Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
7.4. ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА
В умовах економічної реформи закономірно підвищується роль податків як основного інструмента, що регулює вплив держави на розвиток ринкових відносин. Це найважливіший елемент, що забезпечує ефек-тивність реформ з позицій стабілізації економіки і підтримання соці-альної справедливості. “Податок — це економічна основа урядової ма-шини і ніщо інше”, — писав К. Маркс.
В економічній науці податки поділяються на дві групи: прямі—пере-важно прибуткові, і непрямі —на, споживання. Прямі податки, узяті із заробітної плати або інших доходів населення, є прямим відрахуванням частини доходів населення до державної скарбниці. Щодо непрямих по-датків (їх ще називають акцизами), то вони звичайно “заховані” у ціні то-вару (в окремих країнах доданий до ціни товару податок оголошується відкрито).
Характеризуючи прямі податки, потрібно виходити тільки з доходів, до яких належать заробітна плата або інші грошові надходження окре-
90
мого індивіда. Підприємство, скажімо, також виплачує податок з прибут-ку, але з погляду кінцевого споживання податки з підприємств є непря-мими. Податок з обороту, що є податком на споживання (акцизом), зату-шований сплатою його до бюджету підприємствами й організаціями під час передавання з однієї товаропровідної мережі в іншу, а не безпосеред-ньо кінцевому споживачеві. При цьому податок сплачується ще до про-дажу товару споживачеві. Тому до бюджету надходить фактично ще не-реалізована додаткова вартість у вигляді кредитів банку, забезпечених товарними запасами.
Досвід окремих країн, а тепер і власний, свідчить про те, що природі товарно-грошових відносин найбільшою мірою відповідає податкова си-стема регулювання доходів. По суті, податки становлять граничну фор-му економічних нормативів, у межах якої кількість їх стає мінімальною, вони знаходять єдине вираження і єдині правила дії для всіх підприємств, а їх розміри стають стабільними, не зазнають частих змін.
Усі податки вилучаються державою і спрямовуються до державного і місцевого бюджетів. На відміну від нормативів, що встановлюються плановими, відомчими та галузевими органами, податки (точніше, подат-кові ставки) встановлюються на законодавчій основі.
Із правових, юридичних позицій податкова система — це норми, що регулюють розміри, форми, методи і строки безоплатного вилучення державою частини грошових доходів підприємств, організацій, насе-лення у вигляді загальнодержавних податків, місцевих цільових пла-тежів і зборів, що встановлюються законодавчими актами.
Податкове регулювання доходів має на меті зосередити в руках держави, у державних, місцевих бюджетах кошти, необхідні для вирішення проблем соціального, економічного, науково-технічного розвитку, що стоять перед народом, країною, регіонами, галузями.
Оподаткування належить до давно відомих способів регулювання до-ходів і є джерелом поповнення державних коштів. Загальні принципи оподатковування сформулював ще А. Сміт у відомій книзі “Дослідження про природу і причини багатств народів”. Він запропонував розгляда-ти три джерела податку: ренту, прибуток і заробітну плату. Наведемо загальні погляди А. Сміта на цю проблему, які й сьогодні викликають інтерес.
1. Піддані держави повинні за можливості відповідно до власних здіб-ностей і сил брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до доходу, яким вони користуються під заступництвом і захистом
91
держави... Кожний податок (зауважимо це раз і назавжди), який у кінцевому підсумку припадає тільки на один з трьох згаданих видів доходу, є обов’язково неоднаковим.
2. Податок, який зобов’язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначений, а не довільний. Строк сплати, спосіб пла-тежу, сума платежу — усе це має бути зрозумілим і визначеним для платника і будь-якої іншої особи.
3. Кожен податок повинен стягуватися тоді й так, коли і як платникові буде найзручніше його платити.
4. Кожен податок має бути так задуманий і розроблений, щоб він брав і утримував із кишень народу якомога менше, ніж він приносить казначейству держави.
Як бачимо, А. Сміт виходив з таких принципів оподаткування: рівно-мірності, визначеності, простоти і зручності, необтяжливості, стабіль-ності, рівнонапруженості, обов’язковості, соціальної справедливості, до-пустимості.
Природно, що побудувати систему оподатковування, яка відповіда-ла б усім переліченим принципам, важко. Багато вимог, що диктуються ними, важкосумісні та суперечливі. У цьому поряд із політичною неста-більністю полягає причина постійної зміни видів і ставок податків.
У податковій системі платниками податків є, з одного боку, всі види підприємств, організацій, установ, а з іншого — населення.
Від населення до держави утворюється зворотний фінансовий потік у вигляді податкових платежів і форм кредитування держави населенням. Таке кредитування здійснюється у вигляді вкладів у державні ощадні банки, придбання облігацій державних позик, сертифікатів, лотерейних квитків, інших видів державних цінних паперів.
У формуванні фінансових відносин між населенням і державою певну роль відіграє прибутковий податок. Такий податок стягується з грома-дян залежно від індивідуального доходу із заробітної плати бухгалтерією підприємств, але за природою він державний. Прибутковий податок за-безпечує надходження до державного бюджету приблизно 10-12 % за-гального доходу. У майбутньому в міру збільшення грошових доходів населення надходження коштів державі за цією статтею могли б істотно збільшитись. Зазначимо, що через низькі доходи більшості груп населен-ня державні органи не можуть покладати на нього значну частину фінан-сового тягаря у вигляді прибуткового податку. Внаслідок цього поси-люється податковий тиск на підприємства і збільшується державний борг за рахунок використання державою коштів, узятих у борг у населення.
