Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
8.3. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
В умовах ринкової економіки фінансовий ринок містить ринки:
- вітчизняних грошей;
- іноземної валюти;
- державних цінних паперів;
- цінних паперів недержавних підприємств.
В Україні фінансовий ринок почав розвиватися з 1992 р. у формі акцій акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового капіталу і розвитку фінансового ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна. Сучасний рівень розвитку у країнах з класичною ринковою економікою став результатом тривалої еволюції ринкових відносин про-тягом кількох десятиліть. Зазначимо, що у країнах Східної Європи, які почали переходити до ринку раніше за Україну, рівень ринкових відно-син також не досяг рівня розвинених країн. Однак, аналізуючи процес, що відбувається в Україні, можна виявити деякі тенденції в розвитку фінансового ринку.
До основних передумов формування фінансового ринку можна зара-хувати такі: розвиток альтернативного сектору економіки, комерціаліза-цію банківської сфери, скасування монополії зовнішньої торгівлі, пільго-вий порядок оподатковування доходів за цінними паперами, відсутність державного регулювання операцій з цінними паперами. Це дасть змогу насамперед послабити платоспроможний попит, що вже формується на ринковій основі.
Водночас в умовах структурно-технологічної незбалансованості економіки, монополізації виробництва, катастрофічної зношеності основ-них фондів, посилення інфляції відбувається активна диференціація пла-тоспроможного попиту: основна маса нагромаджень сконцентрована у фінансовому секторі економіки й підприємств нефінансового сектору, що спеціалізуються у сфері обміну.
Торгово-посередницькі операції, у яких використовують різницю в ці-нах (світових і внутрішніх, державних і ринкових) і які характеризуються швидким оборотом капіталу, стали основою створення великих багатств у приватному секторі. Оскільки нагромадження перевищували споживчі витрати, то через наростаючу тенденцію до знецінення нагромаджені кошти потрібно було інвестувати. Основний потік інвестицій ринув
133
у сфери з найвищою прибутковістю —створення банків, бірж, торгових домів, інвестиційних фондів тощо. Пришвидшення оборотів капіталів досягалося за рахунок взаємообміну капіталами (їх переплетення), інтен-сифікації засновницької діяльності, об’єднання, тобто подальшої концен-трації капіталів: створенням асоціацій, концернів, холдингових компаній та інших форм монополії. Ці тенденції в розвитку ринку інвестицій (пла-тоспроможного попиту) у майбутньому визначать швидший розвиток фінансового ринку.
Крім розглянутих економічних передумов варто виокремити також передумови технічного характеру. Ідеться про підвищення рівня комп’ю-теризації інститутів фінансового ринку. На жаль, через низьку норму прибутку операцій з імпорту обчислювальної і ділової техніки внутріш-ній попит на неї поки що не задоволений повністю. Потрібно збільшити темпи розвитку уніфікації програмного забезпечення операцій з фондо-вими цінностями, особливо на позабіржовому ринку, а також темпи фор-мування єдиних комунікаційних мереж на території України. Комп’юте-ризація фондових операцій є найпотужнішим чинником прискореного створення єдиного фінансового ринку України, зміцнення і стандарти-зації взаємозв’язків з фінансовими ринками інших країн і в остаточному підсумку основою швидшого входження України як повноправного парт-нера до світового ринку позичкових капіталів.
Однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є також успішне освоєння досвіду розвинених країн ук-раїнськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення дру-кованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахів-цями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах. Це дасть можливість сформувати квалі-фіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонуван-ня та регулювання фінансових ринків.
Слід наголосити, що існує зворотний зв’язок між розвитком економічного, технічного, кадрового потенціалу фінансового ринку та рівнем організації власне фінансового ринку. Наявність такого потенціалу виз-начає рівень розвитку фінансового ринку і водночас потреби в подальшій еволюції ринку, зумовлені цільовими установками його суб’єктів — мак-симізацією капіталу і прибутку, забезпеченням надійності й ліквідності цінних паперів, встановлює досить жорсткі критерії добору учасників ринку за капіталами, рівнем техніки і технологій обробки та передаван-ня інформації, кваліфікацією кадрів. Таким чином, розвиток ринку і його
134
економічне, технічне та кадрове забезпечення відбуваються в цілому па-ралельно. Поступові зміни в концентрації капіталу, технічному, науково-му і кадровому забезпеченні викликають якісний стрибок у розвитку фінансового ринку. Такий діалектичний зв’язок між передумовами (потенціалом) формування ринку і рівнем його розвитку виявляється на будь-якому етапі еволюції фінансового ринку.
На сферу фінансових інвестицій істотно впливають і такі негативні чинники загальноекономічного характеру, як інфляція, що посилюється, і спад виробництва. Сукупний вплив чинників зростання і стагфляції виз-начає специфічні риси нинішнього фінансового ринку України. Найпов-ніше уявлення про структуру ринку і напрями зміни його окремих сек-торів дає дослідження характеристик оборотності цінних паперів.
У1991-1993 pp. сектор державних цінних паперів в Україні займав не-велике місце. В обігу перебували такі ринкові боргові зобов’язання СРСР: Державні казначейські зобов’язання СРСР випуску 1990 p., облігації Державної внутрішньої позики 1982 p., а також неринкові (не ут-ворюють вторинного ринку) сертифікати Ощадбанку СРСР 1987 р.
Усі боргові зобов’язання СРСР мають довгостроковий характер. Термін їх дії становить 8-16 років. За облігаціями випуску 1982 р. не встановлено фіксованого терміну позики: вони погашаються через вихід у тираж погашення. Боргові зобов’язання СРСР призначені як для індиві-дуальних, так і для інституціональних інвесторів. Під час реорганізації Ощадбанку у зв’язку з розпадом СРСР було встановлено, що операції з купівлі-продажу, погашення і виплати доходів за борговими зобов’я-заннями СРСР мають проводитися без обмежень на всій території колиш-нього Союзу. Природно, що цей сегмент ринку державних цінних паперів уже найближчим часом різко скоротиться навіть за умови виконання зо-бов’язань кожної країни СНД щодо операцій з цінними паперами СРСР. Інвестори, не впевнені в надійності та майбутній ліквідності цих паперів, повертатимуть їх в установи Ощадбанків. Отже, ринок боргових зобов’я-зань СРСР приречений на зникнення.
На ринку боргових зобов’язань України найбільший інтерес для інвес-торів має становити випуск державних товарних облігацій України на суму 10 млрд дол. терміном погашення 5 років. Ці облігації забезпечу-ються всім рухомим і нерухомим майном, що перебуває в загальнодер-жавній власності України (землею, будівлями, спорудами, устаткуванням та іншими матеріальними цінностями, включаючи продукцію і товари, призначені для продажу). Гарантом боргових зобов’язань перед власни-ками цінних паперів виступає держава.
135
Передбачається, що залучені кошти підуть на модернізацію промис-ловості, упровадження передових технологій, стабілізацію економіки і збільшення експорту країни.
Вважаємо, що боргові зобов’язання держави за товарними облігація-ми внесуть деяке пожвавлення в ринок державних цінних паперів у міру фінансової стабілізації та структурної перебудови економіки. Однак уже сьогодні можна виокремити конкурентоспроможні (стосовно корпора-тивних цінних паперів) сегменти ринку державного боргу. Це, зокрема, ринок казначейських векселів і муніципальні позики.
Необхідність розвитку ринку казначейських векселів визначається їх особливою роллю на грошовому і фінансовому ринку. Як зазначалось, випуск казначейських векселів є засобом мобілізації короткострокових ресурсів для покриття внутрішньорічних розривів у доходах і витратах держбюджету, для обслуговування державного боргу. Водночас казна-чейські векселі є найгнучкішим інструментом кредитної політики Цент-рального банку. Банк України, володіючи портфелем казначейських векселів, може активно впливати економічними методами на ринок між-банківських кредитів.
В умовах дефіцитності міських бюджетів для залучення додаткових ресурсів на розвиток міського господарства поряд із приватизацією му-ніципальної власності можуть широко використовуватися муніципальні позики; вони є необхідною складовою приватизаційних заходів. Так, пе-редавання у власність населення житлового фонду, приватизація інших об’єктів муніципальної власності з метою підтримання і розвитку місько-го господарства як єдиного комплексу потребують створення гнучких комерційних структур з ремонту житла і комунікацій, забудови нових районів, благоустрою міської території тощо. Мобільним джерелом фі-нансування названих проектів є випуск облігацій муніципальних позик. Для підвищення привабливості таких позик крім гарантованого прибут-ку доцільно вводити додаткові пільги власникам досить великих пакетів, наприклад право на пільгове придбання спеціально виділеної квоти жит-ла у житловій позиці, право на придбання інших матеріальних ресурсів з міського фонду. Муніципальні позики не тільки забезпечують швидку мобілізацію ресурсів, а й гарантують відповідальність місцевої адмініст-рації за цільове використання коштів. Розміщувати такі позики, на нашу думку, доцільно через муніципальний банк, який одночасно виконува-тиме функції гаранта позики. Механізми реалізації випуску, обігу і по-гашення муніципальних позик нині розробляються в багатьох великих містах країн СНД.
136
Крім боргових зобов’язань уряду і місцевих органів влади існують та-кож боргові зобов’язання підприємств. У розвинених країнах вони діста-ли широкого розвитку у зв’язку з можливістю акумуляції великих обсягів капіталів і розосередження кредитних ризиків. По суті, ці позики замі-нили довгостроковий банківський кредит. На фінансовому ринку Украї-ни облігаційні позики перебувають у стадії первинного розміщення об-лігацій окремих науково-виробничих фірм та асоціацій.
Основним чинником, який визначає низьку кон’юнктуру на ринку об-лігацій, є високі темпи інфляції, що зменшують схильність до довгострокового інвестування. По суті, на ринку корпоративних облігацій діють такі самі тенденції, що й на ринку державних цінних паперів. Роз-виток ринку облігацій у найближчому майбутньому визначатиметься ди-намікою курсу гривні.
У сучасних умовах висока кон’юнктура характерна тільки для одного сегмента ринку боргових зобов’язань — ринку депозитних сертифікатів комерційних банків. Активна емісійна діяльність на цьому ринку зумовлюється наростанням депозитного “голоду” через знецінення гривні і за-гострення конкурентної боротьби комерційних банків.
Порівняно з традиційними банківськими вкладами депозитні сертифі-кати мають більшу ліквідність; звичайно їх випускають у вигляді цінних паперів на пред’явника; вони можуть вільно перепродаватися, тобто ут-ворювати вторинний ринок протягом усього терміну дії. Власник серти-фіката може будь-коли повернути свій вклад. Підвищенню ліквідності де-позитних сертифікатів сприяє й те, що за умовами випуску вони можуть застосовуватись як платіжний засіб у системі “банк — емітент”.
Вища ліквідність депозитних сертифікатів поєднується з їх високою надійністю і прибутковістю. Так, відсоток за депозитними сертифіката-ми, які перебувають в обігу або запропоновані до розміщення, наближається до відсотка за депозитами, а в окремих випадках перевищує останній.
Ринок акцій, що становить рух прав власності, розвивається за окре-мими сегментами вкрай нерівномірно. Це зумовлюється специфікою акцій, прибутковість і курс яких прямо залежать від очікуваної прибут-ковості конкретних підприємств-емітентів. Наприклад, у 1992-1993 pp. найвищою діловою активністю відзначався сегмент ринку акцій бірж; стабільно висока кон’юнктура була характерна для ринку акцій комерцій-них банків; у процесі становлення перебував ринок акцій підприємств нефінансового сектору — промислових, торгових, транспортних, кому-нальних та ін.
137
Сучасний ринок акцій крім особливостей структури пропозиції має додаткові специфічні риси. Насамперед, це низька ліквідність цього рин-ку: щодо загальної кількості пропозицій кількість укладених угод коли-вається від нуля до 35 %. Стосовно обсягу пропозицій (сукупної ціни продавця) спостерігається ще нижча ліквідність: сума укладених угод становить 0-15 % обсягу пропозицій [18].
Низька ліквідність ринку акцій крім малої кількості оборотів характе-ризується ще й істотною відмінністю цін пропозицій на різних біржах, великими розривами між цінами продавців і покупців, різкими кон’юнк-турними коливаннями курсів акцій бірж. Це надає ринку акцій дуже не-стійкого характеру.
У цілому низька ліквідність організованого ринку акцій із спонтанни-ми сплесками спекулятивної кон’юнктурної активності визначається відсутністю вторинного ринку, роль якого і мають відіграти фондові біржі.
В умовах інфляції, що посилюється, і загальної економічної нестабіль-ності починаючи з 1992 р. достатньою стабільністю відзначається/шнок: комерційних банків. До основних характеристик цього ринку належать:
- жорстке регулювання ліквідності комерційних банків Центральним банком;
- широка диверсифікація вкладень, що забезпечує зберігання капі-талу й одержання середньої норми прибутку всіма акціонерами банку;
- можливість формування активного, тобто біржового, вторинного ринку, оскільки банки створюються в основному як акціонерні то-вариства відкритого типу.
Розглянуті факти, що визначають стабільність ринку акцій банків, на-бувають зовнішнього вираження у формі динаміки курсів цих акцій. Для них характерні, як правило, невеликий розрив між ринковим курсом і но-мінальною вартістю, стійке, хоча й повільне, підвищення ринкового кур-су. Таким чином, капіталізована оцінка фінансового капіталу банків у цілому відповідає ефективності вкладень банківських ресурсів (позичко-вого капіталу).
У зв’язку з приватизацією, зокрема й у формі акціонування, має швид-ше розвиватися ринок акцій виробничих підприємств (підприємств не-фінансового сектору). Первинний ринок акцій цих підприємств в Україні невеликий. Як зазначалося, акції розміщують в основному самі емітенти без посередництва бірж і банків. Відбувається це у формі конкурсу заявок.
138
Активізації вторинного ринку акцій українських відкритих акціонер-них товариств нефінансового сектору перешкоджають загальноекономіч-на криза і процеси структурної перебудови. Ці чинники істотно знижу-ють прибутковість названих акцій. За умови зберігання нестабільності грошового ринку виплата дивідендів у гривнях втрачає сенс. Водночас на хвилі інфляції підвищуватиметься ринковий курс цих акцій як ви-раження вартості матеріального паю акціонера в капіталі підприємства. Дивіденди виплачувати доцільно або в матеріальній формі, або у валюті. Таким чином, динаміка ринку акцій підприємств нефінансового сектору визначатиметься здійсненням заходів фінансової стабілізації у поєднанні з процесами приватизації (структурної перебудови).
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
