Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
3.3. ПОТРЕБА ЗМІНИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ В УКРАЇНІ
Увесь хід розвитку народного господарства України та його соціально-економічні результати вказують на об’єктивну потребу істотно змінити інвестиційну стратегію з метою досягнення її ефективності. Надмірне нарощування потенціалу затратних галузей і виробництв ототожнюва-лось з успіхами в економічному розвитку. Низький життєвий рівень лю-дей спростував примарну “правильність” цього напряму. Як показав світовий досвід, найефективніший розвиток комплексного потенціалу народного господарства забезпечує ресурсозберігаюча інвестиційна стратегія. Маються на увазі не тільки матеріально-технічні, трудові та фінансові ресурси, а й такий винятково важливий ресурс, як час. Виграш у часі дає багато переваг і відкриває великі можливості в умовах інтегро-ваного розвитку світової економіки.
Проте відомо, що навіть надзвичайно прискорений розвиток економі-ки втрачає будь-який сенс, якщо не орієнтується на досягнення великих соціально значущих цілей. Ця методологічна передумова суспільного розвитку є критерієм інвестиційної стратегії, яка в окремі відносно не-тривалі періоди може відхилятися від виваженої лінії з об’єктивних об-ставин чи тактичних міркувань, а протягом історично значущих етапів повинна бути чітко цілеспрямованою. Саме такий період нині в Україні. Досить тривалий час доведеться перебудовувати економіку за об’єктив-ними законами, які нехтувались адміністративно-командною системою, надавати їй соціальної орієнтації, інтегруватися в європейську та світову економіку, ліквідовувати наслідки попереднього господарювання. Осно-вою цих процесів і запорукою їх успішного перебігу має стати ефектив-на інвестиційна політика.
Інвестиційний цикл відображає строк життя капіталовкладень, одним з основних джерел яких є фонд нагромадження, що створюється як част-ка національного доходу. Зі збільшенням фонду нагромадження відпо-відно зменшується фонд споживання, що прямо стосується інтересів людей, які створюють національний дохід.
Централізована планова система господарювання, що діяла в колиш-ньому СРСР, відкрила необмежені можливості для мобілізації всіх видів ресурсів з метою нагромадження й забезпечення високих темпів розвит-ку сфери матеріального виробництва, особливо галузей важкої промис-ловості. Проте перевага цієї системи виявилася не абсолютною, а лише
37
в межах надуманих ідеологічних принципів, що призвело до значних матеріальних і соціальних втрат, тобто до незворотної втрати ресурсів, зниження життєвого рівня населення, утворення районів і зон екологіч-ного лиха.
Від початку індустріалізації України норма нагромадження досягла надмірно високого рівня, який був непосильним для економіки країни. З часом це разом з іншими причинами призвело до різкого зниження жит-тєвого рівня населення. Проте норма нагромадження відтоді практично завжди залишалася на досягнутому рівні (25-30 %).
Здавалося б, досягнуто великих успіхів. Порівняно з 1913 р. істотно збіль-шились обсяги виплавлення чавуну й сталі, вартість основних виробни-чих фондів та інші кількісні показники. Однак неухильно зменшувалася віддача від капітальних вкладень; це компенсувалося дедалі більшими обсягами нагромадження, що, у свою чергу, спричинялося до збільшен-ня капіталомісткості та зниження капіталовіддачі. Стримувалося зрос-тання особистого споживання, збільшувався розрив між грошовою й то-варною масами, зростали розміри прихованої інфляції, нехтувалися при-родні стимули розвитку виробництва й ефективності господарювання.
Надто великими були інвестиції в наднормативне незавершене будів-ництво, невстановлене устаткування, наднормативні запаси, а також у гігантські надзвичайно дорогі проекти типу Байкало-Амурської магіст-ралі, повороту сибірських річок. Капітальні вкладення спрямовувалися на розширене відтворення продукції, яка знову використовувалася для розширення виробництва в галузях важкої та видобувної промисловості. Усе це призвело до невиправданого перенапруження народного госпо-дарства. Тимчасові жертви у споживанні заради майбутнього раю надто затягайся й стали хронічними.
Крім того, капітальні вкладення різними каналами збиралися в союз-ному центрі й звідти розподілялися по союзних республіках. Це вкрай негативно впливало й на тих, у кого забирали “левову пайку”, і на тих, хто отримував зароблене працею інших. З одного боку, зростало невдо-волення несправедливим розподілом коштів, а з іншого — розвивалося споживацтво і цілком нормально сприймалося будь-яке витрачання ма-теріальних ресурсів.
Вихідним принципом концепції ефективного інвестування має стати зменшення норми нагромадження та збільшення норми споживання у складі національного доходу, що дасть можливість соціально переорієнтувати економіку й спрямувати її на забезпечення потреб населен-ня та неухильне підвищення його життєвого рівня.
38
Мають змінитися й акценти у пріоритетах інвестування. З його допомогою треба змінити структуру економіки, зменшити питому вагу галу-зей важкої промисловості, які у великих обсягах споживають природні ресурси, погіршують екологічний стан, а їх продукція у переважній біль-шості вивозиться за межі країни. І навпаки, потрібно збільшувати питому вагу наукомістких галузей з екологічно чистими технологіями, перероб-них галузей сільського господарства, легкої та харчової промисловості.
Сама тільки структурна переорієнтація інвестицій дасть можливість безболісно зменшити частку фонду нагромадження у складі національ-ного доходу, перебороти застарілі диспропорції, збалансувати економіку, підвищити життєвий рівень населення. Важливо також налагодити ефек-тивний механізм інвестування науково-технічного прогресу, щоб змен-шити відставання країни від світового рівня.
Зменшення норми нагромадження може позитивно вплинути на роз-виток сфери матеріального виробництва й розв’язання багатьох соці-альних проблем. Але для цього треба модифікувати науково-дослідні, експериментально-конструкторські та проектно-пошукові роботи, які є основою підготовчого етапу інвестиційного циклу. У соціально-економічній і виробничо-технічній ситуації, що характерна для нових умов розвитку народного господарства, частину коштів, які звільнятимуться внаслідок зменшення норми нагромадження, доцільно перерозподіляти на користь стадії підготовки інвестування. Ефективність такого рішен-ня підтверджує й світовий досвід. У найрозвиненіших країнах (США, Японії, Німеччині та ін.) на проектно-пошукові роботи витрачається 8-12 % загального обсягу капіталовкладень, у результаті чого за рахунок високої якісної підготовки на найновішій науково-технічній основі інве-стиційні процеси відбуваються ефективно, швидко та якісно.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Яке значення в економічному розвитку країни мають капітальні вкла-дення?
2. Охарактеризуйте стадії інвестиційного процесу.
3. Яких змін інвестиційної стратегії потребує Україна?
39
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
