Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
5.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
Керівник повинен усвідомити, що управлінню конфліктом повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення основних складових конфлікту, його причин. Пояснення конфліктної ситуації, її адекватне розуміння є основою вироблення й ухвалення рішення.
Універсальна понятійна система опису конфлікту включає одинадцять основних поняттєво-категоріальних груп: сутність конфлікту; типологія; структура; функції; еволюція; генезис; динаміка; інформація в конфлікті; запобігання; завершення конфлікту; дослідження й діагностика.
Основні етапи вивчення конфліктів: складання програми; визначення конкретного об’єкта вивчення; розроблення методів аналізу; пілотажне дослідження, розроблення програми й методики; збирання первинної та конфліктологічної інформації; якісна й кількісна обробка зібраних даних; аналіз і пояснення отриманих результатів; обґрунтування й формулювання висновків, практичних рекомендацій. Вчасна діагностика міжособистісних конфліктів має важливе значення як для їх профілактики, так і для конструктивного розв’язання.
Структура конфлікту — це сукупність його стійких зв’язків, що забезпечують цілісність, відповідність самому собі, відмінність від інших явищ соціального життя. Без цих зв’язків конфлікт не може існувати як динамічно взаємозалежна система і процес.
Конфліктна ситуація являє собою систему взаємозалежних і взаємозумовлених елементів об’єктивного й суб’єктивного рівня, що відбивають актуальні суперечності. Вона містить у собі учасників конфлікту (опонентів, групи підтримки, інших учасників), предмет і об’єкт конфлікту, елементи мікро- та макросередовища, пов’язані з конфліктом. Психологічні компоненти конфлікту складають актуальну мотивацію сторін, їхні стратегію й тактику поведінки, а також їхні інформаційні моделі конфлікту.
Якісне інформаційне забезпечення управління конфліктом є найважливішою умовою результативної роботи керівника. У кожного з учасників конфлікту формується своя інформаційна модель конфліктної ситуації. Особливості цих моделей визначаються специфікою цінностей, мотивів і цілей людей. У процесі спілкування в проблемних ситуаціях інформація, передана людьми один одному, може істотно спотворюватися й губитися.
Модульна методика діагностики міжособистісних конфліктів у групі дозволяє оцінити ставлення кожного члена групи до колег, виявити їхнє уявлення про ставлення інших людей до них, встановити не тільки всі реальні, але й потенційні конфліктні діадні взаємини. За допомогою методики можна оцінити гостроту конфліктів, професійно важливі чесноти кожного члена групи, порівняти діловий і соціально-психологічний потенціал різних колективів, системно поліпшити ситуацію міжособистісних конфліктів, підвищити якість керівництва персоналом у будь-якій організації.
Особливість сприйняття конфліктної ситуації — її перекрученість. Найбільшого перекручування зазнають мотиви поведінки сторін, їхні дії, висловлення та вчинки, особисті риси опонентів.
Книга: Конфліктологія / Ємельяненко Л. М
ЗМІСТ
| 1. | Конфліктологія / Ємельяненко Л. М
|
|
| 2. | 1. СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ 1. СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ 1.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 3. | 1.2 Визначення конфлікту
|
|
| 4. | 1.3 Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту
|
|
| 5. | 1.4. Характерні ознаки прояву конфлікту
|
|
| 6. | 1.5. Об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взаємодії
|
|
| 7. | 1.6. Межі поширення конфлікту
|
|
| 8. | 1.7. Види та типи конфліктів
|
|
| 9. | 1.8. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 10. | 2. ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ 2. ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ 2.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 11. | 2.2. Типові причини виникнення конфліктів в організації
|
|
| 12. | 2.3. Функції конфліктів і їхня спрямованість
|
|
| 13. | 2.4. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників
|
|
| 14. | 2.5. Позитивні наслідки конфліктів
|
|
| 15. | 2.6. Негативні наслідки конфліктів
|
|
| 16. | 2.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 17. | 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ 3.1. Кінцева та проміжні цілі
|
|
| 18. | 3.2. Правила поводження з конфліктами в організації
|
|
| 19. | 3.3. Сутність системи управління конфліктами
|
|
| 20. | 3.4. Модель організаційного механізму управління конфліктами
|
|
| 21. | 3.5. Загальні принципи управління конфліктами
|
|
| 22. | 3.6. Методи управління конфліктами
|
|
| 23. | 3.7. Роль менеджера в процесі управління конфліктами
|
|
| 24. | 3.8. Об’єктивна необхідність регулювання конфліктів у виробничих умовах
|
|
| 25. | 3.9. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові в професійній ситуації
|
|
| 26. | 4. ПРОФІЛАКТИКА Й ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ КОНФЛІКТІВ 4. ПРОФІЛАКТИКА Й ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ КОНФЛІКТІВ 4.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 27. | 4.2. Сутність і значення процесів профілактики та запобігання виникненню конфліктів
|
|
| 28. | 4.3. Передумови успіху, труднощі профілактики та запобігання конфліктам
|
|
| 29. | 4.4. Технологія профілактики й запобігання конфліктам
|
|
| 30. | 4.5. Інструменти профілактики й запобігання конфліктам
|
|
| 31. | 4.6. Інструменти управління емоціями у профілактиці й запобіганні конфліктам
|
|
