Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
11.3. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Управління підприємством охоплює управління працівниками, засоба-ми виробництва, матеріальними ресурсами, інформацією, фінансами. Сукупність усіх видів та форм управління підприємством і виробницт-вом у зарубіжній практиці називають менеджментом, а адміністраторів, що керують діяльністю підприємств, — відповідно менеджерами.
На відміну від регулювання як однобічного процесу в основі менедж-менту лежить координація, тобто двосторонній процес із прямим і зво-ротним зв’язками.
Традиційно основними функціями менеджменту вважалися фінанси, виробництво і маркетинг. Фінансовий менеджмент — це управління всім процесом відтворення на підприємстві за допомогою формування грошових ресурсів, розподілу і використання активів підприємства [47]. На жаль, у вітчизняній літературі з економіки особливості фінансового менеджменту в ринковій економіці поки що не вивчені.
З огляду на те що підприємство діє в тісному зв’язку із зовнішнім се-редовищем, яке постійно змінюється, управління так само має постійно змінюватися. Проте мало тільки реагувати на зміни у зовнішньому світі. Менеджери мають діяти як підприємці, тобто мати підприємницький хист до управління. Ініціативний менеджер активно шукає можливості й свідомо ризикує, добиваючись потрібних змін. І такий підхід до управ-ління фірмою необхідний на всіх рівнях. Отже, однією з особливостей фінансового управління в ринковій економіці є його гнучкість.
На відміну від централізованої економіки, де основним орієнтиром господарської діяльності був план, що спускався “згори”, у ринковій еко-номіці координацію економічної діяльності людей і її управління здій-снює система ринків і цін [5]. Отже, можна визначити іншу особливість фінансового менеджменту — орієнтацію управління на ринок. Це кардинально змінює характер роботи фінансового менеджера: він повинен тісно співпрацювати з директором з питань маркетингу.
Одним із найважливіших факторів, що впливають на фінансове управ-ління в ринковій економіці, є різке посилення чинника ризику.
В умовах планової економіки економічна обстановка, в якій здійсню-валася господарська діяльність, формувалася “згори” у наказовому по-рядку як набір правил і норм. Жорстка система централізованих приписів
228
сковувала ініціативу, не давала можливості розгорнутися підприємли-вості. Однак вона вносила чіткість і забезпечувала певний порядок. Хоча й не з цілковитою впевненістю, але можна було знати, розраховувати, передбачати обсяги виробництва, постачання, продажів, споживання, ціну і відповідно дохід і прибуток. Звичайно, і в цих умовах ризик існу-вав. Доводилося стикатися з ризиком невиконання державного плану, порушення договірних зобов’язань, недопостачання продукції, збоїв ви-робництва і транспорту, недотримання вимог якості тощо. У ринковій економіці на перше місце виходить така складова ризику, як непередба-чуваність кон'юнктури ринку. Звичних знань і навичок поводження, що застосовувались у плановій економіці, недостатньо, щоб запобігати не-безпекам ринкової економіки [11].
У вітчизняній економічній науці відсутні теоретичні положення про підприємницький ризик, методи його оцінювання, рекомендації про шля-хи і способи зменшення та запобігання ризику.
Сформулюємо й уточнимо термінологічну базу теорії підприємницького ризику. Під підприємницьким розумітимемо ризик, що виникає у будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, а також ризик, пов’язаний із фінансовими операціями, комерцією, здійсненням науково-технічних і соціально-еко-номічних проектів. Тобто в усіх перелічених видах діяльності доводить-ся мати справу з використанням і обігом матеріальних, трудових, фінан-сових, інформаційних та інтелектуальних ресурсів.
Ризик — це небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоотримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на ра-ціональне використання ресурсів у цьому виді підприємницької діяль-ності. Інакше кажучи, ризик — це загроза того, що підприємець зазнає втрат у вигляді додаткових витрат понад передбачувані прогнозом, про-ектом, планом, програмою або одержить доходи нижчі за ті, на які він розраховував.
Ризик, з одного боку, є результатом порушення рівноваги в системі, з іншого — причиною подальшого порушення рівноваги. Підприємниць-кий ризик у ринковій економіці є наслідком свободи руху капіталу само-стійних власників. Таким чином, підприємницький ризик як економічна категорія — це відносини між економічними самостійними суб’єктами щодо можливості оптимізації відношення доходів і втрат на основі віль-ного руху капіталів (інвестицій) за економічної заінтересованості та від-повідальності цих суб’єктів.
229
Втрати у підприємницькій діяльності поділяються на матеріальні, тру-дові та фінансові.
Матеріальні втрати виявляються в непередбачуваних проектом додаткових витратах або прямих втратах матеріальних об’єктів — будинків, споруд, устаткування, майна, продукції, товарів, матеріалів, сировини, енергії. Трудовими називають втрати робочого часу через випадкові, непередбачувані обставини. Фінансові втрати — це прямий грошовий збиток, пов’язаний з потребою здійснення непередбачених платежів, виплат штрафів, сплати додаткових податків, з втратою коштів і цінних паперів. Фінансові втрати виявляються також в разі неотримання або не-доотримання грошей з джерел, звідки їх очікували отримати, у разі не-повернення боргів, неоплата поставленої продукції, зменшення виручки через зниження цін на реалізовані товари і послуги. Фінансові втрати спостерігаються у зв’язку з інфляцією, зміною валютного курсу, додат-ковим вилученням коштів підприємств до бюджетів у вигляді податків та обов’язкових відрахувань. Одночасно із безповоротними можуть бути тимчасові фінансові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, не-своєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.
З огляду на викладене виокремимо основні види підприємницького ризику.
Виробничий ризик — пов’язаний з виробництвом і реалізацією продукції, послуг, здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Серед важливих причин виникнення виробничого ризику — можливе знижен-ня передбачуваних обсягів виробництва, вибір недосконалої технології, збільшення матеріальних чи інших витрат.
Комерційний, або ринковий, ризик — виникає у процесі реалізації товарів і послуг на ринку. Причинами комерційного ризику можуть бути підвищення закупівельної ціни товарів, непередбачуване зниження обся-гу закупівель унаслідок зменшення попиту на ринку, зниження цін реалі-зації в результаті посилення конкуренції і т. ін.
Фінансовий ризик — виникає у сфері відносин підприємства із зовніш-німи інвесторами. Фінансовий ризик діяльності підприємства вимірю-ється відношенням позикових коштів до власних. Що вище таке відно-шення, то більшою мірою підприємство у своїй діяльності залежить від кредиторів, а отже, то більший фінансовий ризик, адже припинення або пожорсткішання умов кредитування може спричинити припинення виробництва через відсутність сировини, матеріалів тощо.
Підприємство може кредитувати інші фірми або шляхом відвантажен-ня власної продукції без попередньої оплати, або у грошовій формі.
230
У цьому разі виникає кредитний ризик, тобто ризик того, що позичаль-ник не сплатить за позичкою.
Підприємства виходять на фінансовий ринок і як емітенти, і як інвес-тори, тому потрібно враховувати курсовий і процентний ризики.
Курсовий ризик пов’язаний з непередбаченою зміною курсової вар-тості цінного паперу, а процентний ризик виникає, якщо ціна цінного па-перу зменшиться через збільшення норми відсотка.
Інвестиційний ризик виникає в разі вкладення коштів у проекти і не-доотримання очікуваного прибутку.
Як зазначалося, ризик — категорія імовірнісна, і його вимірюють як імовірність певного рівня втрат. Причому кожний підприємець встанов-лює для себе прийнятний ступінь ризику. За припустимий ризик можна взяти загрозу повної втрати прибутку від підприємницької діяльності. Критичний ризик пов’язаний не тільки з втратою прибутку, а й з недоот-риманням передбачуваної виручки, коли витрати доводиться відшкодо-вувати за власний рахунок. Найнебезпечнішим для підприємця є катаст-рофічний ризик, що призводить до банкрутства підприємства, втрати всього або частини майна, інвестицій підприємства.
Ухвалюючи рішення про прийнятність і доцільність підприємницько-го ризику, важливо знати ймовірність не тільки певного рівня втрат, а й того, що втрати не перевищать конкретного рівня.
Аналіз ризику починається з виявлення джерел ризику і його причин. За джерелом виникнення розрізняють такі ризики: господарський; пов’я-заний з особистістю людини; зумовлений природними чинниками. За причиною виникнення виокремлюють ризики, що є результатом невиз-наченого майбутнього; непередбачуваності поведінки партнерів; недо-статності інформації. Ризик завжди так чи інакше пов’язаний із станом інформаційного забезпечення рішення.
Оцінка ризику — це своєрідне поєднання інтуїції і розрахунків. Ін-туїція грунтується на досвіді людини і на її проникливості. Особливо ве-лике значення інтуїція має в разі недостатності інформації для об’єк-тивних, точних розрахунків.
У ринковій економіці принципово змінюються взаємовідносини під-приємства з державою та іншими підприємствами і фірмами. Держава за ринкової економіки має право регулювати діяльність підприємств тільки непрямими методами. Неодмінною умовою зміни взаємовідносин під-приємств і держави в Україні є приватизація державних підприємств. Цей процес істотно змінить характер і методи фінансового управління, а та-
231
кож характер джерел фінансування. Держава перестає бути власником частини підприємств і, отже, не відповідає за їх фінансування. Водночас самостійні власники починають фінансувати один одного. Підприємства за ринкової економіки несуть повну матеріальну відповідальність за власні фінансові дії.
Підвищення економічної самостійності підприємства потребує від його фінансового керівника вміння правильно вибрати партнерів. Для цього необхідний аналітичний підхід до прийняття рішень. Причому по-трібний аналіз фінансового становища не тільки власного підприємства, а й підприємств, з якими пов’язана його виробничо-фінансова діяльність. У противному разі можливі неплатежі і банкрутство підприємства.
Без фінансового аналізу неможливо правильно вибрати політику під-приємства (фірми). Однією з особливостей управління за ринкової еко-номіки є посилення стратегічного характеру управління, тому що в умо-вах нестабільності й ризику потрібно вміти прогнозувати.
В умовах ринку, нестійкості його кон’юнктури стратегія управління покликана сприяти стабілізації виробничо-господарської діяльності підприємства. Стабільність прибутку підприємства прямо залежить від стратегічних рішень.
Під стратегією управління під-приємством (фірмою) розуміють ви-значення довгострокових цілей йо-го розвитку і чинників підвищен-ня прибутковості з урахуванням змін на ринку. У стратегії управлін-ня відбиваються довгострокові зав-дання розвитку підприємства (фір-ми), а також кошти і ресурси, по-трібні для їх реалізації. Завдання стратегічного управління полягає в тому, щоб підготувати підпри-ємство до можливих змін випадко-вих чинників.
На прийняття управлінського рі-шення впливають особисті харак-теристики менеджера, середовище ухвалення рішення, інформаційні обмеження (рис. 30).
Визначення мети
Діагностика зовнішнього і внутрішнього середовища
Оцінювання альтернатив
Вибір — прийняття рішень
Реалізація рішення
Рис. ЗО. Схема процесу прийняття раціонального рішення
232
Першим кроком у плануванні стратегії є визначення мети. Формуван-ня мети підприємства в основному визначається трьома чинниками: ти-пом підприємства (фірми); становищем підприємства (поточним і в пер-спективі); впливом і метою різних власників.
Мета підприємства формується власниками основних ресурсів орга-нізації. Вирізняють мету системи і мету учасників цієї системи. Мета си-стеми — це загальні знаменники очікувань власників ресурсів. Основна загальна мета — вижити, тобто забезпечити стабільність підприємства. Завдяки досягненню цієї мети можна збільшити обсяги продажів, інвес-тицій і прибутку.
На основі аналізу фінансового управління за ринкової економіки мож-на визначити основні чинники успіху, тобто чинники досягнення підприємством власної мети і чинники, що забезпечують максимальну ефек-тивність функціонування підприємства. До них належать гнучка реакція керівництва на зміни зовнішнього середовища, орієнтація на ринок, інно-ваційність і прискорення відновлення, творчий, аналітичний, стратегіч-ний підхід до управління.
Основними функціональними ланками стратегії підприємства за рин-кової економіки є маркетинг, фінанси і виробництво. Для ефективної діяльності підприємства всі його функціональні стратегії мають бути підпорядковані загальній стратегії. На схемі маркетингової діяльності підприємства (рис. 31) визначено розвиток підприємства в умовах рин-ку, а також мету маркетингу і методи її реалізації з урахуванням еконо-мічних критеріїв.
Метою маркетингу, у свою чергу, є одержання інформації про стан (кон’юнктуру) товарних ринків і прогнозування їх розвитку. Тому в ос-нову її визначення покладено систематичне, комплексне вивчення стану й тенденцій внутрішніх і зовнішніх товарних та грошових ринків, вимог підприємств–споживачів продукції і покупців, перспектив зміни цих параметрів, а також виробничих можливостей підприємства. Отже, стра-тегія маркетингу передбачає вибір ринків і їх прогнозування, основні напрямки товарної орієнтації і цінової політики підприємства, питання організації виробництва і збуту продукції, планування витрат на марке-тинг. Це втілюється в оперативних маркетингових рішеннях, що конкре-тизують діяльність підприємства й оцінюють ефективність витрат на маркетинг.
Щоб вижити в умовах різкої зміни зовнішнього середовища, потрібно коригувати мету, структуру і функції основних підрозділів підприємства (фірми). Проаналізувати особливості фінансового управління
233
Внутрішній ринок країни
и
І
Система інформації
Зовнішнє середовище
Економіка, правові
обмеження, політика, соціальна
сфера та ін.
Внутрішнє середовище
Фінансове, технологічне, організаційне, кадрове та ін.
т
Мета підприємства:
- збільшити прибуток від виробничо-комерційної діяльності
- прискорити окупність капітальних вкладень
- вирішити соціальні питання підприємств
- підвищити добробут працівників
- виконувати економічні обов’язки перед суспільством, країною, районом
І
Мета маркетингу:
- підвищити прибутковість
- задовольнити вимоги ринку, споживачів
- оптимізувати взаємодію виробничої і комерційної діяльності
- досягти переваги над конкурентами
- завоюватичасткуринку,новіринкитаін.
І
Аналіз
ринкової ситуації, споживачів і покупців,
конкурентів, товарів,
виробничих можливостей
т
Стратегія маркетингу
Вибір ринків і їх прогнозування, товарна
і цінова політика, організація виробництва
і збуту, затрати на маркетинг
т
Оперативні маркетингові рішення
Товар, місце реалізації, фосетис, ціни, витрати на маркетинг тощо
І
Контроль
за результатами господарсько-комерційної діяльності
т
Аналіз
ефективності маркетингової діяльності підприємства
Ы
Зовнішній ринок країни
Зовнішнє середовище
Економіка,
правові обмеження,
політика, міжнародні
відносини
Внутрішнє середовище
Фінансове,
кон’юнктурне,
організаційне
таін.
Рис. 31. Загальна схема маркетингової діяльності підприємства
234
за ринкової економіки, можна виокремити такі основні функції фінансо-вого менеджера:
- визначення потреби підприємства (фірми) у фінансових ресурсах з метою реалізації найефективніших інвестиційних проектів;
- відповідальність за аналіз альтернативних джерел фінансування, їх оцінювання і формування раціональної структури позикових кош-тів; забезпечення своєчасного одержання фінансових ресурсів з ви-значених джерел; при цьому важливо стежити за змінами ринково-го становища підприємства і в разі потреби вносити корективи у фінансову політику підприємства;
- оптимізація прибутку підприємства і забезпечення стабільного при-бутку;
- ефективне використання отриманих фінансових ресурсів; для цього важливо правильно керувати рухом оборотного й основного ка-піталу;
- забезпечення стабільного розвитку підприємства як системи за ра-хунок розширення власного виробництва або злиття з іншими підприємствами; запобігання банкрутству підприємства, відпові-дальність за відносини підприємства з банками, податковими орга-нами, страховими компаніями, пенсійними фондами тощо.
Зазначені функції взаємопов’язані, причому одна функція може здій-снюватися кількома шляхами; важливо знайти найприйнятніший.
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
