Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Конспект лекцій Педагогіка

2. Державне управління системою загальної середньої освіти.

Державна політика в галузі загальної середньої освіти зафіксована у законі України ''Про освіту'' (1991 p.), зміненому і доповненому в 1996 році, Законі України ''Про загальну середню освіту'' (1999 p.).

Організаційно-управлінським проектом державної політики в галузі освіти є Державна національна програма ''Освіта'' (Україна XXI століття). Зміст програми визначається як загальними принципами державної політики в галузі освіти, так і об'єктивними даними проведеного аналізу стану, тенденцій і перспектив розвитку освіти.

Принципи освітньої політики України. Державний характер управління системою загальної середньої освіти закріплений у такій системі принципів:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

- доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

- обов'язковість повної загальної середньої освіти;

- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- науковий, світський характер освіти;

- інтеграція з наукою і виробництвом;

- взаємозв'язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність системи освіти;

- єдність і наступність системи освіти;

- безперервність і різноманітність освіти;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті1 .

Ці принципи визначають основні напрями, пріоритети освітньої політики, а отже, і характер освіти та освітніх закладів у країні.

Державні органи управління системою загальної середньої освіти. Для послідовного проведення державної політики в сфері загальної середньої освіти в Україні створені відповідні державні органи управління: Міністерство освіти і науки, Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади загальної середньої освіти, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі загальної середньої освіти є Міністерство освіти і науки України.

Міністерство освіти і науки реалізує державну політику в сфері загальної середньої освіти; здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організовує нормативне, програмне, науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти; визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів; організовує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності, координує та контролює її проведення; забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної літератури, схвалює їх видання; затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого обладнання, навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників; виконує інші функції1 .

Місцеві органи виконавчої влади (управління освіти при обласних державних адміністраціях, відділи освіти при районних (міських) державних адміністраціях) та органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території; беруть участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти; створюють умови для одержання громадянами повної загальної середньої освіти; організовують нормативне, програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку, підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників; проводять атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях, оприлюднюють результати атестації; сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти; здійснюють інші повноваження1 .

Для сучасного стану системи управління освітою характерний процес децентралізації, тобто передача ряду функцій і повноважень від вищих органів управління нижчим. Державні органи розробляють найбільш загальні стратегічні напрями, а обласні й районні (міські) органи спрямовують зусилля на вирішення конкретних, фінансових, кадрових, матеріальних, організаційних проблем.

Друга характерна особливість - перехід від державного до державно-громадського управління освітою. Органами громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу; рада загальноосвітнього навчального закладу; районна (міська), обласна конференції працівників освіти; районна (міська) рада з питань народної освіти; всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Головна мета державно-громадського управління - поєднати зусилля держави і суспільства у вирішенні проблем формування державної політики в галузі освіти, питань навчально-виховної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

Важливим показником підсилення суспільного характеру управління освітою є роздержавлення системи освіти. Поряд з державними в Україні функціонують недержавні загальноосвітні навчально-виховні заклади, створені на основі інтересів та бажань учнів і батьків, учителів і вихователів, запитів регіональних, національних, професійних, конфесіональних об'єднань і груп. Управління такими закладами здійснює безпосередньо його засновник або за його дорученням опікунська рада, сформована засновником. Недержавний загальноосвітній заклад має свій Статут, у якому визначені права опікунської ради, структура управління тощо.

Загальноосвітній навчальний заклад. Загальноосвітнім навчальним закладом є навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.

Загальноосвітній навчальний заклад реалізує положення Конституції України, Закону України ''Про освіту'', Закону України ''Про загальну середню освіту'', інших нормативно-правових актів у галузі освіти. Він задовольняє потреби громадян відповідної території у здобутті повної загальної середньої освіти; забезпечує єдність навчання і виховання; розробляє та реалізує варіативну складову змісту загальної середньої освіти; створює науково-методичну і матеріально-технічну базу для організації та здійснення навчально-виховного процесу; забезпечує відповідність рівня загальної середньої освіти Державному стандарту загальної середньої освіти; здійснює інші повноваження.

Типи загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта) існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів І, II, III ступенів:

середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад І-Ш ступенів (І ступінь - початкова школа, II ступінь - основна школа, III ступінь - старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

спеціалізована школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

гімназія - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

колегіум - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів;

Загальноосвітня школа-інтернат - навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);

вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

Інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти:

позашкільний навчально-виховний заклад - навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

міжшкільний навчально-виробничий комбінат - навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

професійно-технічний навчальний заклад - навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

вищий навчальний заклад І-ІІрівнів акредитації - навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

За організаційно-правовими формами загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.

Загальноосвітні програми. З прийняттям Закону ''Про освіту'' (1991 р.) значну роль у системі освіти почали відігравати державні освітні стандарти. Вони визначили зміст освітніх програм, що реалізуються в освітніх закладах, почали регламентувати діяльність освітніх закладів, визначати загальні параметри системи освіти в цілому. Тому з 1991 року система загальної середньої освіти поповнилася ще одним компонентом - загальноосвітніми програмами, побудованими на основі Державного стандарту загальної середньої освіти.

Спочатку до системи освіти входили лише освітні заклади. У Київській Русі, наприклад, це були школи, які діяли при монастирях, храмах, церквах. Вони спонтанно виникали і закривались. Навчальний матеріал був результатом творчості самих учителів. Вони викладали те, що знали, і так, як собі це уявляли. Контролю за якістю викладання і тим більше централізованої системи відбору змісту навчальних дисциплін не було.