| 32. | 4.7 Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 33. | 5. ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТУ І КОРЕГУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ЙОГО УЧАСНИКІВ 5. ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТУ І КОРЕГУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ЙОГО УЧАСНИКІВ 5.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 34. | 5.2. Логіка своєчасного діагнозу конфлікту
|
|
| 35. | 5.3. Технологія діагностики конфлікту
|
|
| 36. | 5.4. Інструментарій технології діагностики конфлікту
|
|
| 37. | 5.5. Позиції та стилі поведінки учасників конфлікту
|
|
| 38. | 5.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 39. | 6. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТІВ 6. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТІВ 6.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 40. | 6.2. Особливості прогнозування конфліктів
|
|
| 41. | 6.3. Основні періоди й етапи розвитку конфлікту
|
|
| 42. | 6.4. Ескалація конфлікту
|
|
| 43. | 6.5. Реверсія конфлікту
|
|
| 44. | 6.6. Форми, результати й критерії завершення конфліктів
|
|
| 45. | 6.7. Динаміка конфлікту з урахуванням деформації взаємин його учасників
|
|
| 46. | 6.8. Умови й фактори продуктивного завершення конфліктів
|
|
| 47. | 6.9. Дії керівника в процесі розвитку конфлікту
|
|
| 48. | 6.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 49. | 7. РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ 7. РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ 7.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 50. | 7.2. Сутність процесу розв’язання конфлікту
|
|
| 51. | 7.4. Типові помилки під час розв’язання конфліктів
|
|
| 52. | 7.5. Технологія розв’язання конфлікту
|
|
| 53. | 7.6. Конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів
|
|
| 54. | 7.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 55. | 8. УПРАВЛІННЯ СТРЕСАМИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ 8. УПРАВЛІННЯ СТРЕСАМИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ 8.1. Кінцева та проміжні цілі
|
|
| 56. | 8.2. Класифікація стресорів та їхніх наслідків
|
|
| 57. | 8.3. Сутність, фактори та види стресів
|
|
| 58. | 8.4. Динаміка розвитку внутрішнього напруження під час стресу
|
|
| 59. | 8.5. Рівні та методи управління стресами
|
|
| 60. | 8.6. Умови запобігання стресам
|
|
| 61. | 8.7. Психологічна готовність членів трудового колективу протистояти стресам
|
|
| 62. | 8.8. Прийоми виходу зі стресових ситуацій
|
|
| 63. | 8.9. Прийоми нейтралізації стресів
|
|
| 64. | 8.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 65. | 9. БЕЗКОНФЛІКТНЕ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕРЕГОВОРІВ І НАРАД 9. БЕЗКОНФЛІКТНЕ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕРЕГОВОРІВ І НАРАД 9.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 66. | 9.2. Переговори й наради у професійній діяльності
|
|
| 67. | 9.3. Технологія організації та проведення ділових нарад
|
|
| 68. | 9.4. Техніка ведення ділових переговорів
|
|
| 69. | 9.5. Формування культури проведення переговорів і нарад
|
|
| 70. | 9.6. Рекомендації організаторам та учасникам переговорів і нарад із позицій безконфліктного спілкування і результативного завершення
|
|
| 71. | 9.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 72. | 10. БЕЗКОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ СТОРІН У ДИСКУСІЯХ І СУПЕРЕЧКАХ 10. БЕЗКОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ СТОРІН У ДИСКУСІЯХ І СУПЕРЕЧКАХ 10.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 73. | 10.2. Дискусії й суперечки як специфічні форми ділового спілкування
|
|
| 74. | 10.3. Передумови формування безконфліктного спілкування у процесі ділових дискусій і суперечок
|
|
| 75. | 10.4. Етапи проведення ділових дискусій і суперечок
|
|
| 76. | 10.5. Шляхи встановлення згоди учасників ділових дискусій і суперечок
|
|
| 77. | 10.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 78. | 11. КОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ НОВОВВЕДЕНЬ 11. КОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ НОВОВВЕДЕНЬ 11.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 79. | 11.2. Нововведення і їхній вплив на взаємини в трудовому колективі
|
|
| 80. | 11.3. Особливості сприйняття нововведень різними категоріями працівників
|
|
| 81. | 11.4. Оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі за інноваційної діяльності
|
|
| 82. | 11.5. Роль керівника колективу в регулюванні інноваційних конфліктів
|
|
| 83. | 11.6. Підготовка свідомості працівників до необхідності інноваційної діяльності
|
|
| 84. | 11.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
| 85. | 12. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ КОНФЛІКТИ, ЇХ УРЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ 12. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ КОНФЛІКТИ, ЇХ УРЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ 12.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
| 86. | 12.2. Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей
|
|
| 87. | 12.3. Різновиди соціально-трудових конфліктів, їх причини та функції
|
|
| 88. | 12.4. Основні стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру
|
|
| 89. | 12.5. Посередництво та головні умови досягнення успіху в переговорах
|
|
| 90. | 12.6. Страйки як надзвичайний засіб вирішення колективних трудових суперечок, їхня суть, різновиди та проблеми врегулювання й вирішення
|
|
| 91. | 12.7. Соціальне партнерство: його примирна функція в досягненні злагоди в колективному трудовому спорі (конфлікті)
|
|
На попередню
Translate