92
Протягом десятків років існувала вкрай недосконала з усіх поглядів система оподаткування громадян. Основний її недолік полягав у тому, що податкова ставка понад деяку межу доходу, не оподатковуваного подат-ком або оподатковуваного низьким податком, була постійною і не зале-жала від рівня доходів.
Нові законодавчі акти України про податки багато в чому виправили систему оподатковування громадян, що діяла раніше. Основні об’єкти нової системи оподатковування характеризуються насамперед тим, що всі доходи громадян диференційовані за групами, причому в кожній з них упроваджено власну шкалу оподаткування. Виокремлюють такі об’єкти оподаткування:
- заробітки, які одержують громадяни за виконання трудових обов’язків, і прирівняні до них доходи;
- доходи, одержувані від виконання разових робіт та інших видів ро-біт не за місцем основної роботи;
- доходи від індивідуальної трудової діяльності;
- авторські винагороди за створення, видання, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, а також винаго-роди авторів відкриттів, винаходів, промислових зразків;
- доходи від підприємницької діяльності та інші їх види, не пов’язані з виконанням трудових обов’язків;
- доходи громадян від ведення селянського господарства;
- оподатковування іноземних громадян і осіб без громадянства;
- доходи, що їх одержують особи, які не мають постійного місця про-живання у країні.
Така розгалужена система прибуткового оподатковування відображає тенденції ринкової економіки, що характеризується свободою підприєм-ництва і різким розширенням форм та видів економічної діяльності гро-мадян, доходи від якої підлягають оподаткуванню.
У будь-якій системі оподатковування населення принципове значення мають такі моменти:
- наявність мінімальної суми доходу, взагалі не оподатковуваного прибутковим податком;
- зміна розміру податку (що вимірюється в абсолютному виразі або у відсотках до прибутку) залежно від доходу;
- наявність і розмір граничної, найвищої ставки податку, що стягуєть-ся з досить великих доходів;
- зведення різних видів доходів одного громадянина в єдиний загаль-ний дохід;
93
- податкові пільги і звільнення від податку певних категорій грома-дян та видів доходів;
- санкції за приховування доходів і несплату податку;
- організація обліку і контролю доходів, стягування податків.
Усі перелічені сторони і властивості системи оподаткування в основному висвітлюються в новому законодавстві, відповідають принципам переходу до ринкової економіки. Однак вони ще не усвідомлені, не ма-ють стабільності й не увійшли до складу фінансової системи. А це не дає змоги поки що подати їх конкретний прояв. Зупинимось лише на окре-мих моментах.
Встановлення розміру доходів робітників та службовців, що не оподатковується прибутковим податком, безперечно, полегшує фінансове становище низькодохідних верств працівників, але швидкий темп інфля-ції і, відповідно, підвищення заробітної плати потребують постійного ко-ригування цієї суми в бік збільшення.
Принципове значення має введення прогресивного оподаткування з підвищенням ставки податку в міру підвищення доходу; водночас не-помірна прогресія здатна стримувати інтерес працівника до збільшення його доходу і тим самим — стимул до продуктивної праці. Тривалі й гострі суперечки з приводу граничної податкової ставки привели до вста-новлення її на рівні 30 %, що вважається раціональним.
Робляться спроби щодо обов’язкового декларування доходів громадян від усіх видів діяльності, включаючи індивідуальну, надомну, тимчасову, разову (інтелектуальну і фізичну), зведення воєдино усіх без винятку видів доходів й оподаткування загальної суми за прогресивною шкалою. На наш погляд, зведення всіх доходів в єдиний і обкладення всієї суми прогресивним податком не можна визнати економічно виправданим. Така система веде до втрати стимулів громадян як до фізичної й інтелектуаль-ної праці, так і до збільшення їхніх доходів. Крім того, практично немож-ливо звести всі види доходів в одну загальну суму, бо доходи неминуче приховуються. Витрати на утримання додаткового штату податкової ін-спекції можуть виявитися значно вищими, ніж розмір податку від підсу-мовування додаткових доходів. Тому прогресивне оподатковування з під-вищенням ставки податку доцільніше здійснювати за окремими видами і категоріями доходу без його підсумовування.
З позицій соціальної справедливості надзвичайно важливо встанови-ти категорії осіб, доходи яких або взагалі не повинні оподатковуватися прибутковим податком, або оподатковуватися за пільговою шкалою. Вва-
94
жаємо, що до цієї категорії, безперечно, належать пенсіонери, інваліди, годувальники багатодітних сімей, самотні матері, учні, студенти. Пра-вомірно також звільнити від податку або оподатковувати за пільговою шкалою окремі види доходів, включаючи пенсії, допомогу, стипендії, відсотки і виграші за вкладами, матеріальну допомогу, винагороду за ра-ціоналізаторські пропозиції та інші аналогічні види доходів. Не повинні оподатковуватися прибутки, що перераховуються громадянами на доб-родійні потреби і цілі. Зараз спостерігається наближення до таких прин-ципів побудови системи прибуткового податку.
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
