Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
5.2. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
Нині структура управління будівельним комплексом України є такою: Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики (далі — Держбуд), державні корпорації, обласні об’єднання, концерни, трести. Реформувати створені на базі галузевих міністерств концерни і асоціації, що є локальними монополістами, недоцільно через заінте-ресованість підприємств у збереженні тісних технологічних зв’язків і необхідність концентрації фінансових ресурсів. Існуючі концерни та асо-ціації можна зберегти, але їх діяльність має будуватися за такими прин-ципами:
1. Державні корпорації, концерни та асоціації є господарськими об’єднаннями і не виконують жодних державних функцій.
2. Ці структури або мають визначений законодавством статус держав-них підприємств (об’єднань) (і тоді всі підприємства, що входять до їх складу, обмежуються у правах), або є добровільними об’єд-наннями (асоціаціями) підприємств, що користуються всіма права-ми, але делегують частину своїх повноважень органам управління об’єднання на договірних засадах.
3. Згідно з антимонопольним законодавством у разі монополістичних дій з боку цих структур до них застосовуються різні санкції аж до розформування.
4. У процесі приватизації її об’єктом, як правило, має бути підприєм-ство, що входить до складу концерну або асоціації.
Досвід і дослідження діяльності акціонерних товариств відкритого типу (на чолі з холдинговою компанією) свідчать про те, що вони є
52
найпривабливішою (сьогодні) формою переходу до економічних мето-дів управління в будівництві. Створення холдингової компанії потребує організаційної перебудови не тільки у верхньому ешелоні керівництва, а й у нижньому — на рівні підприємницьких і будівельних організацій, які в цьому разі є центрами отримання прибутку.
Підприємництво в будівництві, як і загалом в економіці колишнього СРСР, почало розвиватися з 1987 р. після виходу відповідних постанов уряду, а також Закону СРСР “Про кооперативи”. На першому етапі мале підприємництво інтенсивно розвивалось саме через цю, нову на той час форму власності (1991 р. у галузі налічувалося понад 9 тис. будівельних кооперативів з чисельністю працюючих 244 тис. чол., або в середньому 27 чол. в одному колективі). У подальшому більшість кооперативів пе-ретворилася на малі підприємства, пік розвитку яких припав на 1993 p., коли діяли податкові пільги щодо їх діяльності. У наступні роки цей про-цес стабілізувався. Водночас паралельно відбувались роздержавлення й приватизація будівельних організацій колишніх міністерств і відомств місцевих органів влади.
На початок 1998 р. функціонувало понад 20 тис. підприємств і орга-нізацій будівельного комплексу, з яких 80 % належали до недержавного сектора, з них 40 % — приватні підприємства, а решта — підприємства з колективною формою власності. Серед організаційно-правових форм найпоширенішим є товариство з обмеженою відповідальністю (майже 60 % загальної кількості), 8 % становлять акціонерні товариства і лише 1 %— спільні підприємства.
На частку недержавних підприємств припадає 77 % загального обсягу підрядних робіт і виробництва продукції промисловості будівельних ма-теріалів і виробів.
Отже, можна стверджувати, що недержавний сектор у будівельному комплексі з 1998 р. вже посів провідне місце, а результати його діяльності багато в чому є визначальними для формування загальних показників галузі. Очевидно, що стійка тенденція до збільшення капітальних вкла-день, обсягів підрядних робіт і виробництва будівельних матеріалів та виробів зумовлена насамперед активністю недержавного сектора буді-вельного комплексу.
З урахуванням того, що кількість підприємств і організацій недержав-ної форми власності в економіці країни дедалі збільшуватиметься, колегія Держбуду України прийняла рішення про активізацію діяльності Комітету, пов’язаної з вирішенням проблем сприяння розвитку підпри-ємництва в будівництві. Сподіватимемось, що воно стане відправною
53
точкою тривалого та плідного співробітництва державних органів і під-приємницьких структур у подоланні кризового стану в будівельному ком-плексі, стабілізації й нарощуванні виробництва, підвищенні конкуренто-спроможності вітчизняного виробника.
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|