Із зміцненням державності влада взяла діючі школи під свій контроль. Для цього були створені спеціальні (загальнодержавні і місцеві) органи управління загальноосвітніми навчальними закладами. В такому вигляді система освіти в Україні існувала аж до введення в дію закону ''Про освіту''.

Загальноосвітня програма будь-якого загальноосвітнього навчального закладу складається з двох частин. Перша частина інваріантна, формується на основі Державного стандарту загальної середньої освіти (понад 70% змісту програми).

Це так званий обов'язковий мінімум змісту загальноосвітньої програми. Він встановлюється державним стандартом з відповідного предмета і є обов'язковим для всіх громадян України. Друга частина загальноосвітньої програми - варіативна складова змісту загальної середньої освіти. Вона розробляється, як ми вже зазначали, загальноосвітнім навчальним закладом і є обов'язковою для громадян відповідної території.

Всі програми загальноосвітніх навчальних закладів поділяються на загальноосвітні і професійні.

До загальноосвітніх належать такі програми: початкової загальної освіти (І-ІУ класи); базової загальної середньої освіти (У-ІХ класи); повної загальної середньої освіти (Х-ХІІ класи). Загальноосвітні програми спрямовані на формування загальної культури учнів, їх адаптацію до життя в суспільстві і створення основ для свідомого вибору і засвоєння професійних програм.

До професійних програм належать програми початкової професійної освіти і середньої професійної освіти. Ці програми призначені для підготовки спеціалістів відповідних кваліфікацій з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

Для всіх перерахованих вище основних програм (і загальноосвітніх, і професійних) Державний стандарт визначає обов'язковий мінімум змісту.

Додержання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти є обов'язковим для загальноосвітніх навчальних закладів, а також професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Книга: Конспект лекцій Педагогіка

ЗМІСТ

1.	Конспект лекцій Педагогіка
2.	2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
3.	3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
4.	4. Філософські основи педагогіки.
5.	5. Суть нової методології педагогіки.
6.	6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
7.	7. Педагогічні цінності.
8.	8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
9.	9. Методи педагогічних досліджень.
10.	Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
11.	2. Спадковість у людському розвитку.
12.	3. Соціалізація і становлення особистості.
13.	4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
14.	Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
15.	2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
16.	3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
17.	4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
18.	5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
19.	6. Основні тенденції розвитку освіти.
20.	Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
21.	2. Рушійні сили педагогічного процесу.
22.	3. Педагогічний процес як система.
23.	4. Цілісність педагогічного процесу.
24.	5. Закономірності педагогічного процесу.
25.	6. Організація педагогічного процесу.
26.	Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
27.	2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
28.	3. Педагог демократичної школи.
29.	3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
30.	3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
31.	3.3. Професійно значимі якості.
32.	3.4. Професійна компетентність.
33.	ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
34.	1. Поняття про дидактику.
35.	2. Основні дидактичні концепції.
36.	3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
37.	Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
38.	2. Процес навчання як система.
39.	3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
40.	4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
41.	5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
42.	6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
43.	7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
44.	8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
45.	9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
46.	Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
47.	2. Класифікація закономірностей навчання.
48.	3. Поняття про принцип, правило.
49.	4. Система дидактичних принципів.
50.	Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
51.	2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
52.	3. Теорії організації змісту освіти.
53.	4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
54.	5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
55.	Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
56.	2. З історії форм організації навчання.
57.	3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
58.	4. Урок - основна форма організації навчання.
59.	5. Типи і структура уроків.
60.	6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
61.	7. Нестандартні уроки.
62.	8. Допоміжні форми навчання.
63.	10. Самоаналіз уроку.
64.	Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
65.	2. Класифікація методів навчання.
66.	3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
67.	4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
68.	5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
69.	6. Бінарні методи навчання.
70.	7. Ситуаційний метод.
71.	8. Вибір методів навчання.
72.	Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
73.	2. Прості засоби.
74.	3. Складні засоби.
75.	Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
76.	2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
77.	3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
78.	4. Оцінювання результатів навчання.
79.	Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
80.	2. Процес виховання як система.
81.	3. Особливості виховного процесу.
82.	4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
83.	5. Механізми становлення особистості.
84.	6. Школи гуманістичного виховання.
85.	7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
86.	8. Самовиховання учнів.
87.	Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
88.	2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
89.	3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
90.	3.2. Виховання розумової культури.
91.	3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
92.	3.4. Виховання основ моральної культури.
93.	3.5. Виховання екологічної культури.
94.	3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
95.	3.7. Виховання естетичної культури.
96.	3.8. Формування фізичної культури.
97.	Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
98.	2. Колектив як форма виховання.
99.	3. Педагогічне управління колективом.
100.	4. Розвиток дитячого колективу.
101.	5. Колектив і особистість.
102.	6. Учнівський колектив.
103.	7. Позашкільні форми виховання.
104.	Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
105.	2. Класифікація методів виховання.
106.	3. Методи формування свідомості особистості.
107.	4. Методи організації діяльності.
108.	5. Методи стимулювання.
109.	Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
110.	2. Комплексний підхід.
111.	3. Виховні справи.
112.	4. Тематика виховних справ.
113.	5. Виховна справа як система.
114.	Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
115.	2. Критерії вихованості.
116.	3. Ступені вихованості
117.	4. Методи діагностики вихованості.
118.	Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
119.	2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
120.	3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
121.	4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
122.	5. Суспільне виховання.
123.	Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
124.	1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
125.	2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
126.	3. Внутрішкільне управління.
127.	4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
128.	Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
129.	2. Функції внутрішкільного управління.
130.	3. Прийняття рішень.
131.	Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
132.	2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
133.	3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate