Навчальний архів

2.8. Облік оренди

Бухгалтерський облік. Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко. Частина 1.

Оренда — угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

За видами оренду поділяють на операційну і фінансову.

Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних із правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

1) орендар набуває права власності на орендовані активи після закінчення строку оренди.

2) орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів від початку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди.

Мінімальні орендні платежі — платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

1) для орендаря — на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

2) для орендодавця — на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Гарантована ліквідаційна вартість:

1) для орендаря — частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов’язаною з ним стороною;

2) для орендодавця — частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

Операційна оренда — оренда інша, ніж фінансова, тобто не відповідає вище наведеним критеріям фінансової оренди.

Облік оренди в орендаря

Орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об’єкт одночасно як актив і зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Оскільки по закінченні строку фінансової оренди право власності на орендований об’єкт переходить до орендаря або об’єкт тривалий час знаходиться у орендатора, то облік цього об’єкта ведеться на окремому субрахунку рахунка 10 «Основні засоби» з моменту початку строку оренди.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об’єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов’язань на початок звітного періоду.

Орендна ставка відсотка — ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початок строку оренди.

Негарантована ліквідаційна вартість — частина ліквідаційної вартості об’єкта оренди, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише пов’язаною з ним стороною.

Якщо в угоді про фінансову оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.

Ставка відсотка на можливі позики орендаря — ставка відсотка, яку мав би сплачувати орендар за подібну операцію або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка відсотка за позиками для придбання подібного активу (на той самий термін та з подібною гарантією) на початок строку оренди.

Приклади визначення орендарем суми фінансових витрат та її розподілу між відповідними звітними періодами*.

Приклад 1.

Підприємство-орендодавець уклало угоду про фінансову оренду устаткування з підприємством-орендарем на таких умовах:

строк оренди — 3 роки, починаючи з 2 січня 2001 р.;

орендна ставка відсотка становить 24 % річних;

мінімальні орендні платежі — 300000 (50000 ´ 6) сплачуються один раз на півроку (2 січня і 1 липня);

після завершення строку оренди право власності на устаткування переходить до орендаря.

Теперішня вартість мінімальних орендних платежів (ТВА) орендаря розраховується за формулою:

,

де А — сума мінімального орендного платежу, що сплачується регулярно (ануїтет);

п — кількість періодів, за які сплачується орендна плата і нараховуються відсотки;

і — ставка відсотка для вказаного періоду.

грн.

Загальна сума фінансових витрат дорівнює:

50 000 ´ 6 – 230 238 = 300 000 – 230 238 = 69 762 грн.

Затрати орендаря на поліпшення об’єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об’єкта фінансової оренди.

Амортизація об’єкта фінансової оренди нараховується протягом строку корисного використання, якщо право власності переходить до орендаря. У разі, коли право власності на об’єкт фінансової оренди не переходить до орендаря, то нарахування амортизації здійснюється протягом коротшого періоду з двох — строку оренди або строку корисного використання.

Розрахунок фінансових витрат у складі орендних платежів

ДатаОрендні платежіЗалишок зобов’язання з оренди на кінець періоду
Мінімальна сума орендних платежів, що сплачується регулярно (ануїтет)Фінансові витрати*За устаткування**
12345
2.01.200150 000—50 000180 230
1.06.200150 00021 62928 371151 867
2.01.200250 00018 22431 776120 091
1.06.200250 00014 41135 58984 502
2.01.200350 00010 14039 86044 642
1.06.200350 0005358***44 6420
Разом300 00069 762230 238

Схема бухгалтерських записів з обліку фінансової оренди у орендаря відображена на рис. 2.28.

Об’єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, указаною в угоді про оренду.

Орендна плата за користування об’єктом операційної оренди визначається витратами операційної діяльності відповідного звітного періоду (інші операційні витрати).

Витрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призведуть до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції і створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Кореспонденцію рахунків за обліком розрахунків з операційної оренди наведено на рис. 2.29.