Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.

2.3. Закони перенесення і збереження вартості

Закон перенесення вартості

Цей закон визначає причинно-наслідковий зв’язок у процесі виробництва між вартістю продукту та пов’язаними з його виробницт-вом матеріальними і трудовими затратами [1]. Кількість створеного продукту щодо його вартості визначається кількістю затраченої праці та перенесеної на продукт маси уречевленої праці зі знарядь і предмета праці (з урахуванням суспільно необхідних витрат). Мате-матично закон записується так:

------= ^хР_l[------К—X-----------)] (l = 1,2,3), (2.4)

dt dt k=1 dt_kl dt

де

П_l — вироблений продукт l-го виду (l = 1 для робочої сили, l = 2 — для знарядь праці, l = 3 — для предмета праці);

A_kl (k, l = 1, 2) — вартість трьох частин двох виробничих елементів: знарядь праці і предмета праці;

t_kl — час перенесення вартості з kl-х частин виробничих елементів на вироблений продукт;

T_l — праця, затрачена на виробництво l-го виду продукту; _¥l - коефіцієнт пропорційності, що визначає співвідношення фак-тичних і суспільно необхідних затрат праці на виробництво l-го виду продукту ( l = 1 для продукту робоча сила, l = 2 для продукту знаряддя праці; l = 3 для продукту предмет праці).

42

Знак (-) у дужках другого члена правої частини рівняння (2.4) оз-начає, що маса уречевленої праці переноситься з виробничих елементів на вироблений продукт зі зворотним знаком.

Варто зазначити, що рівняння (2.4) справедливе в загальному випадку не тільки для l-го, а й для будь-яких інших (наприклад, для деякого i-го) продуктів чи продукції.

Кількість затраченої праці визначається відповідно до закону витрат рівнянням (2.1):

1й =-1й 1Ї7 1tт=tн+tп,Ь )

dt at_s at

де А₁ — вартість робочої сили, або кількість уречевленої праці, що міститься в ній; t_T, t_a, t_n — відповідно час цієї праці, час необхідної та додаткової праці,

Якщо підставити рівняння (2.5) у рівняння перенесення праці (2.4), воно набуває такого вигляду:

dТІ

(2.6)

^l = ^l 3 V_kl+V_n) ( k , l = 1,2,3); dt k=1

dA_k

V_kl=-r- (k,l = 1,2,3); (2.7)

dtkl

V_u =---------------------------------------------— =----------------—. )

Эt_н dt Эt_н dt dt_H dt

V_n — швидкість перенесення додаткової праці;

V_kl — швидкість перенесення уречевленої праці з k-х виробничих еле-ментів (k = 1— з робочої сили, k = 2 — зі знарядь праці, k = 3 — із предмета праці) на l-й вид продукту;

Перший член правої частини рівняння (2.6), зумовлений рівностя-ми (2.7), є сумою швидкостей перенесення маси уречевленої праці з усіх трьох виробничих елементів, у тому числі й робочої сили. У да-ному відношенні робоча сила нічим не відрізняється від інших виробничих елементів, крім емісійних витрат додаткової праці (2.8), під час якої вартість робочої сили, тобто маси уречевленої праці, що міс-титься в ній, не змінюється.

Закон перенесення вартості (або закон утворення вартості у виробленому продукті) формулюється так:

Кількість уречевленої праці, що міститься у виробленому продукті (продукції), дорівнює сумі суспільно необхідної праці, перенесеної на

43

продукт з усіх трьох виробничих елементів (робочої сили, знарядь праці та предмета праці) й затрат на його виробництво додаткової праці.

Швидкість перенесення уречевленої праці зумовлена її вмістом у виробничих елементах і часом перенесення. У першому наближенні її можна, наприклад, визначити так.

V_kl ~---- (k,l = 1,2,3),

де т_и- характерний час перенесення: термін придатності, термін ек-сплуатації та інші терміни застосування частин виробничих елементів.

Закон перенесення праці подібний до закону збереження енергії в механіці з урахуванням додатково затраченої роботи. У фізиці законом визначається перетворення одного чи декількох видів енергії на інший з урахуванням додатково виконаної при цьому механічної роботи. В економіці закон визначає перетворення декількох видів економічної “енергії” — уречевленої праці, що містяться в різних виробничих елементах, — на інший вид “енергії” — уречевлену працю, яка міститься у створеному продукті з урахуванням затраченої при цьому додаткової праці.

