Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.
1.3. Структура виробничого процесу і виробничих елементів
Функціонально-соціальний склад учасників суспільного виробництва
Усі речі і живі істоти, за винятком людей, у виробничий процес можуть вступати у вигляді предмета праці чи знаряддя праці. Люди, які беруть участь у виробничому процесі, можуть виступати як робоча сила та предмет праці, а за рабовласницького ладу — і як знаряддя праці. Учасниками виробництва є всі люди, які беруть участь у виробництві та споживанні спільно виробленого (видобутого) продукту. Вони поділяються на активних і пасивних учасників процесу виробництва.
Активні учасники виробництва — всі ті, хто індивідуально чи в гру-пі впливають знаряддями праці на предмет праці. Разом вони станов-лять робочу силу, яка за функціональним призначенням у суспільному виробництві розподіляється на три частини: одна з них призначена для виробництва знарядь праці, друга — для виробництва матеріалів (предмета праці), третя — для відтворення робочої сили.
Витрат праці вимагає відтворення не тільки засобів виробництва, а й самої робочої сили. Наприклад, медики, педагоги, вихователі, працівники фізичного виховання, перукарі, працівники суспільного харчування і багато інших належать до активних учасників виробництва, тому що безпосередньо (живою працею) беруть участь у відтворенні одного з виробничих елементів — робочої сили. З розвитком виробництва витрати як уречевленої, так і живої праці на відтворення робочої сили збільшуються.
До соціальних груп активних учасників виробництва належать робітники, селяни, службовці, творча інтелігенція та інші, хто безпосередньо чи опосередковано бере участь у процесі дії знаряддями праці на предмет праці.
Пасивні учасники виробництва — всі люди, які є предметом праці та споживають вироблений продукт. До них належать ті, хто в мину-лому були (пенсіонери) чи в майбутньому будуть (діти, учні всіх рівнів і напрямів) активними учасниками виробництва, а також власни-ки засобів виробництва та робочої сили, якщо вони й не беруть участі в процесі виробництва. Останні існували й у первісних формах
17
виробництва: за рабовласництва, феодалізму й у простому капіталі-стичному виробництві.
Існує принципова розбіжність між учасниками первісних і розви-нутих форм виробництва. У первісних формах виробництва, за винятком первіснообщинних, їхні активні учасники не мали засобів виробництва і були здатні брати участь у процесі виробництва пере-важно фізичною працею. А ті, хто мав приватну власність, здебільшого були не активними, а пасивними учасниками виробничого процесу, виступаючи як розпорядники своєї власності та привілейовані споживачі виробленого продукту.
У розвинутих формах виробництва, особливо після НТР, проста фізична праця дедалі більше поступається складній розумовій праці, яка використовує інтелектуальні засоби виробництва (мозок людини), якими володіють самі учасники виробництва.
В абсолютно чистому вигляді ніщо не може існувати. Власники рабів, маєтків, капіталів залежно від особистих схильностей, розмірів власності й умов виробництва іноді брали і беруть не тільки пасивну, а й активну участь у самому виробничому процесі, викону-ючи роль організаторів, керівників, а часом і рядових працівників. К. Маркс, досліджуючи роль капіталу та його власників у виробничому процесі, стверджував, що багатьом з капіталістів належить за-робітна плата, і чимала, за безпосереднє керівництво виробництвом і ведення фінансової справи.
У свою чергу, активні учасники виробництва поза своїм робочим місцем стають пасивними, тобто предметом праці для інших. Але при цьому вони споживають лише частину того (заробітну плату), що вироблено ними під час активної участі у виробничому процесі.
Такі соціальні групи, як діти й учні, є переважно предметом праці й матеріально забезпечуються (з погляду виробництва) за “технологічними” нормами відтворення робочої сили. У міру можливості сус-пільство і батьки дають їм усе, що необхідно для їхнього нормального розвитку. Водночас учні є частково активними учасниками виробничого (навчального) процесу, тому що працюють над собою і затрачують працю на своє розумове та фізичне вдосконалювання з метою підготування себе до майбутньої роботи. Проте як соціальна група учні належать до пасивних учасників виробництва, оскільки більшість того, що споживають, не виробляють.
Відношення кількості активних до кількості всіх учасників виробництва, тобто до чисельності всього населення, становить коефіцієнт трудового використання населення.
18
3= N ( N = N?+N«)'
де NT, NП —відповідно кількість активних і пасивних учасників виробництва, N — загальна чисельність населення.
