Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.
Розділ 3. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ ОБМІНУ. 3.1. Вартість продукції (товару)
Види вартості продукції (товару)
Продукція стає товаром тоді, коли вона обмінюється на продук-цію інших виробників. При цьому разом з визначенням споживчих якостей і кількості товару у фізичному вимірі (у штуках, в одиницях ваги, довжини, ширини тощо) потрібна вартісна оцінка товару в його економічному вимірі.
В економічному, тобто у вартісному вимірі, продукція (товар) має три види оцінки кількості (рис. 3.1):
q$— фактична, або вартість виробництва одиниці продукції. Дорівнює масі уречевленої праці, фактично перенесеної на фізичну оди-ницю продукції з усіх трьох виробничих елементів, у тому числі емі-сія маси додаткової праці;
q — вартість одиниці продукції. Дорівнює масі уречевленої праці, перенесеної на фізичну одиницю продукції з усіх трьох виробничих елементів, у тому числі емісія маси додаткової праці, але з урахуван-ням суспільно необхідних витрат на її виробництво.
q° — мінова вартість одиниці товару. Дорівнює тій масі уречевленої праці, до якої прирівнюються обмінювані товари.
Вартість кожного з видів товару визначається як середньоарифме-тична величина фактичної вартості однотипної за споживчими якос-тями продукції, що бере участь в обміні.
qi(t) = 1 Zi qi (t)Nio; Nio = Zi NoT; (j=1,2,...,Zi), (3.1)
N т=1 т=1
i
де qi (t) — вартість одиниці i-то виду товару з урахуванням суспільно необхідних витрат на його виробництво в момент часу t; q% (t) — фактична вартість виробництва одиниці продукції С-ї партії i-то
51
qf
q
qf
N10
>
N20
<
>
N30
N
W
Рис. 3.1. Вартість продукції (товару):
q — вартість одиниці товару, N — кількість одиниць товару
виду товару в момент часу t; Ni 0 -кількість одиниць продукції Z.-1 партії i-то виду товару, що беруть участь в обміні.
Відповідно коефіцієнт суспільно необхідних витрат на виробниц-тво i-то виду продукції дорівнюватиме
хРiт(t )
qi(t )
(i=1,2,...,I0), (t = 1,2,...,Z).
(3.2)
У такий спосіб вартість товару може бути виражена за допомогою вартості його виробництва.
q = 4>q%
(3.3)
52
q
Як випливає з рівності (3.2), коефіцієнт суспільно необхідних вит-рат може бути різним як для окремого виду товару, так і для кожної партії продукції. При цьому С-та партія і-то виду товару у формулі (3.1) може містити не тільки один, а й кілька близьких за призначен-ням і споживчими якостями видів товару, здатних до взаємозаміни.
Умова еквівалентності обміну продукції (товару)
Обмін продукцією між підрозділами виробництва здійснюється з метою відновлення виробничих елементів і перетворення додаткового продукту на прибуток. Загалом в обміні беруть участь різні продукти як за споживчими якостями (фізичними, технічними, інформаційними тощо), так і за витратами праці та засобів на їх виробництво.
qi Ni ^q(i)N(i) (i =1,2,...,I), (3.4)
де q. — вартість одиниці продукції з урахуванням суспільно необхід-них витрат на її виробництво; ,/V0 —кількість одиниць обмінюваної продукції. Індекс у дужках — одержувана продукція, а без дужок — та, що віддається.
З економічного погляду обмін буде рівноцінним, якщо обмінюва-ний продукт дорівнюватиме за вартістю одержаному з урахуванням суспільно необхідних витрат на його виробництво. Отже, обмін і-го виду продукту буде еквівалентним, якщо нерівність (3.4) перетвориться на рівність. Тобто, якщо в обмінюваному й одержуваному продуктах міститься однакова кількість уречевленої праці, з ураху-ванням суспільно необхідних витрат. Отже,
qi\=qi І q(i ) =q(i ) ПРИ qi Ni 0=q(i)N (0 i) (i=1,2,...,I), (3.5)
де q, ql — еквівалентні величині вартості обмінюваного й одержу-ваного продукту.
Зазначимо, що це тільки еквівалентні, а не рівні вартості продуктів.
N0 qi=q(0Ni 0 ( i = 1,2,...,I).
Для того щоб ці величини були ще і рівними, повинна бути одна-кова кількість одиниць обмінюваних і одержуваних продуктів.