Закон збереження вартості

Якщо два перших закони визначають величину праці та результат перенесення вартості з виробничих елементів на вироблений продукт, то цей закон визначає збереження вартості (маси уречевленої праці) та можливі джерела її збільшення чи зменшення в розглянутій системі [1]. Маса уречевленої праці міститься в усіх виробничих елементах, у тому числі в робочій силі, а також у скарбах, утворених з наявних у системі частин виробничих елементів, які в даний момент не використовують-ся у виробничому процесі. Внутрішнім джерелом збільшення в системі маси уречевленої праці відповідно до прийнятих постулатів (див. с 39) є тільки додаткова праця. Зовнішнім же джерелом може бути її приплив ззовні. Витрати у розглянутій системі маси уречевленої праці та-кож можливі внаслідок економічних втрат. З урахуванням цього закон збереження праці математично запишеться так:

dA d C dQ. dT„ dB , ___

— + — +----= —- + — (A = A₁+A₂+A₃), (2.9)

dt dt dt dt dt

44

де A — сумарна кількість маси уречевленої праці, що міститься в робочій силі A₁,y знаряддях праці A₂ і в предметі праці A₃; C — величина виробничих скарбів, тобто та кількість уречевленої праці, що міститься в невикористовуваних елементах виробництва і в нереалі-зованому продукті; Ω - кількість уречевленої праці, втраченої в еко-номіко-виробничому процесі; T_п —кількість додаткової праці; B — приплив маси уречевленої праці ззовні.

Варто зазначити, що виробничі скарби відрізняються від викори-стовуваних виробничих елементів тим, що вони не переносять на ви-роблений продукт своєї вартості (маси уречевленої праці, що міс-титься в них), хоча пасивно і наявні у виробничому процесі розгляну-тої системи.

Приплив вартості ззовні у праву частину рівняння (2.9) може бути як додатним, так і від’ємним. До додатних статей належить приплив ззовні в розглянуту систему (на підприємство, у країну) робочої сили, певних засобів виробництва, до від’ємних — збиткова реалізація поза системою виробленого продукту, скарбів, а також відтік робочої сили, частини засобів виробництва.

Сутність закону збереження праці в тому, що ніщо безслідно не зникає і не з’являється з нічого. Джерелами приросту вартості в роз-глянутій системі є додаткова праця і надходження ззовні маси уре-чевленої праці, а від’ємним джерелом — економічні втрати. Додаткова праця також може бути додатною і від’ємною величиною (див. тему 2.2). В останньому випадку виробляється менше, ніж споживається.

Загалом додатна додаткова праця йде на збільшення маси уречевленої праці у виробничих елементах і виробничих скарбах, на ком-пенсування економічних втрат і покриття відтоку назовні вартості (маси уречевленої праці), або її від’ємного припливу ззовні.

Додаткова праця визначається рівнянням (2.2). Відповідно закон збереження праці можна записати й у такому вигляді:

dA d Б dC dΩ dT dB10

^+^+^+^ = ^+^ ( A = A ₁+A ₂+A ₃), (2.)

dt dt dt dt dt dt

dT ∂A ∂t_T

де— =------— (t_T = t_H+t_n),

dt ∂t_H ∂t

T — кількість витраченої праці; t — час праці; g t_n — відповідно час необхідної та додаткової праці; А₁ — кількість маси уречевленої

45

праці, що міститься в робочій силі; Б — кількість маси уречевленої та живої праці, спожитої робочою силою в процесі виробництва.

З рівняння (2.10) видно, що жива праця Т і приплив маси уречевленої праці В затрачуються на споживання самою робочою силою, на зміну кількості маси уречевленої праці у виробничих елементах і скарбах, а також на покриття втрат. При цьому в лівій частині рівняння (2.10) величина Б є деяким еквівалентом відтворення робочої сили і тому на інші виробничі елементи безпосередньо перетворюватися не може.

Додати в закладки

  
Переклад Translate