Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
12.6. РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА НА РЕІНВЕСТУВАННЯ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА І ДИВІДЕНДИ
Фінансові надходження підприємство розподіляє на чотири основні потоки: відшкодування поточних матеріальних витрат; оплату праці; гро-шові нагромадження і сплату податків, відрахувань; здійснення різнома-нітних платежів.
Важливим завданням фінансового менеджера є розподіл прибутку підприємства на розвиток виробництва і виплату дивідендів власникам цінних паперів. Розподіл прибутку, з одного боку — це результат ефек-тивності виробництва, з іншого — раціональність розподілу прибутку, що визначає ефективність подальшого виробництва.
280
Розподіл прибутку підприємства у загальному вигляді ілюструє рис. 38. Прибуток спрямовується насамперед на сплату податків у бюд-жети різних рівнів, виплату відсотків за кредит і за облігаціями, далі — на інвестування розширення основних і оборотних коштів, у резервні та страхові фонди, на виплату дивідендів за акціями.
|
Прибуток |
||||||
|
1 |
1 |
І |
і |
|||
|
Податки |
Відсотки |
Прибуток на потреби підприємства |
Прибуток, що розподіляється серед власників |
|||
|
J |
||||||
|
і |
1 |
|||||
|
Резервні та страхові фонди |
Фінансування інвестицій приросту основних та оборотних фондів |
Виплата дивідендів |
||||
Рис. 38. Розподіл прибутку на підприємстві
При розподілі прибутку найважливіше визначити пропорції розподі-лу прибутку на реінвестування і виплату дивідендів. Розглянемо цю про-блему докладніше.
Рішення про розподіл прибутку на реінвестиції та виплату дивідендів оцінюється показником норми розподілу, тобто відношенням суми ди-відендів до прибутку після відрахування податків. Припустимо, сума дивідендів дорівнює 500 млн грн, а прибуток після сплати податків — 900 млн грн. Тоді норма розподілу дорівнює 55,5 %, або 0,555. Що мен-ший цей коефіцієнт, то більші можливості підприємства для розвитку. Водночас низький коефіцієнт може не влаштовувати інвесторів; опти-мальний коефіцієнт розвитку — 0,4-0,6.
Для аналізу дивідендної політики підприємства використовують коефіцієнт, який визначає відношення дивіденду на одну акцію до при-бутків на акцію. Використовують також показник дивідендного покриття, який показує, скільки разів дивіденд може бути виплачений з прибутку на одну акцію. Припустимо, що сума сукупного дивіденду дорівнює 990 грн, прибуток на одну акцію — 3340 грн. Тоді коефіцієнт виплати до-рівнює 29,6 % (990 : 3340 - 100), а дивідендне покриття — 3,37. У розвинених країнах Заходу коефіцієнт виплати звичайно становить 35-55 %.
281
Найпростішою моделлю визначення дивідендів є встановлення диві-денду як залишку або незалежної теорії дивідендів. Згідно з цією теорією підприємство, вибираючи дивідендну політику, має насамперед визначи-ти оптимальний бюджет капітальних вкладень, а також частину власних коштів, що піде на фінансування цього бюджету. Тільки після цього мож-на розраховувати суму доходу, що спрямовується на виплату дивідендів. Будь-який інший підхід призведе до того, що ефективність підприємства в майбутньому стане нижчою за можливу. За цією моделлю коефіцієнт виплати може змінюватися щорічно.
Підприємство може здійснювати політику постійного коефіцієнта вип-лати доходу у вигляді дивідендів. Але тоді через зниження доходу диві-денди зменшаться, а це, безумовно, призведе до зниження ринкової ціни акцій підприємства. Причому зниження може бути істотним, якщо інвес-тори сприймуть падіння дивідендів як сигнал про негативні перспективи розвитку підприємства. Через це на практиці менеджери рідко дотриму-ються цієї політики.
Поширенішою на практиці є політика постійного збільшення доходу на одну акцію, девіз якої — ніколи не зменшувати щорічного дивіденду. Якщо доходи на одну акцію підприємства збільшуються, то збільшують-ся і дивіденди на акцію, однак дещо повільніше, ніж дохід. Але якщо дохід на акцію зменшується, то дивіденд на акцію залишається на тому самому рівні або дещо меншому (рис. 39).
Дивіденди на акцію
Роки Рис. 39. Динаміка співвідношення доходів і дивідендів на акцію
282
У період інфляції більшість підприємств вибирає політику постійного збільшення дивідендів, що звичайно приводить до підвищення ринкової ціни акцій фірми.
Стратегія низького регулярного дивіденду плюс екстрадивіденд дають підприємству мобільність, а інвесторам — впевненість у невеликому, але гарантованому дивіденді, що найбільшою мірою підходить підприєм-ствам, для яких характерне високе коливання прибутку. Менеджери ви-бирають розмір гарантованого дивіденду з огляду на гірші прогнози про прибуток у низькоприбуткові роки, а за підсумками року виплачується екстрадивіденд.
Для підприємства оптимальною є дивідендна політика, яка забезпечує максимізацію цін його акцій. Якщо підприємство планує збільшити вип-лачувані дивіденди, воно повинно або випустити нові акції, або збіль-шити борг. При цьому небажано, щоб зменшувалися темпи розвитку ви-робництва або відбувалося різке відхилення від оптимальної структури капіталу.
За характером впливу на дивідендну політику розрізняють чинники, які визначають:
- дивідендні платежі;
- інвестиційні можливості;
- вартість альтернативних джерел капіталу;
- вплив дивідендної політики на необхідну ставку прибутковості. Чинники, що визначають дивідендні платежі:
- положення, зафіксовані в емісійному проспекті про випуск облігацій, оскільки підприємство, перед тим як виплатити дивіденди за акціями, повинно виконати зобов’язання за облігаціями;
- розмір нерозподіленого прибутку. Дивіденди не можуть його пере-вищувати (за винятком ліквідації підприємства);
- забезпечення готівкою, тому що в разі дефіциту готівки банк може обмежити розмір дивідендів.
Чинники, що визначають інвестиційні можливості:
- ефективність можливих інвестиційних проектів з урахуванням часу;
- можливість прискорювати або сповільнювати проекти, що дає змо-гу здійснювати гнучкішу дивідендну політику.
Чинники, що визначають вартість альтернативних джерел капіталу:
- витрати з продажу нових акцій;
- ризик втрати контролю, тобто випуск нових акцій може призвести до втрати контролю над підприємством;
283
- гнучкість структури капіталу. Підприємство може фінансувати пев-ний рівень інвестицій за рахунок або власних фінансових ресурсів, або позикових коштів. Якщо на випуск нових акцій витрачено не дуже багато, то немає значення, за чий рахунок підприємство вип-лачуватиме дивіденди: нерозподіленого прибутку чи випуску нових акцій. Те саме стосується боргових фінансових ресурсів. Витрати на залучення додаткових фінансових ресурсів впливають на гнучкість структури капіталу.
Вплив дивідендної політики на необхідну ставку прибутковості здій-снюється через:
- ставки податків. На вибір дивідендної політики впливає податко-ве законодавство, особливо співвідношення податкових ставок на дивіденди і приріст капіталу;
- переваги акціонерів. Одні інвестори вибирають виплату великих поточних дивідендів, інші — майбутній приріст капіталу. Якщо ак-ціонера не влаштовує дивідендна політика підприємства, то він вкладає власні капітали в акції інших компаній;
- оцінку акціонерами припустимого ступеня ризику операцій підприємства. Акціонери, які вважають, що підприємство має підви-щений ризик, можуть вкладати отримані дивіденди в акції інших компаній;
- ціну акцій підприємства на ринку.
Переважання тієї чи іншої дивідендної політики залежить від подат-кової ситуації інвестора, його віку, освіти, психологічних особливостей, а також від того, індивідуальний це інвестор чи інституціональний.
Держава в разі потреби може регулювати загальну суму виплати диві-дендів. Розмір дивідендів може бути обмежений законами або рішення-ми уряду, що спричинить також обмеження розміру дивідендів. Законо-давство регулює дивідендну політику підприємств, що перебувають у важкому фінансовому становищі, і не обмежує діяльності фінансово ста-більних підприємств. Такі обмеження можуть бути запроваджені законо-давчо. Наприклад, дивіденди забороняється виплачувати, якщо це при-зведе до втрати підприємством платоспроможності; дивіденди можна виплачувати тільки тоді, коли є поточний оперативний прибуток; не роз-поділені в минулому дивіденди можуть бути виплачені в наступні роки.
Уряд має право обмежувати виплату дивідендів; як правило, це вва-жається складовою політики боротьби з інфляцією. Політика обмежен-ня доходів, у тому числі й у вигляді дивідендів, використовувалась у Великобританії в 1973-1980 pp. як одна зі складових антиінфляційної
284
політики. Це поєднувалося з контролем за цінами. Після приходу до вла-ди уряду консерваторів контроль за дивідендами було знято і багато під-приємств різко збільшили поточні дивіденди, а деякі фірми навіть ви-платили дивіденди за попередні роки.
В Україні порядок виплати дивідендів за акціями акціонерних това-риств регулюється положенням про порядок виплати дивідендів за акці-ями і відсотків за облігаціями.
Дивіденди можуть виплачуватися тільки з чистого прибутку щоквар-талу, один раз на півроку або на рік. Розмір остаточного дивіденду не може перевищувати рекомендований Радою директорів, але може бути зменшений за рішенням загальних зборів. Фіксований (або мінімальний) розмір дивідендів за привілейованими акціями встановлюється акціонер-ним товариством під час випуску. Виплата дивідендів за цими акціями в разі недостатності прибутку або збитковості акціонерного товариства можлива тільки за рахунок і в межах спеціальних фондів, створених з цією метою. Витрата коштів резервного фонду не допускається.
Виплата дивідендів за простими акціями не є конкретним зобов’язан-ням акціонерного товариства перед акціонерами. Раді директорів і за-гальним зборам акціонерів забороняється повідомляти і виплачувати ди-віденди, якщо акціонерне товариство неплатоспроможне або стане таким після виплати дивідендів. Якщо в річному балансі товариства є збитки, то Рада директорів або загальні збори акціонерів не мають права повідомляти і виплачувати дивіденди за акціями доти, поки збитки не бу-дуть покриті або не буде зменшений статутний капітал (фонд) акціонер-ного товариства. На дивіденди мають право акції, придбані не пізніше ніж за 30 днів до офіційно оголошеної дати їх виплати. За рішенням Ради директорів або загальних зборів акціонерів дивіденди можуть випла-чуватись акціями (капіталізація прибутку), облігаціями і товарами. Не-залежно від форми виплати дивіденди оподатковуються відповідно до чинного податкового законодавства. Згідно із законодавством України податок сплачує акціонерне товариство.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Способи визначення ризиків.
2. У чому полягає суть статистичного способу визначення ризику?
3. Способи зменшення ризику підприємницької діяльності.
285
4. За яких умов інвестиції вважаються доцільними?
5. Як визначити ефективність інвестицій?
6. Як формуються джерела фінансування підприємства в умовах ринкової економіки?
7. Наведіть схему руху капіталу в ринковій економіці та охарактеризуйте її.
8. Основні фактори, що визначають попит та пропозицію фінансових ресурсів.
9. Що таке пряме та непряме інвестування?
10. Наведіть схему врівноваження попиту та пропозиції на фінансовому рин-ку і поясніть її.
11. Як визначити ринкову вартість акції?
12. Як визначити доцільність випуску акцій?
13. Як оцінити заборгованість підприємства?
14. Дайте визначення облігацій та їх різновидів.
15. Щотакеопціон?
16. Які існують форми лізингу?
17. Які чинники впливають на результати діяльності підприємства?
18. Які основні фактори в умовах ринку впливають на управління портфелем цінних паперів на підприємстві?
19. Як у ринкових умовах розподіляється прибуток підприємства?
20. Які фактори визначають дивідендні платежі?
286
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 1.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
