.

Вартість реалізації £-ї партії продукції в торгівлі визначається аналогічно визначенню вартості виробництва. Ціна реалізації одиниці товару з С-ї партії дорівнюватиме

qГ= 13 V 1 0ш\ 4=^ 8)

n 0 \k=1 ) dt

(т= 1,2,...,Z), (k = 1,2,3),

де n0 —швидкість реалізації товару £-ї партії; Vk0 швидкість перенесення маси уречевленої праці з k-х виробничих елементів на товар С-ї партії за його реалізації, тобто в торгівлі; Я 0 - норма додаткової праці за реалізації в торгівлі С-ї партії товару.

57

Відповідно середня ціна реалізації цього виду товару згідно з фор-мулою (3.18) становитиме

q"= NїqГN 0; N 0 = Zi N 0q (q = 1,2,...,Z). (3.19)

У такий спосіб рівняння (3.14) - (3.19) визначають ціни виробниц-тва і реалізації як за окремими партіями, так і за видами товару. Але обчислення за цими рівняннями відрізняються від методів і практики бухгалтерських розрахунків. Не вдаючись у деталі бухгалтерських розрахунків, визначимо загальне і відмінне між ними та аналітичними рівняннями.

У бухгалтерському розрахунку ціна виробництва складається із собівартості продукції та додаткової вартості, чи прибутку.

q™=q?+q? (т = 1,2,...,Z),

де qPn— ціна виробництва одиниці продукції в £-й партії; qSn — собівартість одиниці продукції в £-й партії; qf — додаткова вартість на одиницю продукції з £-ї партії, яка дорівнює відсотковій надбавці до її собівартості.

Відповідно собівартість продукції визначається за витратами за-собів виробництва і оплатою праці:

1 dNc

q =-(V2i+V3i+VTi); nq=—± (q = 1,2,...,Z), (3.20)

n с dt

де V2rшвидкість перенесення вартості з виробничих фондів на продукцію С-ї партії; V3L— швидкість витрат вартості матеріалів на продукцію С-ї партії; V\ швидкість оплати праці у виробництві продукції £-ї партії; n — швидкість виробництва, тобто кількість виробленої продукції £-і партії в одиницю часу.

Отже, відмінність полягає у визначенні величини перенесення вар-тості з робочої сили на вироблений продукт. У бухгалтерському роз-рахунку (3.20) визначається тільки ціна оплати праці (V ), тобто ціна тимчасового використання (“прокату”) робочої сили за час праці. А за рівнянням (3.15) на продукцію переноситься фактична вартість робочої сили як з виробничого елемента. Кількість додаткової вар-тості в ціні виробництва у бухгалтерії визначається довільно, виходячи з можливої ціни реалізації, собівартості продукції і капіталу, що бере участь у виробництві.

58

q*=q0-q™=—(A2T + A^a) (t=1,2,...,Z), (3.21)

nT

дек — норма прибутку в одиницю часу на вкладений у виробницт-во капітал; Л — вартість основних фондів, що беруть участь у виробництві продукції ζ-ї партії; AS6 — оборотні кошти, що беруть участь у виробництві продукції ζ- ζ партії.

Ціна виробництва в торгівлі, або ціна реалізації товару, за бух-галтерськими розрахунками визначається аналогічно формулам (3.20), (3.21).

Норму додаткової праці (додаткової вартості) за даними бухгал-терії можна визначити так:

nh

H„ς =(A 2ς +A ς°а). (3.22)

Таким чином, ціна виробництва при виготовленні та реалізації продукції може бути визначена на підставі теорії перенесення, а також за бухгалтерським обліком витрат на виробництво і продаж товару.

Модель споживчих властивостей товару

Хоча в економіці найбільше приділяється уваги вартісній стороні товару, не менш важливою характеристикою є споживча вартість, тобто споживча корисність, заради якої товар виробляється. Вартість і споживча вартість — це дві сторони однієї медалі. Обидві повинні визначатися не тільки якісно, а й кількісно, утворювати єдину модель продукції (товару) [1, 2].

