Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
6.2. РИНОК ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Розвиток інвестицій в економіці постійно потребує мобілізації, роз-поділу і перерозподілу фінансових коштів. В економіці, що функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Ринок фінансових ресурсів — це загальне позначення ринків, де виявля-ються попит і пропозиція на різноманітні платіжні кошти. Структуру ринку фінансових ресурсів схематично ілюструє рис. 13.
Кредитний ринок
Ринок
інструментів
власності
Ринок
інструментів
позики
Ринок
похідних
інструментів
Валютний ринок
Ринок цінних паперів
І_________________ J
Рис. 13. Структура ринку фінансових ресурсів
Як бачимо, ринок фінансових ресурсів інтегрує кредитний і валютний ринки, а також ринок інструментів власності. Ринок інструментів влас-ності та ринок інструментів позики, що є частиною кредитного ринку, відомі як ринок цінних паперів.
Кредитний ринок — це загальне позначення ринків, де існують пропозиція і попит на різноманітні платіжні кошти. Кредит буквально озна-чає користування певною сумою грошей протягом певного строку.
Кредитний ринок є механізмом, за допомогою якого встановлюють-ся відносини між юридичними особами (підприємствами), які потребують
69
фінансових коштів для свого розвитку, та організаціями і громадянами, які їх можуть надати (позичити) на певних умовах. Він є також одним з головних фінансових джерел для розвитку капітального будівництва. До головних функцій ринку фінансових ресурсів належать:
- об’єднання дрібних грошових заощаджень населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і створення великих грошових фондів;
- трансформація коштів до позичкового капіталу, що забезпечує зов-нішні джерела фінансування капітальних вкладень сфери матері-ального виробництва національної економіки;
- надання позик державним органам і населенню для вирішення най-важливіших завдань, наприклад покриття бюджетного дефіциту, фінансування житлового і промислового будівництва тощо.
Таким чином, кредитний ринок дає можливість здійснювати нагромад-ження, рух, розподіл і перерозподіл позикового капіталу для капіталь-ного будівництва.
Водночас кредитний ринок — це синтез ринку різноманітних платіж-них коштів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні уго-ди підтримуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими закладами), що беруть позики і дають гроші в борг, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, що забез-печують випуск і рух різноманітних боргових зобов’язань, які реалізу-ються на ринку цінних паперів. Таким чином, кредитний ринок поді-ляється на два ринки: грошових ресурсів (готівка грошей) і боргових зобов'язань (інструментів позики).
Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні відносини між споживачами і продавцями валют. Попит на іноземну валюту пов’язаний із залежністю національної еко-номіки від імпорту і зумовлений її конвертованістю (конвертованість — це гарантована можливість грошової одиниці вільно обмінюватися на інші валюти). За цілковитої конвертованості національної валюти будь-яка юридична і фізична особа може вільно брати участь у зовнішньотор-говельній діяльності, вільно продавати, купувати і обмінювати національну валюту на іноземну за певним курсом без будь-яких обмежень або прямого втручання держави. Що нижчий рівень конвертованості націо-нальної валюти, то більшою мірою валютний ринок піддається держав-ному регулюванню (зокрема, встановленню фіксованого курсу національ-ної валюти до інших валют).
70
Як зазначалося, ринок цінних паперів об’єднує частину кредитного ринку (ринок інструментів позики, або боргових зобов’язань) і повністю ринок інструментів власності. Інакше кажучи, цей ринок охоплює опе-рації з випуску й обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їх гібридів і похідних. До інструментів позики належать передусім облігації, векселі, ощадні сертифікати; до інструментів власності — усі види акцій; до гібридних інструментів —цінні папери, що мають ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції та конвертовані облігації); до похідних інструментів — варанти, опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики як еле-мент кредитного ринку працює з позиковим капіталом, тоді як ринок інструментів власності — з власним капіталом, тобто з частками (паями) власників у капіталі компанії.
Наведений на рис. 13 схематичний зріз ринку фінансових ресурсів ха-рактеризує його агреговану структуру. Кожна зі складових може бути сег-ментована на детальніші елементи.
Ринок цінних паперів, що формується в Україні, охоплює випуск і обіг акцій, облігацій державних (республіканських і місцевих) позик і позик підприємств, державних казначейських зобов’язань, ощадних сертифікатів і векселів, приватизаційних паперів.
Окрім перелічених видів цінних паперів, які за економічною природою є “фіктивним капіталом першого порядку”, у практиці фондової тор-гівлі широко використовуються також похідні цінні папери (“фіктивний капітал другого і третього порядку”) — депозитні розписки, варанти, сер-тифікати інвестиційних фондів і компаній, опціони і ф’ючерси. Зазначи-мо, що згідно з Указом Президента України інвестиційні сертифікати належать до цінних паперів.
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
