Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
7. Позашкільні форми виховання.
Виховання учнів не обмежується формами, які використовуються в школі. Традиційний шкільний колектив, основним структурним компонентом якого є клас, не може забезпечити умов для засвоєння учнями всього багатства соціального досвіду, усунути ізоляцію між класами і різними віковими групами, позбавити внутрішньоколективні відносини одноманітності й обмеженості. Тому виховання продовжується і розширюється поза межами школи за допомогою форм різнопланової діяльності, які сприяють розв'язанню цих проблем.
Позашкільні форми виховання — це форми організації різноманітної суспільно корисної діяльності, яку проводять сьогодні дитячі і молодіжні організації, об'єднання, товариства, загони тощо. Специфікою сучасних позашкільних форм є те, що вони створюються на добровільних началах, охоплюють учнів різного віку, мають органи самоврядування, реалізують широкий спектр діяльності, в процесі якої розширюються пізнання учнів, їх спілкування, здійснюється самовираження, самоутвердження особистості.
Однією з них є бойскаутизм. Засновником скаутівського руху був англійський полковник Роберт Баден-Пауелл. Він створив серед англійських підлітків організацію скаутів (у перекладі — розвідників), яка повинна була в іграх та серйозній діяльності виховувати молодь, готувати її до служіння батьківщині, прищеплювати лицарський дух. Принципи своєї організації полковник висвітлив у книзі «Юний розвідник».
Скаутський рух молоді швидко поширився майже на всі культурні країни світу. В 1920 році був створений Міжнародний Союз Бойскаутського Руху. Він приваблював народи своєю демократичністю (рух є добровільним, відкритим для всіх незалежно від походження, расової належності, віросповідання), романтичним поривом, вірою у власні сили дитини, незалежністю від політики урядів та партій і, головне, метою — сприяння інтелектуальному, духовному та громадянському потенціалу індивідуумів як членів місцевих, національних та міжнародних співтовариств. Зберігаючи глибокий внутрішній зміст скаутингу, кожен народ надавав цій виховній формі своєрідного національного забарвлення і пов'язував її з своїми національними традиціями.
В Україні скаутська організація мала назву «Пласт». Пласт заснували у західному регіоні в 1911 році Олександр Тисов-ський, Петро Франко, Іван Чмола та інші українські діячі, які турбувалися про якнайкраще виховання молоді. Завданням Пласту було всебічне патріотичне і національне виховання молоді, розвиток моральних, духовних і фізичних рис українських юнаків і дівчат у світлі трьох Головних обов'язків Пластуна: обов'язком перед Богом, обов'язком перед іншими, обов'язком по відношенню до себе. Після розгрому Пласту
урядом Польщі і невідновлення його в Україні (після 1939 p.), до якої тоді увійшли західні землі, Пласт базувався на українській діаспорі — в Канаді, США, Австралії.
Сучасний скаутський рух згуртований у найбільшу всесвітню організацію, яка має національні органи у 136 країнах. До України він повернувся у 1989-1990 роках (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська області). Відновлений Пласт поступово поширюється по всій території країни.
Головна мета Пласту — патріотичне виховання. Юнак у Пласті вчиться любити Україну, працювати, жити, ризикувати для неї своїм життям. Пластуючи, він стає громадянином сильним духом, тілом, розумом.
Пласт має структуру вікового поділу скаутів:
1) дітей 7-11 років (новаки і новачки);
2) підлітки і юнаки 12-17 років (юнаки і юначки);
3) молодь від 18 до ЗО років (старше пластунство);
4) дорослі, що пройшли пластове загартування (пластивий сеніорат);
5) батьки дітей і молоді (пластприят).
Скаути поділяються на загони або групи, в яких працює 6-8 пластунів. На чолі загонів, груп стоять дорослі лідери — командири. Якщо скаутів у загоні багато, то його очолює рада командирів на чолі з старшим командиром (лідером). У дорослих керівників існує своя ієрархія (скаутери, скаутмайс-три) — ті, хто пройшов у дитинстві та юнацтві всі ступені скаутингу. Головне, щоб дорослі вели скаутський спосіб життя, були зразком для підопічних.
Пластова діяльність складається з пластових сходин; пластових таборів; пластових мандрівок і прогулянок; пластових свят, зустрічей, поїздок; пластових проб та іспитів умілостей.
Уся діяльність спрямована на здійснення законів пластуна:
1. Пластун надійний, сумлінний, точний, ощадний у своїх справах.
2. Пластун справедливий, увічливий, братерський, доброзичливий, урівноважений у поведінці стосовно інших.
3. Пластун корисний для України і Пласту, покірний пластовій старшині, пильний, дбає про своє здоров'я.
4. Пластун любить красу і дбає про неї, завжди привітний до всіх і в доброму настрої.
Скаутські ідеї лежать в основі таких нових дитячо-юнацьких організацій, як СПУ — Спілка піонерів України, УКР — Українська козацька республіка (Козачата), СМОУ — спілка молодіжних організацій України, «Січ», «Спадщина», «Сузір'я», «Сокіл», «Діти Гіпократа», «Берегиня», «Барвіночки», підприємницько-молодіжні об'єднання, клуби за прихильністю та ін. У них школярі задовольняють свої потреби, інтереси, запити, розвивають індивідуальні здібності, всебічно виховуються.