53
q\=qi при qiN0=q(i)N0) , N0 = N0i) (i = 1,2,...,I). (3.6)
Умова (3.5) означає, що за обміну, наприклад костюма на череви-ки, існує кількість пар черевиків, еквівалентна одному костюму, і на-впаки. За виконання умови (3.6) один костюм за вартістю еквівалент-ний парі черевиків, тобто вони мають однакову вартість.
qi =q(i) (i =1,2,...,I).
Проте досягнення еквівалентного обміну всіх продуктів є непрос-тим завданням як в економічному, так і в технічному аспекті. У прак-тиці обміну (не тільки стихійного, а й планового або програмного) еквівалентність лише мається на увазі, але ніколи не досягається, принаймні у всіх випадках обміну. Більше того, за обміну вона і не визначається, тому що сторонам, які беруть участь в обміні, відомі лише власні витрати. Замість вартості продукту q визначається ціна, встановлена адміністративно або практикою ринкового обміну. Проте поняття “еквівалентність” має як теоретичне, так і практичне значення.
Мінова вартість і закономірність обміну товарів
За обміну товарів відомі лише їх кількість і ціни, за якими вони продані. Щодо цін можна припустити, що вони пропорційні вартості товарів, і не більше того. Тому про вартісне співвідношення обмінюваних товарів можна говорити тільки умовно в міновому чи ціновому вираженні за кожною партією товарів.
qi 0 Ni 0 ^-q 0(i)N (0 i) (i )^ ( i=1,2,...,I); (i)єI, (3.7)
де q0, N0 — відповідно умовна цінова, або мінова, вартість і кількість одиниць обмінюваного i-то виду товару.
З рівності (3.7) випливає лише те, що мінова вартість одного това-ру визначається міновою вартістю іншого товару. При цьому мінові вартості обох товарів умовні, й їх співвідношення з вартістю за су-спільно необхідними витратами також невідомі, але знаходяться в деяких межах можливих відхилень.
54
qi 0 = qi + <5qi; q(0 i) = q ( i)+<%i); (i )* i)
(i = 1,2,...,I); (i) єI.
З усіх можливих варіантів обміну варто виключити ті, за яких збитки перевищують додаткову вартість, що міститься в обмінюва-них товарах. У протилежному випадку порушується життєздатність підприємств, що виробляють товари. Отже,
Sqi<qf; Sq(i)<q( i ) ; (i) Ф i (i = 1,2,...,I), (i) ЄI. (3.9)
Якщо умова (3.9) у більшості випадків виконується, то мінова вартість наближається до вартості товарів за суспільно необхідних витрат, до якої прямує і ціна виробництва.
qi] -> qi -> qi та q( i) -> qo(i) -> q( i) (i = 1,2,...,I), (i)є I (3.10)
Закономірність (3.10), яку в економіці називають законом вартості, має лише тенденційний характер, а не абсолютність закону в його науковому розумінні. Ця закономірність є результатом природного прагнення кожної зі сторін відшкодувати витрати і перетворити додаткову вартість на прибуток. Сам же процес обміну є не суто економічним, а соціально-економічним процесом, що перебуває під впли-вом як економічних, так і психологічних, юридичних та адміністра-тивних чинників. До абсолютності наукового закону можна віднести лише те, що сама вартість, яка міститься в обмінюваних товарах, не зникає, а розподіляється між учасниками обміну залежно від еквіва-лентності чи нееквівалентності обміну товарів.
Якщо виробнича система складається з деякої кількості / підприємств, то для кожного з них можливі такі результати обміну:
1. Одержання чи втрата додаткової вартості внаслідок відхилення мінової вартості товару від суспільно необхідних витрат на його виробництво визначається формулою
m0=(qi-q 0 ji)N 0 ji; N 0jiuNji (i = 1,2,...,I), (j = 1,2,..., J). (3.11)
При цьому сумарні відхилення мінової вартості від вартості всіх товарів, вироблених і обмінюваних усередині виробничої системи, за законом збереження вартості дорівнюють нулю.
55
J m0 ji = J (qi - q0 )N0 = 0; N0 < Nji (i = 1,2,... ,I), (j = 1,2,...,J). (3.12)
j=1 j=1
2. Внаслідок неповноти обміну на кожному підприємстві можуть утворюватися виробничі скарби:
Cji = qi (Nji -Nji); NjiuNji (i = 1,2,...,I), (j = 1,2,..., J), (3.13)
де Nji, Ni 0j — кількість вироблених і обміняних одиниць товару.
3. Можливі також економічні втрати внаслідок відхилення ціни виробництва від суспільно необхідних витрат:
Q. i = (q^ - qi)N i (i = 1,2,...,I), (j = 1,2,..., J). (3.14)
Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.
ЗМІСТ
На попередню
|