Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
Велике значення для розвитку педагогіки мають її зв'язки з іншими науками: філософією, психологією, фізіологією людини, генетикою, етнографією, математикою та ін. Зміцнюючи і удосконалюючи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які допомагають глибше проникнути в суть виховання і розробляти його теоретичні основи.
Зв'язок педагогіки з філософією є найбільш тривалим і продуктивним. Філософські ідеї продукували педагогічні концепції і теорії, визначали перспективу педагогічного пошуку і слугували її методологічною основою.
Методологічна функція філософії стосовно педагогіки є сьогодні загальновизнаною. Це зумовлено самою суттю філософського знання. За-своєю природою воно є світоглядним і таким, що відповідає завданням осмислення місця людини в світі, які тривалий час вирішує людство. Від системи філософських поглядів (екзистенціальних, прагматичних, неопозитивістських, матеріалістичних та інших), яких дотримуються дослідники педагогіки, залежить напрям педагогічного пошуку, визначення суті, цілей і технологій освітнього процесу.
На основі знань з анатомії та фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого, про морфологічні і функціональні закономірності й особливості вікового розвитку нервової, кістково-м'язової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, деяких органів тіла, тканин і клітин, педагогіка розробляє умови раціональної організації педагогічного процесу, правильного режиму навчання, виховання, освіти, зміст і методи фізичного, трудового виховання та ін. Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність озброює педагогіку розумінням фізіологічних механізмів засвоєння знань, формування умінь, навичок, звичок, допомагає науково обґрунтувати умови і способи навчально-виховної діяльності.
На основі знань з генетики про залежність спадковості дитини від її генотипу, досить складну природу генетичної мутації, функціонально-спрямовану дію генів і хромосом, високу пластичність дитячого організму педагогіка критично переоцінює чимало сталих положень про закономірності людського розвитку, намагається обґрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини, формування її особистості.
Особливе значення для педагогіки має її зв'язок з психологією. Спираючись на знання закономірностей і механізмів психічного розвитку людини, її особистісного формування, психологічних зв'язків і залежностей, характерних для педагогічного процесу, педагогіка обґрунтовує ефективні шляхи і способи, які призводять до бажаних змін у внутрішньому світі й поведінці людини. Кожний розділ педагогіки знаходить опору у відповідному розділі психології: дидактика, наприклад, опирається на теорію пізнавальних процесів і розумового
розвитку; теорія виховання базується на психології особистості, теорія управління навчальним закладом — на психології управління. Інтеграція наук призвела до виникнення суміжних галузей - педагогічної психології і психопедагогіки.
Для всебічного наукового обґрунтування педагогічного процесу педагогіка використовує здобутки історії і літератури, географії й антропології, медицини та екології, економіки й археології, кібернетики, математики та інших наук.
Пройшовши довгий шлях розвитку, педагогіка перетворилася сьогодні в розгалужену систему педагогічних наук.
Загальна педагогіка — базова наукова дисципліна, яка вивчає основні закономірності процесу спрямованого особистісного розвитку, розробляє загальні основи педагогічного процесу у навчальних закладах усіх типів. Вона складається з чотирьох розділів: загальні засади педагогіки, теорія навчання (дидактика), теорія виховання, теорія управління навчальним закладом.
Щодо поділу педагогічних наук за галузями, то їх нараховується близько двадцяти. Це самостійні науки, що мають свій предмет, методи дослідження, понятійно-категорійний апарат. Вони спираються певною мірою на структуру та принципи загальної педагогіки і є «дочірними» науками. Такою є:
вікова педагогіка - дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих, що вивчає вікові аспекти навчання і виховання, які визначають специфіку навчально-виховної роботи з певними віковими групами. Вікова педагогіка охоплює всю систему загальної середньої освіти: різні типи загальноосвітніх шкіл, професійно-технічні училища, середні спеціальні навчальні заклади, вечірні (змінні, заочні) школи;
корекційна педагогіка - спеціальна наука, що досліджує навчання і виховання дітей з певними вадами: сурдопедагогіка (навчання і виховання глухонімих, глухих та туговухих дітей), тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих та слабкозорих дітей), олігофренопедагогіка (навчання і виховання розумово відсталих дітей), логопедія (навчання і виховання дітей з порушенням мовлення), виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);
окремі методики - предметні дидактики, які досліджують специфіку застосування загальних закономірностей навчання до викладання окремих навчальних предметів у закладах освіти всіх типів;
історія педагогіки і освіти - наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і освітньої практики видатними вітчизняними і зарубіжними педагогами в різні історичні епохи;
галузева педагогіка (вищої школи, військова, медична, інженерна, спортивна, виробнича і под.) - вивчає галузеві аспекти освіти, які визначають специфіку навчально-виховного процесу в тих чи інших умовах, розкриває його закономірності;
порівняльна педагогіка - наука про порівняння систем народної освіти в різних країнах (порівняно з вітчизняною);
соціальна педагогіка - наука, яка вивчає вплив на педагогічний процес конкретних соціальних інститутів: сім'ї, школи, підліткового чи молодіжного об'єднання, закладів культури, спорту тощо; розглядає особистість як фокус системи соціально-педагогічного впливу, як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин.
Книга: Конспект лекцій Педагогіка
ЗМІСТ
| 1. | Конспект лекцій Педагогіка
|
|
| 2. | 2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
|
|
| 3. | 3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
|
|
| 4. | 4. Філософські основи педагогіки.
|
|
| 5. | 5. Суть нової методології педагогіки.
|
|
| 6. | 6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
|
|
| 7. | 7. Педагогічні цінності.
|
|
| 8. | 8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
|
|
| 9. | 9. Методи педагогічних досліджень.
|
|
| 10. | Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
|
|
| 11. | 2. Спадковість у людському розвитку.
|
|
| 12. | 3. Соціалізація і становлення особистості.
|
|
| 13. | 4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
|
|
| 14. | Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
|
|
| 15. | 2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
|
|
| 16. | 3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
|
|
| 17. | 4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
|
|
| 18. | 5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
|
|
| 19. | 6. Основні тенденції розвитку освіти.
|
|
| 20. | Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
|
|
| 21. | 2. Рушійні сили педагогічного процесу.
|
|
| 22. | 3. Педагогічний процес як система.
|
|
| 23. | 4. Цілісність педагогічного процесу.
|
|
| 24. | 5. Закономірності педагогічного процесу.
|
|
| 25. | 6. Організація педагогічного процесу.
|
|
| 26. | Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
|
|
| 27. | 2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
|
|
| 28. | 3. Педагог демократичної школи.
|
|
| 29. | 3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
|
|
| 30. | 3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
|
|
| 31. | 3.3. Професійно значимі якості.
|
|
| 32. | 3.4. Професійна компетентність.
|
|
| 33. | ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
|
|
| 34. | 1. Поняття про дидактику.
|
|
| 35. | 2. Основні дидактичні концепції.
|
|
| 36. | 3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
|
|
| 37. | Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
|
|
| 38. | 2. Процес навчання як система.
|
|
| 39. | 3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
|
|
| 40. | 4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
|
|
| 41. | 5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
|
|
| 42. | 6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
|
|
| 43. | 7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
|
|
| 44. | 8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
|
|
| 45. | 9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
|
|
| 46. | Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
|
|
| 47. | 2. Класифікація закономірностей навчання.
|
|
| 48. | 3. Поняття про принцип, правило.
|
|
| 49. | 4. Система дидактичних принципів.
|
|
| 50. | Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
|
|
| 51. | 2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
|
|
| 52. | 3. Теорії організації змісту освіти.
|
|
| 53. | 4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
|
|
| 54. | 5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
|
|
| 55. | Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
|
|
| 56. | 2. З історії форм організації навчання.
|
|
| 57. | 3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
|
|
| 58. | 4. Урок - основна форма організації навчання.
|
|
| 59. | 5. Типи і структура уроків.
|
|
| 60. | 6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
|
|
| 61. | 7. Нестандартні уроки.
|
|
| 62. | 8. Допоміжні форми навчання.
|
|
| 63. | 10. Самоаналіз уроку.
|
|
| 64. | Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
|
|
| 65. | 2. Класифікація методів навчання.
|
|
| 66. | 3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
|
|
| 67. | 4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
|
|
| 68. | 5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
|
|
| 69. | 6. Бінарні методи навчання.
|
|
| 70. | 7. Ситуаційний метод.
|
|
| 71. | 8. Вибір методів навчання.
|
|
| 72. | Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
|
|
| 73. | 2. Прості засоби.
|
|
| 74. | 3. Складні засоби.
|
|
| 75. | Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
|
|
| 76. | 2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
|
|
| 77. | 3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
|
|
| 78. | 4. Оцінювання результатів навчання.
|
|
| 79. | Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
|
|
| 80. | 2. Процес виховання як система.
|
|
| 81. | 3. Особливості виховного процесу.
|
|
| 82. | 4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
|
|
| 83. | 5. Механізми становлення особистості.
|
|
| 84. | 6. Школи гуманістичного виховання.
|
|
| 85. | 7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
|
|
| 86. | 8. Самовиховання учнів.
|
|
| 87. | Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
|
|
| 88. | 2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
|
|
| 89. | 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
|
|
| 90. | 3.2. Виховання розумової культури.
|
|
| 91. | 3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
|
|
| 92. | 3.4. Виховання основ моральної культури.
|
|
| 93. | 3.5. Виховання екологічної культури.
|
|
| 94. | 3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
|
|
| 95. | 3.7. Виховання естетичної культури.
|
|
| 96. | 3.8. Формування фізичної культури.
|
|
| 97. | Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
|
|
| 98. | 2. Колектив як форма виховання.
|
|
| 99. | 3. Педагогічне управління колективом.
|
|
| 100. | 4. Розвиток дитячого колективу.
|
|
| 101. | 5. Колектив і особистість.
|
|
| 102. | 6. Учнівський колектив.
|
|
| 103. | 7. Позашкільні форми виховання.
|
|
| 104. | Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
|
|
| 105. | 2. Класифікація методів виховання.
|
|
| 106. | 3. Методи формування свідомості особистості.
|
|
| 107. | 4. Методи організації діяльності.
|
|
| 108. | 5. Методи стимулювання.
|
|
| 109. | Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
|
|
| 110. | 2. Комплексний підхід.
|
|
| 111. | 3. Виховні справи.
|
|
| 112. | 4. Тематика виховних справ.
|
|
| 113. | 5. Виховна справа як система.
|
|
| 114. | Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
|
|
| 115. | 2. Критерії вихованості.
|
|
| 116. | 3. Ступені вихованості
|
|
| 117. | 4. Методи діагностики вихованості.
|
|
| 118. | Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
|
|
| 119. | 2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
|
|
| 120. | 3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
|
|
| 121. | 4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
|
|
| 122. | 5. Суспільне виховання.
|
|
| 123. | Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
|
|
| 124. | 1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
|
|
| 125. | 2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
|
|
| 126. | 3. Внутрішкільне управління.
|
|
| 127. | 4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
|
|
| 128. | Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
|
|
| 129. | 2. Функції внутрішкільного управління.
|
|
| 130. | 3. Прийняття рішень.
|
|
| 131. | Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
|
|
| 132. | 2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
|
|
| 133. | 3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.
|
|
На попередню
Translate
