Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
11.5. ЦІНА І МЕХАНІЗМ РИНКОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ
Ціна — це грошове вираження вартості предмета, об’єкта, товару, тоб-то кількість грошових одиниць, що характеризує вартість [6; 34]. При цьому вважається, що вартість визначається суспільно необхідними за-тратами праці на виробництво і реалізацію цього товару. Це визначення можна подати у вигляді формули:
Ц = ^ ,
де WT, WY — вартість відповідно товару та грошей.
238
Іншими словами, ціна — це форма виявлення вартості (мінова вар-тість) при обміні товару, але не на будь-який інший товар, а тільки на гро-шовий (золото, срібло або грошові знаки, що замінюють їх). Це найза-гальніше розуміння ціни з позицій політичної економії. За такого підходу ціна залежить тільки від двох чинників і їх співвідношення: затрат праці на виробництво та реалізацію товару, що визначають його вартість, і вар-тості грошей. Коли ж ціна розглядається на конкретнішому рівні, то називаються й такі чинники, як споживні властивості (якість) товару, співвідношення пропозиції і попиту на цей товар та ін.
Ціни, уся їх сукупність становлять не тільки індивідуальну, особисту, а й суспільну, соціальну категорії. Вони регулюють як окремі купівлі та продажі товарів споживачам, так і економічні процеси в цілому, включа-ючи суспільне виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг. Тут усі разом узяті ціни діють як загальний, єди-ний, цілісний ціновий механізм.
У ціновому механізмі варто вирізняти дві взаємодіючі частини. З од-ного боку, це ціни, їх види, структура, динаміка зміни, а з іншого — ціно-утворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення є активною частиною цінового механізму, що визначає розмір ціни. Таким чином, ціни і ціноутворення становлять єдиний ціновий механізм.
Під загальним поняттям “ціна” мається на увазі цілий комплекс економічних понять, що входять у єдину синтетичну економічну категорію. Під однією назвою “ціна” існує безліч її видів, що різняться призначен-ням, сферою застосування та способом формування.
Щоб одержати конструктивне уявлення про ціноутворення, розгляне-мо способи і підходи до формування видів цін в умовах неринкової і рин-кової економіки. Для неринкової економіки характерними видами цін є роздрібні, оптові та закупівельні.
Роздрібними прийнято називати ціни, за якими товари продаються в так званій роздрібній торговій мережі, тобто в умовах їх продажу інди-відуальним покупцям при відносно невеликому обсязі кожного продажу. За роздрібними цінами звичайно реалізуються товари народного спожи-вання населенню й меншою мірою — підприємствам, організаціям, ко-оперативам.
Оптовими називають ціни, за якими продукція реалізується великими партіями в умовах так званих оптових торговельно-збутових операцій між підприємствами, а також при реалізації продукції через спеціалі-
239
зовані магазини і збутові контори оптової торгівлі, на товарних біржах і в будь-яких інших торгових організаціях, що продають товари оптом. Оптова ціна, як правило, нижча за роздрібну на розмір витрат обігу і прибутку торговельно-збутових організацій.
Одночасно з оптовими у плановій економіці існують закупівельні ціни, за якими державні торговельно-закупівельні організації закуповують сільськогосподарську продукцію в її виробників.
У принципі плановий спосіб ціноутворення має певні переваги: досить простий; ціна відбиває реальні витрати виробництва; ціни встановлюються зверху спеціальними державними організаціями. Оптова ціна, за якою підприємство-виготовлювач продає свою продукцію, дорівнює витратам виробництва (собівартості), до яких приплюсовується норма-тивний прибуток. Роздрібна ціна для індивідуального споживача вста-новлюється як оптова плюс витрати і прибуток торгових організацій, включаючи й транспортні витрати.
Однак на практиці централізованої економіки така схема має певні не-доліки. Основний з них випливає з неринкової природи планово-дирек-тивного ціноутворення. Річ у тім, що на ціну покладалася невластива їй роль соціального і бюджетного регулятора економіки. Невпорядкованість оптових цін, вкрай низькі державні оптові ціни на сировину робили не-рентабельними цілі галузі, такі як сільське господарство, вугільна, а далі й нафтова промисловість. У результаті доводилося видавати великі до-тації з державного бюджету, що призводило до розбалансованості еконо-міки галузей народного господарства.
Наявність різних цін на однотипну продукцію в різних країнах зумов-лює необхідність використання світових цін. Це ціни, визнані на певний період організаціями, що займаються міжнародною торгівлею, або се-редні значення цін на товари, що встановилися в різних країнах і регіо-нах. У соціалістичній економіці світові ціни застосовувались вкрай обмежено. З поступовим переходом до ринкової економіки і включенням України у світову господарську систему їх роль підвищується.
Наявність різноманітних форм торгівлі зумовлює розподіл роздрібних цін на групи відповідно до їх застосування в окремих секторах економі-ки і торгівлі. Так, розрізняють ціни державні, кооперативні, комісійні, аукціонні, ціни колгоспного ринку. У перехідний період від державної економіки до ринкової за наявності дефіциту товарів існування різних цін на однотипні товари неминуче. Певною мірою воно є в будь-якій країні зі змішаною економікою.
