Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ВСТУП
На початку 80-х років XX ст. почалося реформування країн Центральної і Східної Європи, що потребувало значних довгострокових вкладень капіталу. Відтоді у практику державної діяльності ввійшло поняття “ін-вестиції”. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті чого утворюється дохід чи досягається соціальний ефект.
Розпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, струк-турної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. Особливо складною є проблема відродження фінансового ринку як саморегульованої системи переливання капіталів, системи довгострокових інвестицій.
Структурна криза української економіки, зумовлена її неефективністю, призвела до тривалого спаду і стагнації. Постає нагальна потреба марке-тизації економіки з метою забезпечення економічного розвитку країни. Створення нової економічної системи, спроможної стимулювати економічне зростання за умови стабільних саморегульованих цін, є централь-ним завданням економічної реформи. Тому в основі будь-якої стратегії реформування має бути організація реального процесу пожвавлення економіки та інвестицій.
Економічне піднесення та інвестиційна активність досягаються лише через створення діючого ринку капіталів і приватизацію частини ресур-сів і капіталів. Завдання відродження ринку фінансових інвестицій і капі-талів містить як коротко- та середньостроковий аспекти, що передбача-ють підвищення ефективності функціонування банківської системи, так і довгостроковий аспект, пов’язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів.
У сучасних умовах в Україні почав розвиватися первинний ринок цін-них паперів. Емітентами цінних паперів є біржа, інвестиційні компанії і фонди, підприємства виробничого сектору. Розробка пакета відповідних нормативних документів прискорить акціонування підприємств, сприя-
3
тиме різкому збільшенню пропозиції цінних паперів. Водночас підвищу-ватиметься попит на цінні папери, що може зумовлюватись, наприклад, прагненням населення застрахувати власні заощадження від знецінюван-ня у зв’язку з інфляцією.
Як засвідчила практика перебудови промисловості в Україні, процеси на фінансовому ринку як з погляду розвитку його окремих секторів і сег-ментів, так і з позицій розвитку діяльності інвестиційних інститутів є дуже динамічними. У цьому зв’язку велику роль відіграє держава як гарант стабільності фінансового ринку. На основі використання закономірнос-тей руху фінансового капіталу держава й учасники ринку цінних паперів підтримують приватний та організований ринок, сприяють підвищенню ефективності економіки й економічному зростанню загалом.
Активне вторгнення підприємців на фінансовий ринок, активізація інвестиційної діяльності населення, погано обізнаного з об’єктивними за-кономірностями розвитку фінансового капіталу і ринку, за відсутності досвіду саморегуляції ринку можуть призвести як до великих втрат інди-відуальних нагромаджень і заощаджень, так і до кризи ринку загалом.
Підприємництво в ринковій економіці здійснюється в умовах ринку. Підприємець повинен уміти передбачати, розраховувати й оцінювати. Ризик багато в чому модифікує поняття інвестиційних і фінансових рі-шень у ринковій економіці.
Формування і функціонування капіталу підприємства тісно пов’язані з фінансовим ринком. Одна з проблем, що постає перед підприємцем, полягає в тому, щоб сформувати оптимальну структуру капіталу підприєм-ства в нових умовах.
Тому, дбаючи про становлення цивілізованого ринку, конче потрібно досліджувати об’єктивні властивості фінансового капіталу, ринку інвести-цій, розглядати їх стосовно практики розвитку фінансового ринку в Укра-їні. При цьому насамперед треба проаналізувати процеси капіталонагро-мадження різних категорій зберігачів, виявити тенденції секторів ринку.
Особливу увагу розвитку інвестиційної діяльності слід приділити в період переходу до ринкових відносин, коли економіка у зв’язку з потребою перепрофілювання більшості підприємств потребує великих інве-стицій. Значний попит на інвестиції спричинюють також приватизаційні процеси. В умовах економічної кризи, яку переживає Україна, внутрішні інвестиційні можливості значно зменшились, що пов’язано насамперед зі зменшенням інвестиційних можливостей бюджету. Покладаються надії на надходження зовнішніх інвестицій, але цей процес поки що гальмується складною податковою системою, великою часткою державного май-на, повільними кроками приватизації, нестабільністю політичної систе-ми та кримінальною ситуацією, що склалась у країні.
