Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
4. Методи діагностики вихованості.
Уяву про ступінь сформованості у школяра необхідних якостей може скласти лише комплекс діагностичних методів.
Для вивчення інтегральних проявів особистості у поведінці, діяльності педагоги використовують метод спостереження, за допомогою якого можна побачити ці прояви в цілому, багаторазово, у різних умовах і взаємозв'язках.
Упродовж останнього десятиліття передова педагогічна практика створює експериментальні справи і ситуації — обмежені часом види діяльності учнів, які дозволяють побачити прояви особистості, одержати інформацію, яка потрібна педагогу. Виділяють такі види справ: перевірні, виховуючі, контролюючі, закріплюючі. Експериментальні справи і ситуації можуть створюватися як для всього колективу, так і для окремої особистості. В обох випадках вони результативні лише тоді, коли в їх основі лежать завдання, вирішення яких викликає значний інтерес у вихованців.
Метод компетентних оцінок рівня вихованості. Суть його полягає в тому, що оцінку вихованості школярів дають компетентні особи (вчителі, інші класні керівники, адміністрація школи). На основі цієї оцінки класний керівник робить відповідні висновки. Близьким до методу компетентних оцінок є рейтинг — метод діагностики, коли до аналізу складних явищ виховання залучаються різні педагоги. На основі одержаних даних поглиблюються знання класного керівника про учнів, що допомагає краще їх вивчити й осмислити суть своєї педагогічної діяльності.
Окремим випадком рейтингу є метод самооцінки. Оцінка людиною власних якостей особистості відіграє суттєву роль у її розвитку. Усвідомлення вихованцем зв'язків між власними вчинками і якостями особистості сприяє осмисленню цих якостей як причини здійснених вчинків.
Аналіз вихованості проводиться і за допомогою методу незалежних характеристик, коли окремо один від одного класний керівник, актив класу, сам учень, його батьки, товариші характеризують рівень вихованості за певною програмою. Більш оперативно цю інформацію можна одержати і проаналізувати за допомогою педагогічного консиліуму.
Для оцінки проявів вихованості використовуються й інші практичні методи діагностики: прямі питання типу «Що таке милосердя?», «Для чого людям моральність?» і под. Відповіді на них допомагають вихователю і самому вихованцю краще розібратись у різних якостях особистості, осмислити їх. Для визначення ставлень учнів до тих чи інших фактів, вчинків, дій, подій, використовуються спеціальні питання в усній чи письмовій формі: «Яких людей ти вважаєш порядними?» і под. Вони можуть бути відкритими, що вимагають вільної аргументованої відповіді, або закритими, що передбачають вибір однієї з альтернативних відповідей.
Для діагностики оцінних суджень широко практикуються твори на завдану тему: «Толерантність — як я її розумію», «Яким би я хотів бути» і под. Цінність творів у тому, що вони виражають внутрішні позиції школярів, їх сумніви, роздуми, прагнення.
Діагностичне значення має і позиція «промовчання», яка характеризує намагання частини учнів залишитись у тіні, відхилитися від прямих відповідей на поставлені питання, зайняти нейтральну чи примиренську позицію.
Одержані відомості розширюють і поглиблюють знання класних керівників про вихованців, показують можливі причини, які сприяють закріпленню і розвитку позитивних проявів особистості чи, навпаки, живлять негативні прояви.
Важливо розпізнавати й аналізувати в єдності ступінь сформованості всього комплексу інтегральних проявів особистості, його спрямованість, структуру компонентів, співвідношення зовнішньої регуляції і саморегуляції.
Узагальнення даних вивчення особистості, вияв рівнів вихованості окремого учня і колективу упорядковує діяльність класного керівника, допомагає зіставити результати роботи і цілі виховання; конкретизувати завдання з урахуванням результатів діагностування; відібрати зміст, форми і методи роботи, які змінюють позицію особистості у системі взаємин, забезпечують збагачення позитивного досвіду діяльності, ставлень і поведінки.
Книга: Конспект лекцій Педагогіка
ЗМІСТ
| 1. | Конспект лекцій Педагогіка
|
|
| 2. | 2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
|
|
| 3. | 3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
|
|
| 4. | 4. Філософські основи педагогіки.
|
|
| 5. | 5. Суть нової методології педагогіки.
|
|
| 6. | 6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
|
|
| 7. | 7. Педагогічні цінності.
|
|
| 8. | 8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
|
|
| 9. | 9. Методи педагогічних досліджень.
|
|
| 10. | Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
|
|
| 11. | 2. Спадковість у людському розвитку.
|
|
| 12. | 3. Соціалізація і становлення особистості.
|
|
| 13. | 4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
|
|
| 14. | Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
|
|
| 15. | 2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
|
|
| 16. | 3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
|
|
| 17. | 4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
|
|
| 18. | 5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
|
|
| 19. | 6. Основні тенденції розвитку освіти.
|
|
| 20. | Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
|
|
| 21. | 2. Рушійні сили педагогічного процесу.
|
|
| 22. | 3. Педагогічний процес як система.
|
|
| 23. | 4. Цілісність педагогічного процесу.