240
Близькі до цін за економічним змістом і призначенням тарифи на по-слуги транспорту і зв’язку, побутові та комунальні послуги, а також ціни на проектні, будівельні, монтажні роботи.
Ціни зафіксованої договором угоди між виробником товарів, продукції, робіт і торговельною організацією, споживачами — взагалі між будь-яким замовником і виконавцем робіт називають договірними.
Ціни, на які не поширюється дія жодних державних актів та інших документів, умов, обмежень, які встановлюються за взаємною угодою між продавцем і покупцем, зумовлені взаємодією попиту і пропозиції, називають вільними. За неринкової економіки до таких цін належали тільки ціни колгоспного і тіньового ринків та кооперативні ціни тією мірою, якою на них не було накладено цінових обмежень. З переходом до ринкової економіки діапазон дії вільних ринкових цін істотно розши-рюється. Цей процес називають лібералізацією цін.
Ціни і тарифи фіксуються у спеціальних документах — прейску-рантах. Зазначені у цих документах ціни називають прейскурантними. В умовах державного ціноутворення прейскурант (цінник) був основним вихідним ціновим документом. В умовах ринкової економіки прейску-рант стає довідково-інформаційним документом.
Розглянемо докладніше механізм ціноутворення в умовах ринкової економіки. Продавець, що представляє інтереси виробника товарів і власні, прагне підвищити ціну виходячи з розміру витрат і бажання одер-жати великий прибуток. Покупець, споживач, керуючись “корисливим” підходом і бажанням знизити витрати на одиницю корисного ефекту, прагне знизити ціни. У цьому прагненні йому допомагає конкуренція між виробниками. Виробнику та продавцю сприяють конкуренція між спожи-вачами і попит, що постійно змінюється.
У складному багатофакторному процесі акт купівлі-продажу за взає-моприйнятними цінами відбувається тільки тоді, коли ціна встановлюється на основі вирівнювання попиту і пропозиції за умови згоди між двома сторонами, інтереси яких зіштовхнулися на вільному ринку. Таку ціну називають ринковою, а якщо її фіксують у договорі — договірною. Однак така ціна може бути встановлена тільки в умовах ринку; якщо його немає, то немає й не може бути об’єктивної ціни. Ринкове ціноутворення можливе тільки тоді, коли на ринку є достатня кількість товарів, продавці конкурують у прагненні продати товар і водночас є багато покупців това-ру. Такий ринок називають ідеальним.
Типова поведінка покупця в таких умовах характеризується кривою попиту, який залежить від потреб покупця і наявності коштів у зазначе-
241
ний період. Покупець може купити тим більше товару, чим нижча його ціна, тобто тут спостерігається обернено пропорційна залежність між розміром попиту на товар і його ціною. Розмір попиту — це кількість то-вару, що його масовий споживач може купити протягом деякого періоду (місяця, року) за певної ціни цього товару.
Попит — це залежність між кількістю товару, що його масовий споживач добровільно купує протягом певного періоду, і ціною цього това-ру. Як правило, за інших рівних умов що вища ціна товару, то менше його купують, і навпаки. У цьому й полягає раціональна поведінка масового споживача: за фіксованого споживчого бюджету обсяг споживання пев-ного товару тим нижчий, чим вища ціна товару.
Математично залежність попиту на товар описується кривою попиту Р = f(q), де Р — ціна одиниці товару; q — кількість одиниць товару, що купується протягом певного періоду. Приклад такої функції наведено на рис. 32.
0 Ча Ча 4b Ч'ь ПОПИТІ
Рис. 32. Функціональна залежність попиту від ціни товару
На рис. 32 крива попиту ДД відбиває залежність ціни товару від його кількості, що купується за певною ціною за деякий період часу. Більшо-му значенню розміру попиту qb відповідає менша ціна Pb, а меншому зна-ченню qa — більша ціна Ра, тобто за інших рівних умов при збільшенні ціни обcяг попиту зменшується і навпаки.
242
Існує принципова відмінність між поняттями зміни попиту від ціни і зміни самого попиту як його залежності від ціни. Коли говоримо, що при зменшенні ціни товару від Рa до Рb обсяг попиту збільшується від значення qa до qb, ми характеризуємо рух точки попиту вздовж кривої попиту ДД
Коли у зв’язку зі збільшенням прибутку підприємницьких господарств попит на певний товар підвищується, мається на увазі, що при кожному значенні ціни Р попит зростає. При підвищенні попиту на товар ціні Ра відповідатиме обcяг попиту q′ a> qa,& ціні Pb — обcяг попиту q′ b> qb.
Поведінка ринкового продавця характеризується кривою пропозиції. Що вища ціна товару на ринку, то більший прибуток одержує продавець, а отже, він прагнутиме збільшувати обсяг продажу, збільшуючи ціну товару.
Хоча прагнення покупця і продавця, їх реакція на збільшення (або зменшення) ціни різні, акт купівлі-продажу не відбудеться, доки не вста-новиться взаємоприйнятна ціна, яку звичайно називають рівноважною, тому що вона врівноважує попит і пропозицію. Графічно така ціна від-повідає точці перетину кривих попиту і пропозиції (рис. 33). Перетин кривої пропозиції товару SS із кривою його попиту ДД визначає рівно-важну ринкову ціну товару.
І
р„
0 q0 Попит q
Рис. 33. Криві попиту і пропозиції
Зазначимо, що рівноважна ринкова ціна встановлюється не одразу, а після ряду спроб збільшити або зменшити її з боку продавця і покупця, тобто в результаті торгу.
243
Наголосимо також, що криві попиту і пропозиції звичайно відповіда-ють певному часу (місяць, рік). Вони зміщуються у часі. Найчастіше зміщується вгору крива попиту, що призводить до підвищення ринкових цін, а в разі довгострокової тенденції — до інфляції.
Хоча ринкова ціна не визначається за розрахунковими формулами, од-нак ринковий механізм ціноутворення не заперечує попереднього розра-хунку цін на основі моделей ціноутворення. Ця потреба випливає з того, що продавець і покупець, виробник і споживач у процесі торгу виходять з певних міркувань, передумов, що виражаються у вигляді оцінок, своє-рідних попередніх цін. Для виробників продукції, товарів, послуг попе-редня розрахункова ціна потрібна ще на стадії проектування, розробки цієї продукції, щоб не збанкрутувати при реалізації. Таким чином, постає потреба у прогнозних, розрахункових цінах. А для їх визначення треба використовувати моделі ціноутворення, подані у вигляді методик і фор-мул. Одна з найпоширеніших у практиці ціноутворення моделей — виз-начення ціни за затратами (витратами) виробництва. Згідно з цією модел-лю ціна
ц = с + п + н,
де С — собівартість продукції; П — нормативний, або розрахунковий, прибуток; Н — надбавки (знижки) до ціни.
До собівартості входять різні види витрат на виробництво товару (про-дукції, робіт, послуг), що їх зазнає виробник.
Поряд із собівартістю при формуванні ціни за витратами важливе місце належить прибутку. Прибуток — це грошовий вираз вартості додаткового продукту або своєрідна грошова надбавка виробника (продав-ця) продукції, яку одержують завдяки тому, що мінова вартість продукту перевищує витрати на його виробництво, транспортування до місця про-дажу і реалізацію.
Коли ціна прогнозується, складно передбачити реальний прибуток, оскільки товар не реалізований. Тому застосовують метод нормативно-розрахункового прибутку. З цією метою використовують таку категорію, як рентабельність, або відносний прибуток.
В економічній практиці України прибуток зараховували до собівар-тості продукції, до вартості основних виробничих фондів, до зарплати або до суми фонду заробітної плати й амортизації. З позицій розрахунку цін зручніше користуватися значенням рентабельності у вигляді відно-шення прибутку до собівартості.
244
Норматив рентабельності — це встановлений органами фінансового регулювання або суспільно визнаний середній, а найчастіше гранич-ний рівень рентабельності. Якщо нормативне значення рентабельності відоме, то нормативний прибуток у складі ціни визначається простим множенням рентабельності на собівартість (і діленням на 100, якщо рен-табельність виражена у відсотках).
В економіці України рівень рентабельності 10 % вважається прийнят-ним, 20 % — нормальним, 30 % — високим. Якщо рентабельність підприємства, обчислена за цінами на всі вироблені ним види продукції, набагато перевищує 30 %, це вказує на одержання підприємством над-прибутку. У цьому разі прибуток може оподатковуватись або вилучатися до бюджету.
Розглядаючи вартість з позицій теорії корисності, доцільно застосову-вати параметричне ціноутворення, в умовах якого ціна відбиває насам-перед якість товару. Параметричну ціну визначають так:
Цп=Цбаз+Ц1Р1+Ц2Р2 + -,
де Ц баз — ціна базового зразка певного виду продукції; Ц1 — ціна одиниці продукції; P1 — зміна параметрів якості продукції порівняно з базо-вими.
Коли визначають ціну товару за параметричним методом, вибирають базовий зразок, тобто аналог цього виду продукції, ціна якого відома. Потім встановлюють сукупність властивостей, характеристик, якісних ознак, за якими оцінювана продукція відрізняється від базової (корисний обсяг і маса, потужність, надійність, ресурсомісткість, комфортність, ес-тетичність тощо). Числове значення кожної з цих характеристик нази-вається параметром якості.
Порівнюючи параметри оцінюваної продукції з аналогом (базовим зразком), з’ясовуємо, наскільки вони різняться з урахуванням того, що зміни можуть бути як позитивними, так і негативними.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Наведіть визначення підприємств ринкового типу.
2. Показники фінансової стабільності підприємств ринкового типу.
3. Найважливіші чинники, що впливають на фінансове управління за ринко-вої економіки.
245
4. Які види підприємницького ризику існують в умовах ринку?
5. Що ви розумієте під стратегією управління підприємством?
6. Основні функції фінансового менеджера.
7. Чим характеризується комерційне і фінансове підприємництво?
8. Яким є механізм ринкового ціноутворення?
9. Як визначити рентабельність підприємства?
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