У теорії та практиці споживча корисність кількісно характеризується лише вагою та геометричними розмірами товару: довжиною, площею, обсягом. Інші характеристики товару здебільшого визнача-ються якісно: гарний чи не дуже запах, колір, смак тощо. У сучасному виробництві технічні якості виробів не тільки визначаються на стадії проектування, а й стандартизуються. Проте зіставлення вар-тості та споживчої вартості щодо споживчих якостей і можливих ре-зультатів використання товару усе ще здійснюється на основі попе-реднього досвіду і суб’єктивних оцінок. Для технічно складних виробів, наприклад таких, як літаки, морські та річкові судна, автомобілі, вартість і споживчу вартості зіставляють у натуральному вигляді на стадіях проектування та експлуатації дослідних зразків. Це потребує чималих коштів, часу і все-таки не дає повної картини відповідності очікуваних споживчих якостей товару та його вартості.

59

Для повного визначення взаємозв’язку споживчих якостей і вар-тості товару потрібна модель, що відображає кількісно цю залеж-ність. Споживчу вартість товару можна визначити шляхом порівняння всього того, що може бути отримане від використання товару, з тим, чого це буде коштувати. У загальному вигляді цю залежність можна записати так:

dgP dQ dt dt де P — величина споживчих якостей товару; g — вартісний коефіцієнт пропорційності; Q — вартість виробництва і наступного використання товару.

Величина споживчих властивостей товару визначається його ста-тичними і динамічними характеристиками:

P =∑GiLi ( i = 1,2,...,I), (3.24)

i-1

де G — значення i-і статичної характеристики властивостей товару, наприклад вага, обсяг, розмір вантажу, кількість пасажирів, кількість виробленої енергії, обсяг інформації тощо; Li — значення i-і динамічної характеристики властивостей товару, наприклад відстань перевезення вантажу і пасажирів, відстань передання енергії, інформації та ін.

Праву частину рівності (3.23) можна теж подати у вигляді статич-них (разових) і динамічних (поточних) витрат, пов’язаних з виробництвом і наступним використанням товару:

dQ d(qt) d(q%t%) d(qt) d(qt)

----=-----------------------------ss—+------=^ , (3.25)

dt dt dt dt dt

де q — капітальні витрати на одиницю товару в одиницю часу його використання (експлуатації); qф — поточні витрати на одиницю товару в одиницю часу його активного функціонування; qHпоточні витрати на одиницю товару в одиницю часу його пасивного використання; q — поточні витрати на одиницю товару в одиницю часу використання (експлуатації) товару в особливих умовах, наприклад в умовах стерильності, сталості температури, руху, невагомості тощо; tичас використання товару, наприклад термін придатності, час експлуатації та ін.; t, tHчас активного функціонування това-ру і час його пасивного використання; tд — час використання това-

60

ру в особливих умовах транспортування, охолодження, стерильності, збереження та ін.

Підставивши рівності (3.24), (3.25) у рівняння (3.23), одержимо рівняння споживчої вартості товару.

IdgiGiLi = d(qat ) + d(qxtx) + d(qtu) + d(qдtд) 2

i=1 dt dt dt dt dt

(i = 1,2,...,I) (3.26)

Рівняння (3.26) можна навести у проінтегрованому вигляді.

giGiLi =t [ qa+qt3, +q„(1-з,) + qдзд] ( i = 1,2,...,I), (3.27)

i-1

(i=1,2,...,I) зт= ^ ; зн= ^ = 1-зт; зд= ^ .

Ліва частина рівняння (3.27) є величиною споживчих якостей товару, а права — вартість і статті витрат на його експлуатацію. На-приклад, якщо товаром є вантажне судно, то його споживча якість полягає в перевезенні вантажу Gна відстань L = Vt,. Відповідно стат-ті витрат перевезення вантажу можна показати у вигляді питомих витрат на одну тонно-милю:

g =—[ga------gT + gH-------------gд ]; (3.28)

3 3 3 3

G + Gc Gv GV GV GV

g — вартість перевезення одиниці вантажу (тонно-милі); gaпитомі капіталовкладення (на тонно-милю); gl — питомі витрати (на тонно-милю) на перевезення вантажу під час руху судна;

gHпитомі витрати на тонно-милю перевезення вантажу під час стоянки судна;

g — питомі витрати (на тонно-милю), пов’язані з особливими умовами перевезення вантажу; G — корисний вантаж, перевезений судном; Gcвласна вага судна (без вантажу); V — швидкість перевезення вантажу під час руху судна; η — коефіцієнт утилізації судна, тобто відношення ваги корисного вантажу G до ваги судна з вантажем (G + Gc);

61

Коефіцієнти ти, т,д в рівнянні (3.28), як і у рівнянні (3.27), становлять безрозмірний час відповідно активного функціонування судна та його використання в особливих умовах.