4
У період переходу до ринкової економіки суб’єктами інвестиційної ді-яльності можуть бути державні, кооперативні, акціонерні та інші установи, а також приватні особи, причому всі вони мають однакові права й соціально-економічні гарантії. Через таку розмаїтість їх діяльність уже неможливо регулювати адміністративними методами, треба якнайшвид-ше розробити й запровадити такий механізм інвестування, який зробив би цей процес ефективним.
Ефективність інвестиційної діяльності визначається рівнем розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, залежить від виробничого потенціалу їх ма-теріально-технічної бази, кваліфікації виконавців, науково-технічного рі-вня проектних рішень, стану організації та планування інвестиційного процесу, забезпечення його фінансовими ресурсами.
В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово-кредит-ного та інвестиційного ринків, про що вже йшлося. Економічного під-силення та активізації інвестиційної діяльності можна досягти тільки зі створенням ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як коротко-, так і довгостроковий аспекти, пов’язані з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Остан-нє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.
У цьому виданні вперше розглядається питання, яке виникає при пе-ребудові, — зв’язок інвестиційної та інноваційної діяльності. Значення ін-новаційної діяльності для розвитку економіки важно переоцінити. В су-часному світі показники інноваційної діяльності стають визначальними при оцінці економічного рівня розвитку держави. Конкуренція на міжна-родному та внутрішньому ринках загострюється, що потребує підвищен-ня уваги керівників корпорацій і фірм до інноваційної діяльності, бо тільки її результати дають змогу створити продукцію, яка б задовольняла зростаючі й мінливі вимоги ринку та забезпечувала високий рівень при-бутків корпораціям.
Існуючий механізм інвестиційної діяльності поки що неповний і не має методологічної основи. Не відпрацьовані такі напрями, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, механізм форму-вання ресурсів і джерел інвестування на підприємстві, формування ринку цінних паперів та ін.
Пропонований підручник має на меті зробити науковий внесок у нову галузь економічної науки — інвестознавство. Таку спробу вже було здійс-нено у 1998 р. [40] і 1999 р. [41]. Як зазначалося, процес залучення капіта-лів потребує глибоких спеціальних знань теорії та практики інвестування.
5
Варто поглибити вивчення процесу нагромадження капіталу, механізму фондового ринку, а також об’єднати економіку будівництва з іншими галузевими економіками у спільний процес, пристосовуючи його до умов господарювання в Україні.
На Міжнародній конференції “Проблеми інвестиційного менеджменту в Україні” (Київ, серпень 1999 р.) автор у своїй доповіді виклав основні напрями цієї ідеї і репрезентував навчальний посібник “Інвестиційний менеджмент” (К.: МАУП, 1999), який учені-економісти (172 особи) одностайно затвердили як основу нової галузі в економічній науці — інвесто-знавства. З одностайною підтримкою ідей, розробок і викладених у посіб-нику напрямів розвитку нової галузі виступили міністр економіки України, кандидат економічних наук В. В. Роговий, голова Держбуду України В. М. Гусаков, директор Інституту економіки НАН України, член Прези-дії НАН України, академік НАН України 1.1. Лукінов, академік-секретар Відділення НАН України, директор Інституту економічного прогнозуван-ня НАН України, академік НАН України В. М. Геєць, директор Інституту економіки промисловості НАН України в м. Донецьку, член-кореспондент НАН України О. І. Амоша.
З метою подальшого розвитку інвестознавства як економічної науки автор та його послідовники видали монографії “Інвестиційні процеси в промисловості України” (2001 р.) та “Міжнародні і правові аспекти інве-стиційної діяльності в Україні” (2002 p.), “Інвестування, зайнятість, осві-та” (2002 р.) та “Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні” (2003 p.), що дало змогу розкрити можливості втілення теоретичних розробок цього підручника у практику економічних справ в Україні.
Автор висловлює щиру подяку за допомогу у здійсненні третього ви-дання пропонованого підручника президенту МКА, МАУП, професору Г. В. Щокіну, віце-президенту з науково-дослідної та методичної роботи, професору М. Ф. Головатому, раднику президента НАН України, ака-деміку НАН України М. Г. Чумаченку.
6
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