Сутність і структура виробничого процесу
Для здійснення виробничого процесу необхідна наявність робочої сили, знарядь праці та предмета праці.
Виробничий процес — індивідуальна або групова участь людей за допомогою праці у виробництві (добуванні) якого-небудь продукту (предмета), придатного для відновлення одного чи декількох виробничих елементів: робочої сили, знарядь і предмета праці.
Робоча сила — активні учасники виробництва і матеріальний носій живої й уречевленої праці.
Отже, робочу силу утворюють активні учасники виробництва, здатні виконувати виробничі функції за допомогою прямого чи не-прямого впливу знаряддями праці на предмет праці. До непрямого впливу, наприклад, належать технічне керування виробничими процесами безпосередньо або за допомогою людей, ЕОМ та ін.
Знаряддя праці — матеріальні носії уречевленої праці (предмети, об’єкти), якими учасники виробництва цілеспрямовано впливають на предмет праці з метою навмисної зміни чи збереження певних його споживчих властивостей, положення в просторі та в часі.
Предмет праці — матеріальні носії уречевленої праці (предмети, люди, об’єкти, інформаційні дані тощо), які у виробничому процесі піддаються цілеспрямованому впливу, внаслідок чого змінюються чи зберігаються певні їх споживчі властивості, положення в просторі та в часі.
Уречевлена праця — минула, тобто витрачена у минулому, праця, що міститься в кожному виробничому елементі й в кожній з його складових. У робочій силі міститься уречевлена праця АТ, у знаряддях праці — А і в предметі праці — Ам.
Характеристики уречевленої праці:
1. Уречевлена праця виробничих елементів може бути тільки додатною величиною, тобто
Ak ≥ 0 (k = 1,2,3).
19
2. Уречевлена праця будь-якого виробничого елемента дорівнює сумі уречевленої праці, що міститься в його складових:
h
Лk = £аk ( k = 1,2,3), (/=1,2,...,Ik),
1=1
де Ак — кількість уречевленої праці в k-му виробничому елементі; aki — кількість уречевленої праці в i-й частини k-го виробничого елемента; Ik — будь-яке велике, але кінцеве ціле число частин k-то виробничого елемента.
Уречевлена праця будь-якої складової виробничих елементів може бути тільки додатною величиною:
%>0 (k = 1,2,3), (/ = 1,2,...,Ik).
Фізичний процес праці, (або жива праця) — цілеспрямований інди-відуальний чи груповий вплив активних учасників виробництва зна-ряддями праці на предмет праці з метою навмисної зміни чи збере-ження певних його споживчих властивостей, положення в просторі та в часі.
Споживчі властивості продукту — такі його властивості (фізич-ні, геометричні, біологічні, соціальні та ін.), які можуть бути викори-стані для відновлення робочої сили, знарядь і предмета праці, їх положення в просторі та в часі.
Виробничий процес — цілеспрямоване перетворення в процесі праці трьох виробничих елементів (робочої сили, знарядь і предмета праці) на продукт виробництва, тобто додання предмету праці нових чи збереження вже існуючих споживчих властивостей у просторі та в часі.
Оскільки виробничий процес відбувається в просторі та в часі, то і споживчі властивості продукту характеризуються не тільки кількісними і якісними параметрами самого продукту, а і його положен-ням у просторі та виявом його властивостей у часі.
Економічний процес виробництва — перенесення уречевленої пра-ці з усіх трьох виробничих елементів (робочої сили, знарядь і предме-та праці) на вироблений (видобутий) продукт. У результаті цього кількість уречевленої праці в кожному виробничому елементі й у кожній його складовій одночасно зменшується, а у виробленому (ви-добутому) продукті зростає.
Кількість уречевленої праці, що міститься в складному (складеному) продукті, дорівнює сумі уречевленої праці, усіх його складових:
20
П = =Пi (i = l,Wo),
де: П — кількість уречевленої праці, що міститься у всьому продукті; П. — кількість уречевленої праці, що міститься в і-й частині продук-ту П; /0 — будь-яке велике, але кінцеве ціле число частин продукту П. Уречевлена праця будь-якої частини продукту може бути тільки додатною величиною:
Отже, виробничий процес є сукупністю трудових процесів, у ре-зультаті яких утворюється (видобувається) продукт (частина продук-ту), що містить деяку кількість уречевленої праці та має певну сукупність споживчих якостей, положення у просторі й часі.