Як бачимо, вартість тонно-милі істотно залежить від кількості пе-ревезеного вантажу та інтенсивності експлуатації судна, тобто від співвідношення часу tи експлуатації судна і часу tфйого активного фун-кціонування — перебування в дорозі з вантажем, а також від коефіці-єнта утилізації судна. Чим більший коефіцієнт утилізації (0 < т, < 1), чим більший час активного функціонування судна (0 < г,, < 1) , тим менша вартість тонно-милі перевезення вантажу.

Вплив швидкості перевезення вантажу, на вартість тонно-милі неоднозначний, тому що вона істотно впливає і на час перевезення, і на витрати, пов’язані з рухом судна. Зростання швидкості та скорочення часу перевезення, з одного боку, зменшують вартість переве-зення вантажу, а з іншого — збільшують її внаслідок зростання вит-рат пального і вартості судна.

Витрати під час руху становлять:

R V pV2 „,

q% =QTaTx + Q%; Rx =ox ^—D 2'3; D = G + Gc, (3.29)

зe 2

де

г, а- питома витрата і вартість одиниці ваги пального; ті — пропульсивний ККД руху судна (гребних гвинтів); р,\ - густина води і коефіцієнт опору руху судна; V, Rxшвидкість і опір руху судна;

D, G, Gcвідповідно водотоннажність, вага корисного вантажу і вага судна без вантажу;

Qф — інші статті витрат під час руху судна (зарплата екіпажу, опла-та зовнішніх послуг та ін.).

Основними складовими витрат під час руху судна (3.29) є затрата і вартість палива. Опір судна, а отже і затрата пального, залежать від швидкості у квадраті. У такому ж степені збільшується паливна скла-дова у вартості перевезення вантажу зі збільшенням швидкості. За малої швидкості судно буде довго в дорозі, що також збільшує вартість перевезень. Тому оптимальна швидкість перевезення ванта-жу повинна визначатися розв’язанням рівняння (3.28) для кожного конкретного випадку перевезення певного вантажу.

Варто також зазначити, що опір руху судна і відповідно витрата пального залежать не прямо від кількості перевезеного корисного

62

вантажу G, а від водотоннажності судна D. Тому використання недовантаженого судна або з малим коефіцієнтом утилізації η (судно змушене перевозити і власну вагу Gc) здорожує перевезення корисного вантажу. Для більшості суден коефіцієнт утилізації перебуває в ме-жах 0,3-0,7.

Витрати, пов’язані з експлуатацією судна на стоянках, порівняно невеликі, але додаткові й дорівнюють

qn = eTaTNn + Qn, (3.30)

де NHпотужність енергетичних установок, використовуваних на стоянці судна; QHвитрати на стоянці судна (заробітна плата екіпажу, портові збори та ін.).

Витрати q пов’язані з особливими умовами перевезення ванта-жу, залежать від його характеру і району плавання. Вони визнача-ються для кожного випадку окремо. У морських перевезеннях це на-самперед страхування вантажу і судна, заморожування вантажу (продуктів), що швидко псується, та ін.

Аналізуючи аналітичні залежності витрат на ходу (3.29) і на стоянці (3.30) судна, можна визначити за формулами (3.28) питомі вит-рати на тонно-милю перевезення вантажу як на проектованих, так і на вже експлуатованих суднах.

Наведена вище модель і одержані на її основі рівняння (3.26), (3.27) дають змогу визначати споживчі якості та вартість навіть тоді, коли товару, в даному разі вантажного судна, ще немає у проекті. Не-обхідні для цього питомі витрати для конкретних видів товару можуть бути визначені за наявними аналогічними товарами та їх проектами або за теоретичними формулами. Коефіцієнти активного і пасивного використання товару визначаються за умовами його екс-плуатації.

