Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
8.4. РОЗВИТОК ІНСТИТУЦЮНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
Сучасна інституціональна структура фінансового ринку складається з бірж, банків, брокерських фірм, системи міжбіржових і міжброкерсь-ких (міждилерських) зв’язків, інвестиційних фондів. У великих містах країн СНД виникають фірми, що спеціалізуються на маркетингу цінних паперів та інвестиційних консультаціях. Існує також своєрідна надбудов-на система фондових інститутів у вигляді численних асоціацій, об’єд-нань, холдингів тощо, які ставлять перед собою як некомерційні цілі координації біржової діяльності, визначення стратегічних напрямів роз-витку фінансового ринку, уніфікації торговельних правил, так і суто ко-мерційні завдання.
Численні фондові відділи бірж або самостійні фондові біржі становлять організований ринок цінних паперів (усі інші інститути належать до неорганізованого ринку). На відміну від неорганізованого організований ринок передбачає насамперед гласне котирування найякісніших, елітних цінних паперів. Тому для нього властива функція індикатора ринкової кон’юнктури. Котирування ж обігових цінних паперів на неорганізовано-му ринку грунтується на біржових котируваннях.
Однак такої спеціалізації інститутів фінансового ринку в Україні ще не досягнуто. Заснування численних організаційних структур, що їх на-зивають біржами, сприяло створенню досить оригінальної структури і спеціалізації інститутів фінансового ринку. Основна маса капіталу у процесі засновництва ринула у сферу оптової торгівлі, бо саме тут норма
139
прибутку була найвищою. Проте ця норма не була гарантованою, вона часто і непередбачувано змінювалася під впливом випадкових чинників, зумовлених загальною економічною та політичною нестабільністю за-галом і перебудовою системи оптової торгівлі зокрема. Щоб створити досить стійкий у часі потік прибутків, тобто забезпечити виживання, організації оптової торгівлі, що називають себе біржами, пішли двома шляхами: широкої диверсифікації діяльності та вузької (галузевої) спе-ціалізації. Нині починається процес конвергенції двох напрямів, вна-слідок чого з’являються універсальні біржі-холдинги з численними спе-ціалізованими підрозділами. Як приклад такої конструкції наведемо створену в Росії товарно-сировинну біржу, яка вже понад два роки посідає домінуюче місце на ринку біржових послуг.
Необхідною ланкою таких диверсифікаційних конгломератів є фондові підрозділи (відділи). Вони несуть функціональне навантаження двох типів. З одного боку, ці відділи виконують традиційні функції, властиві фондовим інститутам: дають місця брокерам для торгівлі цінними папе-рами, забезпечують їх засобами зв’язку, організовують розрахункові від-носини, стягують біржові збори. З іншого боку, фондові відділи є своє-рідним стратегічним резервом створення універсальних бірж.
Ця особлива роль фондових відділів визначається потребою закріп-лення частки економічного простору за кожною універсальною бір-жею, що досягається шляхом зосередження в руках засновників біржі контрольного пакета акцій приватизованих підприємств — основних постачальників (продавців) товарів для цієї біржі. Оскільки до складу засновників бірж входять, як правило, керівники найбільших підпри-ємств-постачальників, то завдання утримання контрольного пакета ви-рішується просто. Причому є можливість сформувати його як за рахунок квоти керівників і частини колективу приватизованого підприємства, так і за рахунок скуповування дозволеної законом частки акцій на відкрито-му ринку.
На практиці вирішення зазначеної проблеми гальмується через від-сутність акцій, зволікання з процесами приватизації й акціонування. У цих умовах найближчою метою фондових відділів стає участь в акціо-нуванні конкретних підприємств. Аналогічні відділи з приватизації існу-ють і на самостійних фондових біржах. Створювані в масовому порядку ці нетрадиційні для фінансового ринку структури можна охарактери-зувати як “законсервовані” холдинги — потенційну систему регулюван-ня майбутніх потоків капіталів. Подальше перетворення в холдинги, по суті, є стратегічним напрямом сучасних фондових відділів.
140
Фондові відділи вирішують також інше стратегічне завдання — створення єдиного біржового простору. У сучасних умовах це завдання реа-лізується на регіональному та міжрегіональному рівнях формуванням і закріпленням міжбіржових зв’язків як обмін інформацією й створення загальних комунікаційних мереж. Зазначені операції дають можливість прискорити і стабілізувати процес нагромадження капіталу біржовими структурами. Причому процес формування власного капіталу відбуваєть-ся як за рахунок первинної емісії акцій і брокерських місць, які розміщу-ються через власні фондові відділи або через самостійні фондові біржі (фондові відділи інших бірж), так і за рахунок різних біржових зборів.
Розвиток процесів взаємного створення бірж дає можливість інтенси-фікувати капіталонагромадження через частковий перерозподіл заснов-ницького прибутку, який у формі біржових зборів осідає в біржах-спів-засновниках. Брокерські контори одержують свою частку засновницько-го прибутку або як комісійні від суми угоди, що змушує їх роздувати ціну первинного розміщення, або як курсову різницю під час перепродажу біржових цінних паперів у межах первинного розміщення.
На сучасному етапі фондові інститути — це інститути, що виникають у результаті еволюції товарних бірж, які переживають стадію універса-лізації діяльності; фондові відділи є каналом мобілізації фінансових ресурсів. Оскільки для первинного розміщення біржових акцій досить фондових відділів універсальних бірж, то ефективність виконання цієї функції самостійними фондовими біржами вкрай низька. Про це свід-чить низький відсоток угод, що укладаються на таких біржах (звичайно 1-2% суми пропозиції).
Неефективність “основної” діяльності, малий обсяг біржових зборів зумовлюють потребу диверсифікації операцій фондових бірж. Вони ак-тивно займаються проблемами підготовки кадрів для фінансового ринку, здійснюють наукові розробки, співпрацюють з біржами розвинених країн і країн СНД. Ці біржі, як і фондові відділи універсальних бірж, готують собі майбутнє поле діяльності для участі у процесах приватизації.
Таким чином, з класичних функцій організованих фондових ринків су-часні біржі виконують тільки функцію переливання капіталів, причому дуже умовно. Умовний характер виконання цієї функції зумовлюється, з одного боку, дальшим процесом первісного нагромадження капіталу інститутами фінансового ринку і, з іншого — фактичним блокуванням сфери пропозиції. Блокування сфери пропозиції, зокрема зволікання з приватизаційними процесами, ще більшою мірою замикають рух капі-талу на фінансову сферу, призводять до ізоляції попиту і пропозиції. Для
141
бірж — це питання їх існування, тому так активно вони втручаються у процес приватизації.
У цих умовах основні функції організованого ринку — бути індикато-ром загальноекономічної кон’юнктури і регулятором переливання капі-талів — українські біржі виконувати не можуть. Для цього потрібна на-явність об’єктивних передумов: здійснення приватизації, структурна перебудова, відновлення основних фондів та ін. Поки не буде створено цих передумов, фінансовий ринок так і залишиться псевдоринком.
Така економічна ситуація аналогічно вплинула і на формування функцій інших інститутів фінансового ринку, які у розвинених країнах об’єднуються під загальною назвою “неорганізованийринок”. В Україні такі інститути, як і біржі, перебувають на стадії початкового формуван-ня, виконуючи функції міжбіржового переливання капіталів. Отже, від-мінностей між організованим і неорганізованим ринками не існує, усі інститути виконують однакові функції.
Водночас з погляду можливостей диверсифікації операцій інвестиційні інститути є більш гнучкими структурами порівняно з фондовими біржами і відділами. їх гнучкість пов’язана з офіційним (на відміну від фондових бірж) комерційним статусом. Найчисленнішою категорією ін-вестиційних інститутів є фінансові брокери — посередники фондового ринку.
Більшість фінансових брокерів спочатку були торговими посередни-ками, які згодом диверсифікували свої операції або переорієнтувались остаточно на фінансовий ринок. Лише окремі брокерські фірми з момен-ту виникнення були зареєстровані як суто фінансові посередники, на-приклад, найбільші нині “Брокінвест-сервіс” і “Фінвест” у Росії, що ви-конують уже функції дилерів. В Україні до таких фірм належать концерн “Омета” та інвестиційна філія акціонерного банку “Інко”. Таким чином, процес виникнення інвестиційних інститутів із середовища торгових посередників у цілому повторює шлях розвитку фондових бірж і відділів на основі еволюції системи товарних бірж.
Багато фінансових брокерів, які нагромадили достатній капітал і досвід в операціях із цінними паперами, фактично стали дилерами, купую-чи папери за власний рахунок з метою їх подальшого перепродажу. Бро-кери-дилери широко практикують також арбітражні операції в межах первинного розміщення біржових акцій. Однак основне джерело прибут-ку брокерських фірм — комісійні від первинного розміщення біржових акцій на основі аукціонного принципу. Аукціони брокерських фірм зви-
142
чайно ефективніші, ніж відповідні аукціони фондових бірж і відділів унаслідок тісних зв’язків брокерів з виробничим сектором, вибору вда-лого часу торгів з урахуванням наявності платіжних коштів у підпри-ємств та інших чинників. Це забезпечує вищий курс акцій на брокерсь-ких аукціонах порівняно з їх курсом пропозиції на фондових біржах і, отже, вагомі суми комісійних брокерам.
Водночас майбутнє акціонування великих підприємств, що не мають досвіду розміщення цінних паперів, а також створення акціонерних то-вариств викликають настійну потребу у швидкій реалізації великих партій цінних паперів. Такі функції можуть виконувати потужні броке-ри-дилери або їх консорціуми. Приклади створення дилерської мережі вже є: функціонує єдина мережа позабіржового ринку цінних паперів “EL=BIS”, що об’єднала брокерські фірми з різних регіонів Росії, Украї-ни та інших країн СНД. Через цю мережу можна здійснювати купівлю-продаж цінних паперів на біржах і позабіржовому ринку названих країн [37]. На основі об’єднання мереж “EL=BIS” і “Система” [21] ство-рено перший консорціум брокерів-дилерів з первинного розміщення ве-ликих пакетів акцій.
Спостерігається також інтенсивне засновництво інвестиційних ком-паній. Створено найбільші, з оголошеними мільярдними капіталами Військово-промислову інвестиційну компанію (Москва), фінансову ком-панію “Чинник” (Київ), “Сибірський союз” (Новосибірськ), “Далекосхід-ний союз” (Хабаровськ). В Україні створено великі акціонерні комер-ційні банки: “Всеукраїнський акціонерний банк”, “Градобанк”, Україн-ський банк “Відродження”, банк “Українська фінансова група”, АКБ “Геосантрис” та ін. Бум створення інвестиційних компаній і комерційних банків зумовлений швидкою мобілізацією великих капіталів, збільшен-ням їх у торгово-посередницькій діяльності та використанням коштів для подальшого приватизаційного викуповування державних підприємств. Зазначимо, що мобілізація капіталів через інвестиційні компанії вигідні-ша, ніж банківський капітал.
Аналогічну мету — акумуляцію ресурсів для приватизаційного вику-пу — мають також інвестиційні фонди, які залучають заощадження на-селення через емісію акцій з невеликою номінальною вартістю. З огляду на таке цільове спрямування інвестиційних компаній і фондів доходимо висновку, що на перших етапах своєї діяльності вони не сприятимуть підйому інвестиційної активності у країні, тому що мобілізований ними капітал від викупу держпідприємств спрямовуватиметься в державний
143
бюджет, а не на виробниче інвестування. Зазначимо також, що спосіб швидкої мобілізації великих капіталів для приватизації через створення інвестиційних компаній і фондів дає їм чималі переваги у приватизацій-ному процесі, а отже, й у формуванні та управлінні солідними портфеля-ми цінних паперів порівняно з біржами і фондовими відділами.
Таким чином, інвестиційні інститути вже зараз мають істотні перева-ги перед біржами, що зумовлено комерційним статусом цих інститутів. Так, зокрема, інвестиційні компанії можуть швидко мобілізувати великі капітали, мають широкий вибір напрямів вкладення акумульованих коштів. Інвестиційні брокери-дилери за рахунок розгалужених уніфіко-ваних комунікаційних мереж спроможні охопити операціями різні регіо-ни країни і тим самим істотно прискорити процес купівлі-продажу цінних паперів, тобто процес міграції фінансового капіталу. Інвестиційні банки, що є водночас банками короткострокових операцій, мають уні-кальні можливості диверсифікації діяльності, що додає цим інститутам високої фінансової стабільності і в кінцевому рахунку забезпечує пріо-ритетні позиції на фінансовому ринку.
В умовах посилення конкуренції з боку різних інститутів фінансового ринку, які перебувають до того ж у нерівноправному становищі щодо по-тенційної конкурентоспроможності, фондові біржі вже найближчим ча-сом відчуватимуть істотні труднощі. Характер їх визначається як еконо-мічними, так і правовими передумовами.
З економічного погляду становище фондових бірж погіршиться внас-лідок перебудови структури ринку, що, можливо, призведе до тимчасо-вого скорочення його місткості. Структурна перебудова фінансового рин-ку спричиниться досить різким скороченням сектору біржових цінних паперів.
З правових позицій зменшується конкурентоспроможність бірж порівняно з інвестиційними інститутами внаслідок надання їм статусу са-моокупної безприбуткової організації. Статус некомерційної структури позбавляє фондові біржі можливостей будь-якого інвестування власних коштів, окрім як на розширення своєї діяльності та фінансування профе-сійних громадських організацій та об’єднань бірж. Таке обмеження інве-стиційних можливостей призведе до зменшення капіталонагромадження бірж, істотно скоротяться і можливості первісного нагромадження ка-піталу.
По суті, донедавна всі біржі діяли як акціонерні товариства відкритого типу, емітуючи доступні будь-якому інституціональному інвестору
144
брокерські місця. При цьому зберігалися привілеї акціонерів-засновників щодо управління й отримання дивідендів.
Таким чином, з організаційного погляду біржа — це компактне ядро капіталу акціонерів-засновників (закрите акціонерне товариство), оточе-не оболонкою капіталу, що постійно розширюється, та власників і орен-дарів брокерських місць. Така система організації капіталу дала мож-ливість першим біржам сконцентрувати величезний капітал. Пройшовши етап первісного нагромадження, старі біржі спроможні функціонувати і як безприбуткові організації.
Така організаційна структура бірж є, на наш погляд, необхідним ета-пом еволюції біржі у специфічних економічних умовах України. Це дасть змогу нагромадити достатній капітал для розгортання біржової діяль-ності в Україні.
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
