ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА БОЖЕСТВЕННІ І АСУРИЧНІ НАТУРИ
"Безстрашність і стійкість, - вів Крішна, - у вивченні йоги,
Жертовність і самовладання, подвижництво строге,
Вгамованість, умиротворенність, м'якість, правдивість,
Відреченість, скромність, незлобність і некорисливість,
Терплячість, бадьорість, незламність, відсутність гордині -
Приносять божественне благословення людині.
Пихатість, невігластво, грубість, чванливість натури -
Такими для долі земної вродились асури.
Затям же: дорога блаженних веде до свободи,
А доля асурів їх тільки в тенета заводить.
Тож, Арджуно, запам'ятай: в світі цьому боги є,
Але ж і в ясних небожителів теж вороги є.
Не знають пристойності, ані моралі ці люди,
Живуть за законами кривди, обману, облуди.
Для них світ минущий - без правди, основи, Ішвари,
Він виник не з карми, а з Ками звабливого мари.
Безумці, вони розсівають злобу і ненависть,
Злочинці, ворожі життю, всьому світові навіть.
Погрузлі в лукавстві, брехні, у надмірності блудства,
Живуть за брудними законами користолюбства.
Як хіть свою задовольнити - думки їх єдині,
Єдине у них виправдання - що світ такий нині.
Їх в'яжуть, як змії, розпусти і злобності пута,
Думками про розкіш і скарби душа їхня скута.
Сьогодні утіха одна, друга буде потому,
Ті речі мої, ці я візьму з сусіднього дому.
Того я убив, з цим розправитись завтра удасться,
Я сильний, у всьому мене супроводжує щастя.
Я знатний, багатий, зрівняється хто ще зі мною?
Так мислить обійнятий заздрістю і глупотою.
Порочні думками, заплутавшись в хитрощів сіті,
Вони потрапляють до пекла, брехливі й неситі.
Пихаті, корисливі, сповнені безуму, хтиві,
І жертви приносять вони незаконні, фальшиві.
Невдячні, лихі, криводушні у слові і ділі,
Мене ненавидять в чужому і власному тілі.
Їх, заздрих, нікчемних, нестриманих і деспотичних,
В потоці життя я у лонах селю асуричних.
В кільці нескінченних народжень в цих лонах вони ще
Мене навіть не осягнувши, йдуть шляхом найнижчим.
У пеклі ворота є три, які гублять людину:
Зажерливість, хтивість і гнів - їх потрібно покинуть.
Людина, звитяжцю, яка обминула ці брами,
Досягне блаженства, в ворота ступаючи Брами.
Хто вічні закони міняє на вигідні власні,
На шлях щонайвищий не ступить, не матиме щастя.
Знай, шастри писання - для тебе закон від сьогодні,
Звершити тобі, що записано в тому законі".
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА ТРИ РІЗНОВИДИ ВІРИ
"А ті, які, шастри відкинувши, в вірі зостались, -
Який їхній стан, Крішно: саттва, чи раджас, чи тамас?"
"Троякою є віра тих, що у плоті рожденні:
Є віра духовна, чуттєва і є віра темна.
Знай, суті людини і віра її відповідна,
Із віри людини і суть її, Арджуно, видно.
Блаженні несуть жертву Богові, хтиві - ракшасам,
А темні - видінням і духам найвищим тим часом.
Хто чинить насильство над тілом, зневаживши шастри,
Хто прагне в розпусту, неначе у пастку, упасти, -
Той нівечить сутність свою у тілесній натурі -
Походять учинки такі від наказу асурів.
Пожива, приємна на смак, є трояка для смертних,
Так само, як дар або подвиг, так само, як жертва.
Блаженним до смаку - олійна, м'яка, соковита,
Що зміцнює силу, здоров'я, дає довголіття.
Для пристрасних люба: гаряча, солона, пекуча,
Вона їх постійно важкими хворобами мучить.
Гнила і несвіжа, від трапези рештки - для темних,
Для інших вона неспоживна, а їм же - приємна.
Та жертва, яку по святому закону від серця,
А не від принуки приносять, - блаженних це жертва.
А пристрасних жертва націлена на результати,
Вона з розрахунку - ти маєш про це пам'ятати.
Коли ж буде жертва без дару, то жертва ця темна,
А значить, що жертва ця - поза законом, даремна.
Шаноба богів і наставників мудрих, умілих,
Цнотливість і чесність йменується подвигом тіла.
Привітність і стриманість від непоштивого слова,
Читання священних писань зветься подвигом мови.
Мовчазність, прихильність, довірливість серця, одвертість,
Думок чистота називається подвигом серця.
Затям, що зоветься блаженним цей подвиг троякий,
Бо здійснений вірою, а не заради віддяки.
А подвиг, в основі якого лежить розрахунок,
Нещирий, і подвиг такий не береться в рахунок.
Той подвиг, що твориться з наміром злісно-таємним
Для самотортур або вбивства когось, зветься темним.
Дарунок без натяку на віддарунок зустрічний,
Дарунок як самопожертва зоветься саттвичним.
Коли ж він із наміром небезкорисливим даний,
Він із розрахунку, і Богу такий не жаданий.
А дар недостойному, даний з презирством ганебним,
Невчасний, нечесний - такий дар вважається темним.
Ом тат сат - три різні наймення для брахмо одного,
Брамини, і веди, і жертви виходять від нього,
Хто брахмо осяг, вимовляє той ом молитовне,
Завжди перед подвигом або обрядом жертовним.
А тат вимовляють, підносячи Богові жертву,
Щоб плоть вгамувати, зробити живу, а не мертву.
Цим словом завжди визначається благо загальне,
Воно спонукає людину на діло похвальне.
Сат - поряд із жертвою, з подвигом мужнім без страху,
Сат - поряд з діянням заради єдиного брахмо.
Асат - звуться жертви, любові теплом не зігріті,
Ніщо вони, Арджуно, в цьому і в іншому світі".