Споживча структура виробничих елементів
Як відомо, праця породила людину, тобто спричинила спочатку біологічну, а потім і соціальну (суспільну) необхідність цілеспрямованої участі людей у поліпшенні умов свого існування. Люди створи-ли безліч предметів як побутового, так і виробничого призначення.
Від створених природою ці предмети відрізняються тим, що в них міститься попередньо витрачена (уречевлена) праця, і їх потрібно відтворювати. В економічному значенні усі вони — лише в минулому затрачена праця, і не більше того. Але ця первісна праця має споживчу форму — оболонку, що складається з багатьох деталей, які ви-конують різноманітні функції. Якщо вартість предметів визначаєть-ся кількістю уречевленої в них праці, то споживча вартість, або споживчі якості предметів, характеризується їх здатністю виконува-ти певні механічні (технічні), біологічні чи соціальні функції. А ос-кільки у сфері виробництва нічого іншого немає, крім виробничих елементів, то всі існуючі та уявні предмети повинні бути поділені між ними. Для цього необхідно класифікувати споживчу структуру самих виробничих елементів.
1. Споживчі якості робочої сили. Залежно від виконуваних нею виробничих функцій можна вирізнити 10 властивостей:
1) соціальна (суспільна) здатність і потреба в суспільному виробництві;
2) біологічна потреба і здатність участі в процесі праці;
21
3) здатність сприймати зовнішню інформацію — наявність органів і засобів зв’язку із зовнішнім світом (світогляд, зір, слух, нюх, дотик);
4) здатність перероблення інформації — наявність органів і засобів вироблення й прийняття осмисленого рішення (мозок і розвиток розумових здібностей);
5) здатність переміщення і координації у просторі — наявність природних органів і відповідних засобів;
6) здатність впливу за допомогою знарядь праці чи безпосередньо (руками, ногами тощо) на предмет праці;
7) здатність до самовідтворення — наявність органів і засобів біологічного розмноження і соціального розвитку;
8) здатність до внутрішнього захисту — наявність органів і засобів внутрішнього захисту від механічного, біологічного і соціального впливу навколишнього середовища;
9) здатність до зовнішнього захисту — наявність органів і засобів зовнішнього захисту від механічного, біологічного і соціального впливу навколишнього середовища;
10) здатність виробляти енергію — наявність засобу забезпечення діє-здатності та функціонування всіх органів робочої сили.
2. Споживчі якості знарядь праці. Залежно від виконуваних ними функцій також можна виділити 10 властивостей:
1) робочий інструмент — засіб впливу на предмет праці;
2) робочий механізм — засіб приведення в дію робочого інструменту;
3) механізм переміщення — засіб переміщення робочого інструмен-ту чи предмета праці стосовно один одного;
4) органи (механізми) керування — засоби керування діями знарядь праці;
5) енергія — засоби приведення в дію механізмів та органів керуван-ня знаряддями праці;
6) органи інформації — засоби відображення дії знарядь праці та стану предмета праці;
7) органи зв’язку — засоби передання інформації усередині та зовні органів керування знаряддям праці;
8) внутрішній захист — засіб захисту технічного функціонування знарядь праці та робочої сили від шкідливих впливів усередині зони дії знарядь праці;
9) будівлі — засоби штучної ізоляції знарядь праці, предмета праці та робочої сили від впливу навколишнього середовища;
22
10) зовнішній захист — засіб захисту техніко-економічного функціонування знарядь праці, робочої сили та предмета праці від шкід-ливих впливів ззовні (охорона зони дії елементів виробництва, екологія).
3. Споживчі види предмета праці. Предмети праці передусім поділяються на речовинні матеріали, або просто матеріали (камінь, дере-во тощо), та інформаційні матеріали, або просто інформацію (знання людини, література, закони, правила, науково-технічна докумен-тація тощо). Причому інформація розміщується на речовинних носіях інформації (мозок, папір, електронний пристрій та ін.), які самі по собі є речовинними матеріалами. Іншими словами, інформа-ційний матеріал ніби вкриває речовинний матеріал, який стає інфор-маційним носієм.
Усі речовинні матеріали можна поділити залежно від їх походжен-ня на природні матеріали, що перебувають в навколишньому середо-вищі в готовому вигляді, та штучні матеріали, створені з хімічних еле-ментів навколишнього середовища. Всі інформаційні матеріали також поділяють за їх походженням на природні інформаційні матеріали, що є продуктом біологічного життя, та штучні інформаційні матеріали, які є продуктом виробництва, тобто діяльності людей.
