Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.

2.4. Три правила економічної динаміки. Умова, що визначає розвиток виробництва

Правила економічної динаміки та їх економічна сутність

Для того щоб виключити неправильне застосування сформульованих законів затрат праці, перенесення і збереження вартості, необхідно постулювати три правила, які регламентують їх застосування.

Перше правило регламентує економічний процес за участю в ньому живої праці:

Без живої праці, тобто без участі робочої сили, неможливий ніякий економічний процес.

Справді, без процесу праці сама по собі уречевлена праця не має ніякого економічного сенсу. Будь-які економічні величини виявля-ють себе тільки тоді, коли при цьому фігурує жива праця. Тому в ма-тематичному розумінні це правило формулюється і записується так:

Без живої праці не можуть змінюватися ніякі економічні величини, тобто

dA dT

dΠ _T=0 = 0;

dT

dC = 0; T =0 dT

= 0; d T

T = 0 d T

=0. (2.11)

T=0

Іншими словами, похідні за працею від будь-яких економічних функцій, що визначають зміст уречевленої і живої праці, у точках, де жива праця нульова, тобто за її відсутності, дорівнюють нулю. Відповідно до цього правила економічної динаміки робот може бра-ти участь у виробничому процесі тільки як знаряддя праці.

46

Друге правило регламентує результат процесу перенесення вартості: У результаті виробничого процесу може бути відтворений (переве-дений за кількістю в ньому маси уречевленої праці (вартості) зі стану I у стан II) кожний з виробничих елементів, але маса уречевленої праці в елементах ізольованої системи, яка немає додаткового припливу уречев-леної праці ззовні, збільшується тільки за рахунок додаткової праці.

A ₁ + T_п = A _II + П; (A _I > 0; A _II > 0; П > 0), (2.12)

де A_I і A_II — маса уречевленої праці, що міститься в I і II станах виробничих елементів відповідно; П — маса уречевленої праці, що міститься в продукті, який ще не перейшов у виробничі елементи; Т_п—кількість додаткової праці, затраченої при переведенні системи зі стану I у стан II.

Це правило, або умова (2.12), стверджує, що для виробничої сис-теми, яка не має додатного припливу вартості ззовні (В < 0), джерелом зростання вартості (маси уречевленої праці) може бути тільки додаткова праця.

Третє правило регламентує напрям економічного процесу перене-сення уречевленої праці (вартості). Найповніше це правило можна розкрити, використовуючи поняття ентропії:

H-dS>dQ, (2.13)

де S — ентропія економічної системи; Q — кількість маси уречевленої праці, що віддається системою чи потрапляє до неї; Є - пара-метр, що характеризує концентрацію маси уречевленої праці в еле-ментах системи. Знак (>) в умові (2.13) справедливий, якщо в системі здійснюються незворотні процеси, а знак рівності — у разі зворот-них процесів.

Прикладом умовно зворотного процесу є обмін товарами без обліку витрат праці на процес обміну. У загальному випадку в економіці, як і в природі, усі процеси незворотні й відбуваються з підвищенням ентропії. А для перетворення незворотних процесів на умовно зворотні та переведення системи у більш упорядкований стан необхідно здійснити певну роботу — затратити працю.

Умови (2.11) - (2.13) тлумачаться так: не можна здійснити виробничий процес так, щоб уся маса уречевленої праці будь-яких виробничих елементів була цілком перенесена на вироблений продукт, а

47

самі виробничі елементи за вмістом у них уречевленої праці перетворилися б на нуль. Тому завжди повинна виконуватися умова

3 Π<A + T_п; A=∑ A_k; A_k>0; (k = 1,2,3). (2.14)

k=1

Відповідно величина виробленого продукту за масою уречевленої праці не може дорівнювати або бути більшою за величину елементів, що беруть участь у його виробництві, та додаткової праці. Справді, якщо не виконується умова (2.14), то на вироблений продукт повинна бути перенесена вся маса уречевленої праці, яка містилась у виробничих елементах, причому без зміни ентропії, що порушить умову (2.13), оскільки звідкись повинна була виникнути її додаткова кіль-кість.

Правила економічної динаміки (2.10) - (2.13) виключають мож-ливість створення в економіці виробництва “вічного двигуна” пер-шого і другого роду. Це означає, що в економіці, як і в природі, не-можливо одержати більше з меншого не тільки за абсолютною величиною, а й за якістю без здійснення додаткової роботи, у даному випадку без витрат праці. Хоча подібних спроб в економіці чимало, і вони навіть не тестуються на запобігання “вічному двигуну”.

Прикладами можуть бути спекуляція, завищення цін, отримання грошей із грошей без їх участі у виробничих процесах, приватизація за гроші тощо. Усе це може служити тільки способами перерозподі-лу вже створеного, а не створенням чогось нового. Держава, прода-ючи власність усередині країни за гроші, власне кажучи, робить над-бавку на ціну вироблених товарів, що стає основною причиною де-вальвації власної валюти при здійсненні майнових реформ. Нині підприємства для одержання необхідних інвестицій можуть продавати приватизовану власність державі. На це гроші держава може надрукувати чи отримати від податкової надбавки на вироблені товари, подібно до того, як це робилося при викупі державної влас-ності. Після цього можна знову приватизувати підприємства, і так без кінця, то одним, то іншим шляхом одержувати гроші за рахунок “вічного двигуна”.