Книга: Конспект лекцій Педагогіка
ЗМІСТ
1. | Конспект лекцій Педагогіка
|
|
2. | 2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
|
|
3. | 3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
|
|
4. | 4. Філософські основи педагогіки.
|
|
5. | 5. Суть нової методології педагогіки.
|
|
6. | 6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
|
|
7. | 7. Педагогічні цінності.
|
|
8. | 8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
|
|
9. | 9. Методи педагогічних досліджень.
|
|
10. | Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
|
|
11. | 2. Спадковість у людському розвитку.
|
|
12. | 3. Соціалізація і становлення особистості.
|
|
13. | 4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
|
|
14. | Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
|
|
15. | 2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
|
|
16. | 3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
|
|
17. | 4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
|
|
18. | 5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
|
|
19. | 6. Основні тенденції розвитку освіти.
|
|
20. | Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
|
|
21. | 2. Рушійні сили педагогічного процесу.
|
|
22. | 3. Педагогічний процес як система.
|
|
23. | 4. Цілісність педагогічного процесу.
|
|
24. | 5. Закономірності педагогічного процесу.
|
|
25. | 6. Організація педагогічного процесу.
|
|
26. | Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
|
|
27. | 2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
|
|
28. | 3. Педагог демократичної школи.
|
|
29. | 3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
|
|
30. | 3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
|
|
31. | 3.3. Професійно значимі якості.
|
|
32. | 3.4. Професійна компетентність.
|
|
33. | ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
|
|
34. | 1. Поняття про дидактику.
|
|
35. | 2. Основні дидактичні концепції.
|
|
36. | 3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
|
|
37. | Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
|
|
38. | 2. Процес навчання як система.
|
|
39. | 3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
|
|
40. | 4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
|
|
41. | 5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
|
|
42. | 6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
|
|
43. | 7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
|
|
44. | 8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
|
|
45. | 9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
|
|
46. | Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
|
|
47. | 2. Класифікація закономірностей навчання.
|
|
48. | 3. Поняття про принцип, правило.
|
|
49. | 4. Система дидактичних принципів.
|
|
50. | Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
|
|
51. | 2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
|
|
52. | 3. Теорії організації змісту освіти.
|
|
53. | 4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
|
|
54. | 5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
|
|
55. | Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
|
|
56. | 2. З історії форм організації навчання.
|
|
57. | 3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
|
|
58. | 4. Урок - основна форма організації навчання.
|
|
59. | 5. Типи і структура уроків.
|
|
60. | 6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
|
|
61. | 7. Нестандартні уроки.
|
|
62. | 8. Допоміжні форми навчання.
|
|
63. | 10. Самоаналіз уроку.
|
|
64. | Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
|
|
65. | 2. Класифікація методів навчання.
|
|
66. | 3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
|
|
67. | 4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
|
|
68. | 5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
|
|
69. | 6. Бінарні методи навчання.
|
|
70. | 7. Ситуаційний метод.
|
|
71. | 8. Вибір методів навчання.
|
|
72. | Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
|
|
73. | 2. Прості засоби.
|
|
74. | 3. Складні засоби.
|
|
75. | Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
|
|
76. | 2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
|
|
77. | 3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
|
|
78. | 4. Оцінювання результатів навчання.
|
|
79. | Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
|
|
80. | 2. Процес виховання як система.
|
|
81. | 3. Особливості виховного процесу.
|
|
82. | 4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
|
|
83. | 5. Механізми становлення особистості.
|
|
84. | 6. Школи гуманістичного виховання.
|
|
85. | 7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
|
|
86. | 8. Самовиховання учнів.
|
|
87. | Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
|
|
88. | 2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
|
|
89. | 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
|
|
90. | 3.2. Виховання розумової культури.
|
|
91. | 3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
|
|
92. | 3.4. Виховання основ моральної культури.
|
|
93. | 3.5. Виховання екологічної культури.
|
|
94. | 3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
|
|
95. | 3.7. Виховання естетичної культури.
|
|
96. | 3.8. Формування фізичної культури.
|
|
97. | Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
|
|
98. | 2. Колектив як форма виховання.
|
|
99. | 3. Педагогічне управління колективом.
|
|
100. | 4. Розвиток дитячого колективу.
|
|
101. | 5. Колектив і особистість.
|
|
102. | 6. Учнівський колектив.
|
|
103. | 7. Позашкільні форми виховання.
|
|
104. | Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
|
|
105. | 2. Класифікація методів виховання.
|
|
106. | 3. Методи формування свідомості особистості.
|
|
107. | 4. Методи організації діяльності.
|
|
108. | 5. Методи стимулювання.
|
|
109. | Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
|
|
110. | 2. Комплексний підхід.
|
|
111. | 3. Виховні справи.
|
|
112. | 4. Тематика виховних справ.
|
|
113. | 5. Виховна справа як система.
|
|
114. | Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
|
|
115. | 2. Критерії вихованості.
|
|
116. | 3. Ступені вихованості
|
|
117. | 4. Методи діагностики вихованості.
|
|
118. | Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
|
|
119. | 2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
|
|
120. | 3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
|
|
121. | 4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
|
|
122. | 5. Суспільне виховання.
|
|
123. | Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
|
|
124. | 1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
|
|
125. | 2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
|
|
126. | 3. Внутрішкільне управління.
|
|
127. | 4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
|
|
128. | Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
|
|
129. | 2. Функції внутрішкільного управління.
|
|
130. | 3. Прийняття рішень.
|
|
131. | Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
|
|
132. | 2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
|
|
133. | 3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.
|
|
На попередню