Речовинні матеріали за призначенням доцільно поділити на 5 груп:
1) виробничі матеріали — конструктивні, облицювально-захисні, пакувальні тощо;
2) матеріали-енергоносії — носії механічної енергії (потенційної та кінетичної енергії тіла), теплової (зовнішньомолекулярної), хіміч-ної (внутрімолекулярної), ядерної (внутріатомної) енергії;
3) технологічні матеріали — механічного впливу (абразиви, мас-тильні матеріали), теплового впливу (охолоджувальні, нагрівальні), хімічного впливу (хімікати, каталізатори тощо), атомного впливу (випромінюючі, та ін.);
4) біологічні матеріали — рослинні та тваринні;
5) соціально-біологічний матеріал (люди) — діти як матеріал для підготовки робочої сили, дорослі жінки і чоловіки — матеріал для народження дітей, працездатне і непрацездатне населення. Природний інформаційний матеріал поділяють на такі групи:
1) матеріали рослинної генетики (насінний фонд);
2) матеріали тваринної генетики (племінна худоба, маткове поголів’я птахів, риб тощо);
23
3) соціально-біологічний інформаційний матеріал, що міститься в учасниках виробництва (генний фонд населення). Штучний інформаційний матеріал належить до таких груп:
1) комплексні інформаційні матеріали (мистецтво, наукова і техніч-на документація тощо);
2) алгоритми (математичні, законодавчі правила, договори, інструкції, стандарти тощо);
3) бази даних (довідники, статистика).
Наведений склад усіх трьох виробничих елементів дає змогу класи-фікувати всю масу предметів, які беруть участь у виробничому процесі. З розвитком суспільного виробництва технічна структура виробничих елементів безупинно змінюється. Так, наприклад, у початковий період суспільного виробництва найістотнішу роль у знаряддях праці відігравав інструмент, потім робоча машина й енергія, що приводить її в рух, а нині настає період бурхливого розвитку органів керування, які становлять істотну частину знарядь праці. На створення інформа-ційного матеріалу дедалі більше затрачується праці, й частка її у кож-ному виді виробленої продукції зростає.
Структура споживання учасниками виробництва
Усі наведені вище споживчі якості робочої сили, як і властивості людей, розвиваються і в процесі суспільного виробництва можуть підсилюватися шляхом використання великої кількості вироблених предметів. Для відтворення й удосконалення робочої сили, тобто для додання їй потрібних виробничих якостей, необхідні витрати.
- B1 — харчування — засіб підтримання біологічного життя людини;
- Б2 — одяг — засіб штучної ізоляції тіла людини від впливу навколишнього середовища як в умовах виробництва, так і поза ним;
- Б3 — житло — засіб штучного підтримання необхідних умов жит-тя людини поза виробництвом;
- Б4 — лікування — засіб відновлення порушених біологічних функцій людини;
- Б5 — інформація — засіб зв’язку в біологічній і соціальній сферах життя;
- Б6 — пересування — засіб розширення біологічної та соціальної сфер життя;
24
- Б7 — розвага — засіб відновлення і розвитку біологічних і соціальних функцій людини;
- Б8 — удосконалення (фізичне і розумове) — засіб відновлення і розвитку біологічних та соціальних якостей людини;
- Б9 — внутрішній захист — засіб захисту біологічного і соціального життя людини від шкідливого впливу усередині його сфери життя;
- Б10 — зовнішній захист — засіб захисту біологічного і соціального життя людини від шкідливих впливів ззовні на його сфер жит-тя і виробництва.
Набір цих десяти видів споживання забезпечує всі споживчі якості робочої сили, перераховані в темі 1.3 (с. 21, 22). Так, наприклад, зас-тосування технічних засобів (Б6) пересування (наземних, водних, повітряних) підвищує його можливості, що дає змогу віддаляти місце роботи від житла і підвищує можливості використання робочої сили у виробництві.
Застосування медичних засобів профілактики (Б9) збільшує внутрішній опір організму щодо можливих захворювань та підвищує працездатність робочої сили країни, що належить до соціальної час-тини зовнішнього захисту (Б10), забезпечує необхідні умови життя і праці робочої сили.
Книга: А. Ф. Бабицький. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І УПРАВЛІННЯ.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