Сформульовані та математично записані три правила-постулати економічної динаміки (2.11) - (2.13) мають глибокий економічний зміст і вимагають вдумливого ставлення до себе. Усі розв’язки економічних задач повинні тестуватися і перевірятися трьома правилами

48

економічної динаміки для виключення наявності в цих розв’язках “вічного двигуна” першого й другого роду. В іншому разі можливе дійсне підмінюватиметься неможливим бажаним.

Умова, що визначає розвиток виробництва

Соціальні, як і природничі, процеси відбуваються за дії одних і протидії інших сил, з виконанням обов’язкової умови: мінімум вит-рат енергії й максимум можливого результату. В економіці умовою, що рухає виробництво, здійснюючи кругооборот виробничих елементів, є прагнення учасників виробництва максимально задоволь-нити свої потреби за мінімальних витрат праці. У математичній формі це можна записати так:

Б = max; T = min. (2.15)

Причому Б<Т за Т_п > 0; (2.16)

Б*>Б>Б^**>0, (2.17)

де Б* -максимально повне, Б^** - мінімально допустиме споживання (у вартісному вираженні) самими учасниками виробництва.

Збільшення споживання стимулює виробництво в тому випадку, якщо воно не досягає верхньої межі насиченості, та не знижується нижче від критичного значення, за якого ще зберігаються функціональні якості робочої сили. Тому виробництво повинно створювати не лише продукт, а й умови (2.17) його споживання.

Проте за умовою (2.16) величина споживання не повинна переви-щувати витрати праці, щоб підтримувати безперервність виробничого процесу. При порушенні умови (2.16) виробництво “проїдатиметь-ся” і деградує. Тому другою частковою умовою, що рухає виробництво, є максимізація додаткової праці.

T_n(t) = max; T = min. (2.18)

На практиці умова (2.18) виявляється в прагненні отримати мак-симальний прибуток на вкладений у виробництво капітал.

h_n (t) = —^ = max; (2.19)

49

Величина можливої прибутковості виробництва (2.19) залежить від соціально-економічних і науково-технічних факторів. Але в будь-якому разі першопричиною розвитку виробництва є загальна (2.15) та окрема (2.18) умови, що спонукає людей безупинно надавати руху кругообороту виробничих елементів.

Запитання. Завдання

1. Обґрунтуйте значення наукового “закону” і наукової “закономірності” в економіці виробництва.

2. На яких постулатах базується економічна наука виробництва?

3. Чим визначається кількість економічної праці?

4. Чим визначається величина робочої сили й інших виробничих елементів в економічному процесі виробництва?

5. Чим визначається величина додаткової праці в економічному процесі виробництва?

6. Охарактеризуйте економічний закон витрат праці.

7. Поясніть економічний закон перенесення уречевленої і живої праці на вироблений продукт.

8. Розкрийте економічний закон збереження вартості у виробничій системі.

9. У чому сутність трьох правил економічної динаміки?

10. Що є постійною умовою, яка визначає розвиток виробництва?

11. Поясніть поняття “вічний двигун” першого і другого роду в економіці виробництва.

50

Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.

ЗМІСТ

1.	А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.
2.	ВСТУП
3.	Розділ 1. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. 1.1. Моделі рівноважного відтворення
4.	1.2. Формула і модель кругообороту виробничих елементів
5.	1.3. Структура виробничого процесу і виробничих елементів
6.	1.4. Кінематика економічного процесу
7.	Розділ 2. ЗАКОНИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА. 2.1. Закони і закономірності економічної науки
8.	2.2. Закон витрат економічної праці
9.	2.3. Закони перенесення і збереження вартості
10.	2.4. Три правила економічної динаміки. Умова, що визначає розвиток виробництва
11.	Розділ 3. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ ОБМІНУ. 3.1. Вартість продукції (товару)
12.	3.2. Математична модель продукції (товару)
13.	Розділ 4. КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ. 4.1. Аналітичний метод одержання економічних показників
14.	4.2. Показники і критерії, що характеризують функціонування виробництва
15.	Розділ 5. МОДЕЛЬ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ВИРОБНИЦТВА. 5.1. Математична модель управління розвитком суспільного виробництва
16.	5.2. Сфери, рівні та схема саморегулювання й управління економікою виробництва
17.	Розділ 6. МЕТОД ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ НА ЕОМ. 6.1. Роль і задачі експерименту в економічному прогнозуванні та управлінні виробництвом
18.	6.2. Задача Коші розширеного відтворення
19.	6.3. Сутність методу економіко-математичного експерименту на ЕОМ
20.	6.4. Аналіз постановки і здійснення економіко-математичних експериментів із розвитку виробництва в Україні з 1960 по 2015 р.
21.	СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate