Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
7.5. КРЕДИТИ НАСЕЛЕННЯ І ДЕПОЗИТИ НЕБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТНО-ФІНАНСОВИХ СТРУКТУР
У фінансових відносинах між державою і населенням крім оподатку-вання є ще одна своєрідна сторона, пов’язана з рухом коштів від насе-лення до державної скарбниці, — кредити. Про це багато людей навіть не мають уявлення, хоча є кредиторами держави.
Кредит — це економічні відносини, за допомогою яких здійснюється мобілізація тимчасово вільних коштів і надання їх державі, під-приємствам та організаціям на умовах повернення, строковості, за-безпеченості й платності з метою розвитку виробництва. Кредит є формою руху позичкового фонду, що акумулюється державою і комер-ційними банками в результаті тимчасового вивільнення коштів з госпо-дарського обороту, а також вільних коштів населення і бюджету.
Встановлений у минулому порядок кредитування держави населенням України був своєрідною системою, яку з певною мірою умовності мож-на називати добровільно-примусовою. Населення кредитувало державу за допомогою придбання облігацій державної позики, грошових сертифі-катів, лотерейних квитків і збереження особистих грошових заощаджень у державному ощадному банку. В умовах командно-адміністративної си-стеми іншої альтернативи збереження грошових заощаджень населення практично не мало.
У процесі переорієнтування економічного курсу, повороту до ринкової економіки становище дещо трансформувалося. Підвищилися процентні ставки за збереження грошей у державних банках, тобто за надання їх у кредит державі. Збільшилася розмаїтість державних цінних паперів.
95
Населенню реалізовуються не тільки облігації державних позик, а й сер-тифікати, грошові зобов’язання. Почали здійснюватися компенсаційні виплати за вкладами та облігаціями у зв’язку з інфляцією. На жаль, вони далеко не компенсують населенню втрат від знецінення грошей, зданих державі у кредит. Потрібно також зазначити, що надання населенням державі коштів у борг, у кредит у вигляді вкладів і за допомогою купівлі державних паперів усе ще маловигідне людям, приносить мізерні дохо-ди. В умовах деструкції державної фінансової системи і грошового обігу гарантії повноцінного повернення населенню кредитованих державі гро-шей у вигляді вкладів, облігацій, сертифікатів викликають сумніви.
Відсутність досить твердих, надійних гарантій повернення, низька фінансова вигідність вкладень у державні Ощадбанки призводять до того, що значна частина заощаджень залишається на руках у населення, вико-ристовується для придбання товарів, не завжди потрібних сьогодні, тоб-то в запас.
Кредитування держави населенням дотепер здійснюється, головним чином, шляхом зберігання грошових коштів тільки в державному ощад-ному банку. Це зменшує можливості держави нагромаджувати вільні кошти населення.
Важливою ланкою у світовій практиці акумуляції вільних коштів є не-банківські кредитно-фінансові структури: інвестиційні, фінансові, стра-хові та кредитні компанії, пенсійні фонди. Вони утворюють депозити, тобто приймають грошові внески або цінні папери (акції, облігації, век-селі) на збереження. Операції цих структур щодо залучення коштів вкладників є депозитними. Свідченням депозиту є депозитний сертифі-кат — письмове свідоцтво кредитної установи про депонування коштів, що засвідчує право вкладника на одержання депозиту. Депонентом є фі-зична або юридична особа, яка внесла депозит.
В Україні система небанківських спеціалізованих кредитно-фінансових установ тільки починає формуватися. Вона охоплює в основному державні фонди: сприяння, зайнятості, пенсійний, державного страху-вання та ін. Останніми роками почали розвиватися відповідні недержавні (приватні, громадські) організації. Створюються недержавні пенсійні фонди, розширюються масштаби діяльності незалежних комерційних страхових компаній.
Депозити кредитно-фінансових структур можуть бути поточними (до запитання) і строковими. Поки що переважають перші.
Важливим фінансовим ресурсом банків є кошти органів Укрдерж-страху. Вони акумулюють страхові внески юридичних і фізичних осіб
96
і утворюють грошові резерви, необхідні для виплати страхувальникам відповідних відшкодувань. Завдяки тому, що виплата відшкодувань відбувається нерівномірно, а страхові платежі надходять протягом усьо-го року, у страхових органів утворюються великі грошові резерви для майбутніх виплат. Як кредити державі вони можуть бути вкладені, на нашу думку, у строкові банківські депозити. Довгостроковий характер вкладень мають також ресурси запасних і резервних фондів, фондів со-ціального призначення страхових органів у частині, призначеній для фінансування капітальних вкладень. Як бачимо, зазначені кошти теж можуть бути джерелом середньо- і довгострокових депозитів.
Кредитні ресурси до складу фінансових ресурсів включати неправомірно, оскільки їх фінансування не пов’язане зі створенням нових мате-ріальних благ, а відбувається в результаті перерозподілу фінансових ре-сурсів. Однак приріст вкладень населення в банках і приріст депозитів варто розглядати як джерело фінансових ресурсів, оскільки в матеріаль-но-речовому аспекті їм відповідають ресурси, що вивільняються внаслі-док відсутності потреби виробляти в розглянутому періоді на цю суму споживчі товари, і, отже, економічно обгрунтованим напрямом їх вико-ристання є забезпечення розширеного відтворення. Далі, як кінцевий фінансовий результат процесу відтворення, їх використовують для фі-нансування капітальних вкладень, приросту власних оборотних коштів, витрат на соціально-культурні заходи, науку, оборону, утримання органів державної влади і управління.
Ми розглянули фінансову систему країни у відносинах між її основними учасниками — державою, підприємствами, населенням. Це вну-трішні для країни фінансові потоки. Однак поряд з ними є й потоки між державами, що мають важливе значення для функціонування фінансової системи. Учасниками міждержавних зв’язків можуть бути ті самі су-б’єкти фінансових відносин, тобто держава, підприємства і підприємці, населення. Але поки що визначальним учасником є держава. Підпри-ємства тільки починають підключатися до зовнішніх фінансових зв’язків. З розвитком зовнішньоекономічних фінансових відносин у міру переходу до ринкової економіки зможуть активізуватися також підприємства і на-селення.
Важливою для характеристики фінансового стану країни є пробле-ма зовнішнього боргу, зумовленого тим, що валютні доходи державного бюджету нижчі, ніж його витрати. Проблема зовнішнього боргу стає особливо гострою, якщо він перевищує деяке гранично припустиме
97
значення. Надто великий зовнішній борг створює ситуацію, коли спла-та відсотків за ним поглинає значну частину надходжень валюти від екс-порту.
Якщо до того ж імпорт перевищує експортні надходження валюти, то для сплати відсотків доводиться робити нові борги, які лавиноподібно наростають. Держава змушена розплачуватися за ними національним багатством, золотим запасом, зовнішніми активами державного банку. При цьому падає курс гривні й знижуються шанси на досягнення її кон-вертованості. Навіть на внутрішньому фінансовому ринку тверда валю-та перемагає гривню, відбувається його доларизація.
Для того щоб охарактеризувати фінансовий стан держави, дуже важ-ливо простежити й проаналізувати внутрішній державний борг. Він ха-рактеризує фінансові відносини всередині країни між державою з одно-го боку і підприємствами та населенням — з іншого. По суті внутрішній борг — це борг держави населенню і колективам підприємств. Він зу-мовлений тим, що державний бюджет позичив у них кошти на державні потреби. За формою ж ці кошти позичені не в населення і підприємств, а в державного банку, що зберігає кошти підприємств і населення й ут-ворює з них позичковий фонд, кошти якого й використовуються для на-дання в борг державі. Але від цього суть не змінюється, тому що повер-тати кошти їхнім власникам доводиться незалежно від того, хто зберігав їх і хто розпоряджався ними.
Внаслідок дефіцитності державного бюджету, перевищення його вит-рат над доходами частину витрат доводиться покривати позичкови-ми коштами, що призводить до збільшення внутрішнього державного боргу.
Внутрішній державний борг і дефіцит державного бюджету не такі вже й безневинні для підприємств і населення. Обмежуються державні соціальні програми, державний банк гальмує видачу коштів, виникає не-впевненість у надійності вкладів і заощаджень, відбувається надмірна емі-сія грошових знаків, тобто друкуються все нові й нові гроші, що породжує товарний дефіцит та інфляцію.
Розгляд фінансової системи показує, що перехід до ринкової економі-ки настійно потребує її оздоровлення, налагодження нормального функ-ціонування цієї системи на всіх рівнях, стабілізації грошового обігу поряд з іншими напрямами освоєння ринкових відносин.
98
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