На рис. 3.2 графічно наведено питомі витрати на одиницю споживчої корисності, зокрема лісовозних суден залежно від їх швидкості та водотоннажності. Ці дані одержані в результаті обробки за розглянутою вище методикою понад сотні проектів лісовозних су-ден. З рисунка видно, що для заданої водотоннажності судна D існу-ють оптимальна швидкість перевезень і відповідні їй питомі витрати на капіталовкладення і на експлуатацію судна.

Систему рівнянь (3.27) - (3.30) разом із графіками рис. 3.2 можна використовувати як для проектування нових суден, так і для оптимі-зації режиму експлуатації вже побудованих. В обох випадках істотно

63

ga

gф; gн

20

1 1

1

18

T^-J —

- -— '

T^ ""-—

16

L SL

___; _.—

у-ц

14

т- " "~_

,—і

12

""*-—_

10

70 60 50 40 30 20

7

9

T- + " E

11 13 15 17 V

7 9 11 13 15 17 V

Рис. 3.2. Питомі витрати (105 руб./тонно-миля — у цінах 1990 р.) на перевезен-ня вантажу лісовозними суднами залежно від швидкості V у вузлах (вузол-миля за годину; миля = 1862 м) і водотоннажності судна Д(дедвейту) в тоннах:

1 — Д= 2300 т; 2 — Д= 3200 т; 3 — Д= 4000 т; 4 — Д= 5600 т; 5 — Д = = 8200 т; gaпитомі капіталовкладення; g. — питомі витрати на перевезення вантажу під час руху судна; gHпитомі витрати перевезення ванта-жу під час стоянки судна (штрихові лінії)

те, що всі конструкції судна і його механізмів розглядаються як вантаж, який перевозиться судном разом з корисним вантажем, тобто в умовах руху судна. А це означає, що економіка судна істотно зале-жить від співвідношення корисного вантажу і сумарної ваги судна з корисним вантажем, тобто від коефіцієнта утилізації судна ті. Ана-логічне спостерігається й в економіці суспільного виробництва, де завжди існує певна споживча якість для людей (те, що вони спожива-ють) і те, чим вона досягається.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте види вартості продукції (товару).

2. У чому виявляється умова еквівалентності обміну товару?

3. Проаналізуйте залежність між ціною виробництва і ціною реалі-зації товару.

4. Чим визначаються суспільно необхідні витрати на виробництво товару?

5. Поясніть причину утворення виробничих скарбів в обміні товарів.

6. У чому полягає вартісний результат обміну товару?

7. Охарактеризуйте сутність моделі споживчих властивостей товару. Для чого вона потрібна?

64


Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.

ЗМІСТ

1. А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.
2. ВСТУП
3. Розділ 1. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. 1.1. Моделі рівноважного відтворення
4. 1.2. Формула і модель кругообороту виробничих елементів
5. 1.3. Структура виробничого процесу і виробничих елементів
6. 1.4. Кінематика економічного процесу
7. Розділ 2. ЗАКОНИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА. 2.1. Закони і закономірності економічної науки
8. 2.2. Закон витрат економічної праці
9. 2.3. Закони перенесення і збереження вартості
10. 2.4. Три правила економічної динаміки. Умова, що визначає розвиток виробництва
11. Розділ 3. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ ОБМІНУ. 3.1. Вартість продукції (товару)
12. 3.2. Математична модель продукції (товару)
13. Розділ 4. КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ. 4.1. Аналітичний метод одержання економічних показників
14. 4.2. Показники і критерії, що характеризують функціонування виробництва
15. Розділ 5. МОДЕЛЬ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ВИРОБНИЦТВА. 5.1. Математична модель управління розвитком суспільного виробництва
16. 5.2. Сфери, рівні та схема саморегулювання й управління економікою виробництва
17. Розділ 6. МЕТОД ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ НА ЕОМ. 6.1. Роль і задачі експерименту в економічному прогнозуванні та управлінні виробництвом
18. 6.2. Задача Коші розширеного відтворення
19. 6.3. Сутність методу економіко-математичного експерименту на ЕОМ
20. 6.4. Аналіз постановки і здійснення економіко-математичних експериментів із розвитку виробництва в Україні з 1960 по 2015 р.
21. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate