Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.

Розділ 3. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ ОБМІНУ. 3.1. Вартість продукції (товару)

Види вартості продукції (товару)

Продукція стає товаром тоді, коли вона обмінюється на продук-цію інших виробників. При цьому разом з визначенням споживчих якостей і кількості товару у фізичному вимірі (у штуках, в одиницях ваги, довжини, ширини тощо) потрібна вартісна оцінка товару в його економічному вимірі.

В економічному, тобто у вартісному вимірі, продукція (товар) має три види оцінки кількості (рис. 3.1):

q$— фактична, або вартість виробництва одиниці продукції. Дорівнює масі уречевленої праці, фактично перенесеної на фізичну оди-ницю продукції з усіх трьох виробничих елементів, у тому числі емі-сія маси додаткової праці;

q — вартість одиниці продукції. Дорівнює масі уречевленої праці, перенесеної на фізичну одиницю продукції з усіх трьох виробничих елементів, у тому числі емісія маси додаткової праці, але з урахуван-ням суспільно необхідних витрат на її виробництво.

q° — мінова вартість одиниці товару. Дорівнює тій масі уречевленої праці, до якої прирівнюються обмінювані товари.

Вартість кожного з видів товару визначається як середньоарифме-тична величина фактичної вартості однотипної за споживчими якос-тями продукції, що бере участь в обміні.

q_i(t) = 1 Z_i q_i (t)N_i^o; N_i^o = Z_i No_T; (j=1,2,...,Z_i), (3.1)

N т=1 т=1

i

де qi (t) — вартість одиниці i-то виду товару з урахуванням суспільно необхідних витрат на його виробництво в момент часу t; q% (t) — фактична вартість виробництва одиниці продукції С-ї партії i-то

51

qf

q

qf

N₁⁰

>

N₂⁰

<

>

N₃⁰

N

W

Рис. 3.1. Вартість продукції (товару):

q — вартість одиниці товару, N — кількість одиниць товару

виду товару в момент часу t; N_i ⁰ -кількість одиниць продукції Z.-1 партії i-то виду товару, що беруть участь в обміні.

Відповідно коефіцієнт суспільно необхідних витрат на виробниц-тво i-то виду продукції дорівнюватиме

^хР_iт(t )

q_i(t )

(i=1,2,...,I₀), (t = 1,2,...,Z).

(3.2)

У такий спосіб вартість товару може бути виражена за допомогою вартості його виробництва.

q = 4>q^%

(3.3)

52

q

Як випливає з рівності (3.2), коефіцієнт суспільно необхідних вит-рат може бути різним як для окремого виду товару, так і для кожної партії продукції. При цьому С-та партія і-то виду товару у формулі (3.1) може містити не тільки один, а й кілька близьких за призначен-ням і споживчими якостями видів товару, здатних до взаємозаміни.

Умова еквівалентності обміну продукції (товару)

Обмін продукцією між підрозділами виробництва здійснюється з метою відновлення виробничих елементів і перетворення додаткового продукту на прибуток. Загалом в обміні беруть участь різні продукти як за споживчими якостями (фізичними, технічними, інформаційними тощо), так і за витратами праці та засобів на їх виробництво.

q_i Ni ^q(i)N(_i) (i =1,2,...,I), (3.4)

де q. — вартість одиниці продукції з урахуванням суспільно необхід-них витрат на її виробництво; ,/V⁰ —кількість одиниць обмінюваної продукції. Індекс у дужках — одержувана продукція, а без дужок — та, що віддається.

З економічного погляду обмін буде рівноцінним, якщо обмінюва-ний продукт дорівнюватиме за вартістю одержаному з урахуванням суспільно необхідних витрат на його виробництво. Отже, обмін і-го виду продукту буде еквівалентним, якщо нерівність (3.4) перетвориться на рівність. Тобто, якщо в обмінюваному й одержуваному продуктах міститься однакова кількість уречевленої праці, з ураху-ванням суспільно необхідних витрат. Отже,

q_i\=q_i І q(_{i )} =q(_{i )} ^ПР^И q_i N_i ⁰=q(i)N ₍⁰ _i) (i=1,2,...,I), (3.5)

де q, ql — еквівалентні величині вартості обмінюваного й одержу-ваного продукту.

Зазначимо, що це тільки еквівалентні, а не рівні вартості продуктів.

N0 q_i=q(0N_i ⁰ ( i = 1,2,...,I).

Для того щоб ці величини були ще і рівними, повинна бути одна-кова кількість одиниць обмінюваних і одержуваних продуктів.

53

q\=q_i при q_iN0=q_(i)N0₎ , N0 = N0_i) (i = 1,2,...,I). (3.6)

Умова (3.5) означає, що за обміну, наприклад костюма на череви-ки, існує кількість пар черевиків, еквівалентна одному костюму, і на-впаки. За виконання умови (3.6) один костюм за вартістю еквівалент-ний парі черевиків, тобто вони мають однакову вартість.

q_i =q(i) (i =1,2,...,I).

Проте досягнення еквівалентного обміну всіх продуктів є непрос-тим завданням як в економічному, так і в технічному аспекті. У прак-тиці обміну (не тільки стихійного, а й планового або програмного) еквівалентність лише мається на увазі, але ніколи не досягається, принаймні у всіх випадках обміну. Більше того, за обміну вона і не визначається, тому що сторонам, які беруть участь в обміні, відомі лише власні витрати. Замість вартості продукту q визначається ціна, встановлена адміністративно або практикою ринкового обміну. Проте поняття “еквівалентність” має як теоретичне, так і практичне значення.

Мінова вартість і закономірність обміну товарів

За обміну товарів відомі лише їх кількість і ціни, за якими вони продані. Щодо цін можна припустити, що вони пропорційні вартості товарів, і не більше того. Тому про вартісне співвідношення обмінюваних товарів можна говорити тільки умовно в міновому чи ціновому вираженні за кожною партією товарів.

q_i ⁰ N_i ⁰ ^-q ⁰(i)N ₍⁰ _i) (i )^ ( i=1,2,...,I); (i)єI, (3.7)

де q0, N0 — відповідно умовна цінова, або мінова, вартість і кількість одиниць обмінюваного i-то виду товару.

З рівності (3.7) випливає лише те, що мінова вартість одного това-ру визначається міновою вартістю іншого товару. При цьому мінові вартості обох товарів умовні, й їх співвідношення з вартістю за су-спільно необхідними витратами також невідомі, але знаходяться в деяких межах можливих відхилень.

54

q_i ⁰ = q_i + <5q_i; q(⁰ _i) = q _{( i})+<%_i); (i )* i)

(i = 1,2,...,I); (i) єI.

З усіх можливих варіантів обміну варто виключити ті, за яких збитки перевищують додаткову вартість, що міститься в обмінюва-них товарах. У протилежному випадку порушується життєздатність підприємств, що виробляють товари. Отже,

Sq_i<qf; Sq_(i)<q_{( i )} ; (i) Ф i (i = 1,2,...,I), (i) ЄI. (3.9)

Якщо умова (3.9) у більшості випадків виконується, то мінова вартість наближається до вартості товарів за суспільно необхідних витрат, до якої прямує і ціна виробництва.

q_i] -> q_i -> q_i та q_{( i)} -> qo_(i) -> q_{( i)} (i = 1,2,...,I), (i)є I (3.10)

Закономірність (3.10), яку в економіці називають законом вартості, має лише тенденційний характер, а не абсолютність закону в його науковому розумінні. Ця закономірність є результатом природного прагнення кожної зі сторін відшкодувати витрати і перетворити додаткову вартість на прибуток. Сам же процес обміну є не суто економічним, а соціально-економічним процесом, що перебуває під впли-вом як економічних, так і психологічних, юридичних та адміністра-тивних чинників. До абсолютності наукового закону можна віднести лише те, що сама вартість, яка міститься в обмінюваних товарах, не зникає, а розподіляється між учасниками обміну залежно від еквіва-лентності чи нееквівалентності обміну товарів.

Якщо виробнича система складається з деякої кількості / підприємств, то для кожного з них можливі такі результати обміну:

1. Одержання чи втрата додаткової вартості внаслідок відхилення мінової вартості товару від суспільно необхідних витрат на його виробництво визначається формулою

m0=(q_i-q ⁰ _ji)N ⁰ _ji; N ⁰jiuNji (i = 1,2,...,I), (j = 1,2,..., J). (3.11)

При цьому сумарні відхилення мінової вартості від вартості всіх товарів, вироблених і обмінюваних усередині виробничої системи, за законом збереження вартості дорівнюють нулю.

55

J m⁰ _ji = J (qi - q0 )N0 = 0; N0 < N_ji (i = 1,2,... ,I), (j = 1,2,...,J). (3.12)

j=1 j=1

2. Внаслідок неповноти обміну на кожному підприємстві можуть утворюватися виробничі скарби:

Cji = q_i (Nji -N_ji); N_jiuN_ji (i = 1,2,...,I), (j = 1,2,..., J), (3.13)

де N_ji, N_i ⁰_j — кількість вироблених і обміняних одиниць товару.

3. Можливі також економічні втрати внаслідок відхилення ціни виробництва від суспільно необхідних витрат:

Q. _i = (q^ - q_i)N _i (i = 1,2,...,I), (j = 1,2,..., J). (3.14)

Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.

ЗМІСТ

1.	А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.
2.	ВСТУП
3.	Розділ 1. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. 1.1. Моделі рівноважного відтворення
4.	1.2. Формула і модель кругообороту виробничих елементів
5.	1.3. Структура виробничого процесу і виробничих елементів
6.	1.4. Кінематика економічного процесу
7.	Розділ 2. ЗАКОНИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА. 2.1. Закони і закономірності економічної науки
8.	2.2. Закон витрат економічної праці
9.	2.3. Закони перенесення і збереження вартості
10.	2.4. Три правила економічної динаміки. Умова, що визначає розвиток виробництва
11.	Розділ 3. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ ОБМІНУ. 3.1. Вартість продукції (товару)
12.	3.2. Математична модель продукції (товару)
13.	Розділ 4. КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ. 4.1. Аналітичний метод одержання економічних показників
14.	4.2. Показники і критерії, що характеризують функціонування виробництва
15.	Розділ 5. МОДЕЛЬ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ВИРОБНИЦТВА. 5.1. Математична модель управління розвитком суспільного виробництва
16.	5.2. Сфери, рівні та схема саморегулювання й управління економікою виробництва
17.	Розділ 6. МЕТОД ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ НА ЕОМ. 6.1. Роль і задачі експерименту в економічному прогнозуванні та управлінні виробництвом
18.	6.2. Задача Коші розширеного відтворення
19.	6.3. Сутність методу економіко-математичного експерименту на ЕОМ
20.	6.4. Аналіз постановки і здійснення економіко-математичних експериментів із розвитку виробництва в Україні з 1960 по 2015 р.
21.	СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate