Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
9.5. ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ
Ринок інвестицій є основною частиною не тільки фінансового, а й за-гального економічного ринку. За допомогою ринку інвестицій значно по-легшується втілення капітальних вкладень у матеріальні, інформаційні та науково-технічні об’єкти.
Ринок інвестицій за змістом є ринком капіталу, вкладеного у виробництво, а точніше, у бізнес. У ринковій економіці нарівні з державним
167
капіталом функціонує банківський, комерційний, колективний, сімейний, особистий та приватний.
Для успішного функціонування ринку капіталу ринкова економіка виробила певні фінансові інструменти. Основні з них — акції, облігації корпорацій і місцевої влади, заставний кредит, а також середньо- та дов-гострокові казначейські зобов’язання. Охарактеризуємо ці фінансові інструменти в умовах функціонування ринкової економіки.
Акція — це зареєстроване право володіння частиною майна кор-порації, акціонерного товариства, підприємства й одержання частини прибутку. Акції випускаються корпораціями і підприємствами з метою залучення капіталу. Купуючи акції, фізична або юридична особа стає співвласником корпорації або підприємства, що їх випустило, і набуває зазначених прав. Для власника акція — це безстроковий цінний папір, вона не може бути пред’явлена корпорації (підприємству) для повернен-ня грошей, якщо корпорація (підприємство) не ліквідується. Акції кор-порації існують доти, поки існує корпорація. Якщо власник акцій неза-доволений доходами або йому потрібні гроші, він може продати акції на вторинному ринку за ринковою ціною. Для власників акції — це єдиний вид цінних паперів, що дають можливість нарощувати капітал, якщо ком-панія процвітає. Існують два основні типи акцій — звичайні та приві-лейовані.
Звичайні акції крім зазначеного права співволодіння майном і одер-жання частини прибутку пропорційно до кількості акцій забезпечують їх власнику також право голосу у прийнятті найважливіших рішень і право бути обраним до керівництва корпорації. Одна акція дає один голос. До-ходи за звичайними акціями виплачуються з чистого прибутку, тобто після сплати податків залежно від розміру прибутку у вигляді дивідендів. Недолік звичайних акцій полягає в тому, що дивіденди виплачуються після сплати відсотків за привілейованими акціями. Розмір дивідендів визначається за залишковим принципом і може істотно коливатися. Крім того, при поділі майна внаслідок ліквідації компанії звичайні акції забезпе-чуються в останню чергу.
Привілейовані акції (префакції) дають право на одержання фіксованого (при випуску) дивіденду, що звичайно обчислюється як відсоток но-мінальної вартості префакції, але не дають права голосу. Привілей цих акцій полягає в тому, що виплачуваний відсоток не залежить від розподі-лу прибутку і виплачується з чистого прибутку перед виплатою диві-дендів за звичайними акціями. Якщо прибутку недостатньо, то виплата
168
відсотків може бути затримана для нагромадження з подальшою випла-тою разом з поточними відсотками при черговому оголошенні про виплату дивідендів. Існує кілька варіантів привілейованих акцій.
Акції з привілеєм до активів. Під час ліквідації компанії номінальна вартість цих акцій виплачується цілком тоді, коли виплачено вартість зви-чайних акцій. Такий привілей стосується також усіх нагромаджених ди-відендів.
Префакцїїз відкликанням. Іноді корпорація залишає за собою право викупити префакції у власників за наперед обумовленою (і записаною в акційному сертифікаті) ціною. Наприклад, префакція номінальною вартістю 100 дол. за ціни відкликання 105 дол. Такі акції дають компанії значну гнучкість в управлінні фінансовою структурою капіталу. Момент викупу визначає компанія. Для власників акцій це не дуже зручно, і тому дивіденди за такими префакціями звичайно встановлюються вищі, ніж за акціями без відкликання.
Конвертовані префакції. Такі привілейовані акції можна перетворювати на звичайні за бажанням їх власників. Це робиться в заздалегідь обумовленій пропорції. Наприклад, акція номінальною вартістю 100 дол. обмінюється на 4 звичайні акції номінальною вартістю по 10 дол. Якщо ринкова ціна (на вторинному ринку) звичайної акції номінальною вар-тістю 10 дол. досягла, припустімо, 30 дол. з дивідендами 3 дол. на акцію, то власникові зазначених конвертованих акцій вигідно обміняти їх на звичайні.
Префакції випускаються насамперед тому, що вони дають можливість мобілізувати капітал, не позбавляючи права володіння корпорацією (вони не мають голосу). Крім того, на відміну від облігацій їх не треба викупо-вувати в зазначений строк, а щодо префакцій з відкликанням компанія сама вибирає строк викупу. Конвертовані префакції випускаються для того, щоб зробити їх привабливішими для інвесторів.
Облігації корпорацій — це боргові зобов’язання корпорацій, які випускають облігації з метою залучення позикового капіталу. Облігації звичайно випускаються корпорацією під заставу майна або активів. В ок-ремих випадках облігації випускаються і без застави, але при цьому кор-порація, що їх випускає, повинна мати або високий кредитний рейтинг, або поручництво солідної фінансової організації. Облігації випускають-ся під фіксований відсоток на певний строк, після закінчення якого об-лігація має бути погашена, тобто борг виплачений. Іноді борг випла-чується в роздріб. Звичайно термін дії облігацій корпорацій становить
169
10-30 років. Проте на практиці можуть використовуватись облігації з відкликанням, що дає корпорації право погасити облігації раніше обу-мовленого строку. Деякі облігації конвертуються у звичайні акції за ба-жанням власників, що дає інвесторам певні переваги. Відсоток за таки-ми облігаціями звичайно нижчий, ніж за неконвертованими. Облігації обертаються на вторинному ринку “через прилавок”. Первинними по-купцями облігацій корпорацій, як правило, є страхові компанії, пенсійні фонди.
Корпорація — емітент облігацій — виплачує відсотки з балансового прибутку, тобто до виплати податків безпосередньо після розрахунків з банками. Відповідно виплачувані компанією відсотки за облігаціями зменшують оподатковуваний прибуток. Отже, завдяки прогресивній шка-лі оподаткування корпорація заінтересована мати більше облігацій, ніж звичайних акцій.
Кошти, зібрані від випуску облігацій, збільшують активи (і фізичний капітал) компанії, але не збільшують її акціонерного капіталу. Тому час-то керівництво компанії за допомогою фінансових операцій викуповує звичайні акції власної корпорації й анулює їх, а витрачені на викуп акцій кошти відшкодовує випуском облігацій. У результаті активи не зміню-ються, акціонерний капітал зменшується, а частка голосів у керівництва збільшується.
Муніципальні облігації. Місцева влада випускає облігації з метою мобілізації коштів, необхідних для фінансування суспільних проектів: будівництва доріг, мостів, автовокзалів, аеропортів тощо. Відповідно до закону, що існує, наприклад, у США, відсотки за муніципальними обліга-ціями не оподатковуються. Тому інвестори охочіше купують облігації, а муніципальна влада сплачує малий відсоток, що вигідно для обох сто-рін. Відсоток за муніципальними облігаціями нижчий, ніж за казначейськими зобов’язаннями такої самої строковості. Власниками муніци-пальних облігацій звичайно є комерційні банки, компанії зі страхування майна і багаті приватні особи.
Казначейські зобов'язання і казначейські облігації уряду. Перші випускаються як середньострокові зобов’язання на строк від одного до 10 років, другі — на строк від 10 до 30 років. Це високонадійні й високо-ліквідні цінні папери. Вони є фінансовим інструментом для оформлення державного боргу. Велике значення має вторинний ринок казначей-ських паперів. Щодня на цьому ринку у США обертається казначейських паперів на суму понад 50 млрд дол. [26]. Тільки такий потужний ринок
170
може взяти на себе функцію регулювання економіки країни в цілому. Тому Центральний банк реалізує свою монетарну політику саме через цей ринок. Відсотки за казначейськими цінними паперами оподаткову-ються. Але інвестори охоче купують їх з огляду на надійність і ліквідність. Завдяки цим властивостям відсотки за казначейськими паперами, як правило, невисокі порівняно з іншими зобов’язаннями і найстабіль-ніші в часі.
Заставний кредит — це, по суті, цільова позика під заставу майна, на купівлю якого вона дається. Традиційно заставний кредит видається під фіксований відсоток і амортизується повністю після закінчення стро-ку кредиту. Звичайно строк кредиту встановлюється на 20-30 років.
Ринок заставних кредитів найбільший на ринку капіталу.
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