|
|
| 24. | 5. Закономірності педагогічного процесу.
|
|
| 25. | 6. Організація педагогічного процесу.
|
|
| 26. | Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
|
|
| 27. | 2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
|
|
| 28. | 3. Педагог демократичної школи.
|
|
| 29. | 3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
|
|
| 30. | 3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
|
|
| 31. | 3.3. Професійно значимі якості.
|
|
| 32. | 3.4. Професійна компетентність.
|
|
| 33. | ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
|
|
| 34. | 1. Поняття про дидактику.
|
|
| 35. | 2. Основні дидактичні концепції.
|
|
| 36. | 3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
|
|
| 37. | Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
|
|
| 38. | 2. Процес навчання як система.
|
|
| 39. | 3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
|
|
| 40. | 4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
|
|
| 41. | 5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
|
|
| 42. | 6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
|
|
| 43. | 7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
|
|
| 44. | 8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
|
|
| 45. | 9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
|
|
| 46. | Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
|
|
| 47. | 2. Класифікація закономірностей навчання.
|
|
| 48. | 3. Поняття про принцип, правило.
|
|
| 49. | 4. Система дидактичних принципів.
|
|
| 50. | Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
|
|
| 51. | 2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
|
|
| 52. | 3. Теорії організації змісту освіти.
|
|
| 53. | 4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
|
|
| 54. | 5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
|
|
| 55. | Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
|
|
| 56. | 2. З історії форм організації навчання.
|
|
| 57. | 3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
|
|
| 58. | 4. Урок - основна форма організації навчання.
|
|
| 59. | 5. Типи і структура уроків.
|
|
| 60. | 6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
|
|
| 61. | 7. Нестандартні уроки.
|
|
| 62. | 8. Допоміжні форми навчання.
|
|
| 63. | 10. Самоаналіз уроку.
|
|
| 64. | Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
|
|
| 65. | 2. Класифікація методів навчання.
|
|
| 66. | 3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
|
|
| 67. | 4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
|
|
| 68. | 5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
|
|
| 69. | 6. Бінарні методи навчання.
|
|
| 70. | 7. Ситуаційний метод.
|
|
| 71. | 8. Вибір методів навчання.
|
|
| 72. | Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
|
|
| 73. | 2. Прості засоби.
|
|
| 74. | 3. Складні засоби.
|
|
| 75. | Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
|
|
| 76. | 2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
|
|
| 77. | 3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
|
|
| 78. | 4. Оцінювання результатів навчання.
|
|
| 79. | Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
|
|
| 80. | 2. Процес виховання як система.
|
|
| 81. | 3. Особливості виховного процесу.
|
|
| 82. | 4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
|
|
| 83. | 5. Механізми становлення особистості.
|
|
| 84. | 6. Школи гуманістичного виховання.
|
|
| 85. | 7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
|
|
| 86. | 8. Самовиховання учнів.
|
|
| 87. | Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
|
|
| 88. | 2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
|
|
| 89. | 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
|
|
| 90. | 3.2. Виховання розумової культури.
|
|
| 91. | 3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
|
|
| 92. | 3.4. Виховання основ моральної культури.
|
|
| 93. | 3.5. Виховання екологічної культури.
|
|
| 94. | 3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
|
|
| 95. | 3.7. Виховання естетичної культури.
|
|
| 96. | 3.8. Формування фізичної культури.
|
|
| 97. | Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
|
|
| 98. | 2. Колектив як форма виховання.
|
|
| 99. | 3. Педагогічне управління колективом.
|
|
| 100. | 4. Розвиток дитячого колективу.
|
|
| 101. | 5. Колектив і особистість.
|
|
| 102. | 6. Учнівський колектив.
|
|
| 103. | 7. Позашкільні форми виховання.
|
|
| 104. | Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
|
|
| 105. | 2. Класифікація методів виховання.
|
|
| 106. | 3. Методи формування свідомості особистості.
|
|
| 107. | 4. Методи організації діяльності.
|
|
| 108. | 5. Методи стимулювання.
|
|
| 109. | Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
|
|
| 110. | 2. Комплексний підхід.
|
|
| 111. | 3. Виховні справи.
|
|
| 112. | 4. Тематика виховних справ.
|
|
| 113. | 5. Виховна справа як система.
|
|
| 114. | Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
|
|
| 115. | 2. Критерії вихованості.
|
|
| 116. | 3. Ступені вихованості
|
|
| 117. | 4. Методи діагностики вихованості.
|
|
| 118. | Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
|
|
| 119. | 2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
|
|
| 120. | 3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
|
|
| 121. | 4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
|
|
| 122. | 5. Суспільне виховання.
|
|
| 123. | Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
|
|
| 124. | 1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
|
|
| 125. | 2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
|
|
| 126. | 3. Внутрішкільне управління.
|
|
| 127. | 4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
|
|
| 128. | Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
|
|
| 129. | 2. Функції внутрішкільного управління.
|
|
| 130. | 3. Прийняття рішень.
|
|
| 131. | Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
|
|
| 132. | 2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
|
|
| 133. | 3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.
|
|
На попередню
Translate
