Навчальний архів

РОЗДІЛ 13 ВНУТРІШНІ РЕВІЗІЇ. 13.1. СУТЬ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ КОНТРОЛЮ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 2. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

Контроль є складовою частиною управління суспільним від­творенням. Будь-яке суспільство не може нормально функці­онувати і розвиватися без чітко організованої системи конт­ролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту та інши­ми сферами суспільного життя.

Контроль являє собою діяльність, спрямовану на попереджен­ня, фіксацію й усунення недоліків у різних сферах суспільного жит­тя. В економічній літературі залежно від організаційних форм роз­різняють державний, відомчий, внутрішньогосподарський та ауди­торський контроль.

Державний контроль здійснюють державні органи контролю та управління, наприклад державна контрольно-ревізійна служба, дер­жавна податкова адміністрація тощо.

Відомчий контроль здійснюють міністерства, комітети, інші орга­ни державного управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організацій, установ. До нього можна віднести контроль, який здій­снює Управління внутрішніх ревізій Національного банку України.

Внутрішньогосподарський контроль за діяльністю структурних під­розділів здійснюється на підприємствах, організаціях, установах їхніми керівниками і спеціалістами, штатними контролюючими працівниками.

Аудиторський контроль здійснюють незалежні особи (аудитори), аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання. Контроль може здійснюватися з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Залежно від джерел інформації, що використовується при здій­сненні контролю, він поділяється на документальний та фактичний. Документальний контроль полягає у визначенні достовірності та відповідності чинному законодавству господарських операцій на основі первинних документів, облікових реєстрів і звітності, у яких вони знайшли своє відображення.

Фактичним називається контроль, за якого якісний та кількіс­ний стан об'єкта, що перевіряється, визначається за допомогою обстеження, перерахування, інвентаризації тощо. Зазначені види конт­ролю тісно взаємозв'язані, і лише їх спільне здійснення дає змогу встановити фактичний стан об'єкта контро.

З огляду на час здійснення контроль поділяють на попередній і наступний. Попередній контроль здійснюється до прийняття управ­лінських рішень і виконання господарських операцій. У банках по­передній контроль передує виконанню банківських операцій. Залеж­но від характеру банківських операцій попередній контроль може бути тільки первинним або первинним і додатковим. Первинний контроль здійснюють, як правило, відповідальні виконавці, які от­римують документи для оформлення операцій від клієнтів і праців­ників банку. Додатковому контролю підлягають операції, які мають важливе значення — операції з готівкою, дорогоцінними металами, іноземною валютою і платіжними документами в ній тощо.

Наступний контроль здійснюється після виконання господарсь­ких операцій на основі даних, зафіксованих у первинних докумен­тах, бухгалтерських регістрах і звітності. Він має на меті з'ясувати найістотніші фактори, причини, що позитивно й особливо негативно вплинули на раніше виконані банківські операції. Наступний конт­роль допомагає виявити недоліки попереднього контролю і з'ясува­ти їхні причини, а також визначити конкретні шляхи поліпшення і недопущення у подальшому виявлених недоліків та порушень.

Залежно від методів контролю та системи контрольних дій роз­різняють ревізію та перевірку. Перевірка являє собою обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності під­приємства, установи, організації або їхніх підрозділів. Наслідки пе­ревірки оформляються довідкою або доповідною запискою.