Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
По-справжньому освічений той, хто вміє читати між рядками. / Олександр Сухомлин

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Конфліктологія / Ємельяненко Л. М


12.2. Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей

Перехід до ринкової економіки в Україні відбувається вкрай суперечливо. З одного боку, він супроводжується формуванням якісно нових правових соціально-трудових відносин, а з іншого — наростанням конфронтації, соціальної напруженості, про що свідчать масові невдоволення — колективні трудові суперечки й конфлікти (страйки).

В основі наростання конфронтації лежать великі соціальні протиріччя транзитивного етапу економіки, системи державного та соціального управління.

Процеси соціальних суперечностей — це:

процеси, що виникають в умовах прагнення індивідів і соціальних груп задовольнити свої потреби за допомогою об’єктів і засобів, котрими інші індивіди та групи також намагаються задовольнити свої інтереси.

До основних суперечностей, що склалися на сучасному етапі, можна віднести:

у духовному житті:

між бажанням поліпшити життя та нехтуванням духовністю.

у політичному житті:

між державою й суспільством (проблема легітимності й довіри);

між різними гілками влади (законодавчої, виконавчої та судової);

між державою й окремими інститутами політичної системи (наприклад, між державою й політичною партією);

між державно-правовою системою та опозицією, що прагне цю систему змінити;

між державою та особою (проблеми дотримання прав людини).

у правовій сфері:

між декларованим правом громадян на правосуддя та неможливістю для більшості реалізувати його.

в економічному житті:

між інтересами суспільства і приватного капіталу щодо володіння засобами виробництва та прибутком.

відсутність справедливого розподілу прибутку між власниками контрольного пакета акцій та дрібними акціонерами.

відсутність справедливого розподілу прибутку між капіталом і найманою працею.

між декларативною обов’язковістю сплати податку та існуванням законодавчо закріплених можливостей для ухиляння від цього обов’язку.

між слабкістю національного капіталу та необхідністю нарівні конкурувати з транснаціональним капіталом.

між декларованою підтримкою сільськогосподарського виробництва та його фактичною руйнацією.

у соціальній сфері:

між декларуванням повноцінного соціального захисту та реальною беззахисністю громадян.

у зовнішній політиці:

між потужними потенційними можливостями України та її низьким статусом на міжнародній арені.

Соціальні суперечності, об’єктивно притаманні людському суспільству. Але слід зазначити, що вони найбільш яскраво проявляються якраз у соціально-економічній сфері.

Процеси соціальних суперечностей у соціально-економічній сфері проявляються в таких формах:

прихованих( змагання, конкуренція);

відкритих (соціальна боротьба, соціальні й соціально-трудові конфлікти).

Змагання — специфічне соціальне явище, джерелом виникнення й розвитку якого є об’єктивні протилежності, суперечності між людьми, зумовлені їхніми потребами та інтересами й викликані відхиленнями в результатах праці, що пов’язано з їхніми можливостями й хистом. Оскільки останні мають мінливий характер, вони породжують активність, що й виявляється у формі змагання.

Конкуренція — різновид змагання, а саме економічне змагання, спрямоване на досягнення більш прибуткових умов виробництва та збуту товарів.

Соціальна боротьба — форма соціальних суперечностей (суперництва), зумовлена наявною в суспільстві соціальною диференціацією та спрямована на задоволення докорінних, найбільш істотних інтересів соціальних груп у різноманітних сферах життя суспільства.

Соціальний конфлікт являє собою достатньо специфічну форму процесу соціальних суперечностей, адже, з одного боку, не всі суперечності, що виникають між людьми, є гострими, навпаки, деякі з них постійно сприяють активізації діяльності індивідів і груп. З іншого боку, лише в тих випадках, коли суперечності досягнуть певної стадії розвитку, коли вони суб’єктивно усвідомляться людьми як такі, що порушують їхні інтереси та приведуть до активних дій (боротьби), можна говорити про конфлікт.

Основне визначення:

Соціальний конфлікт — це вища стадія розвитку суперечностей у системі стосунків людей, соціальних груп, соціальних інститутів суспільства, яка характеризується максимальним підсиленням протилежних тенденцій та інтересів у поведінці індивідів і соціальних спільнот і супроводжується їх конфронтацією й боротьбою

Що ж являють собою соціальні конфлікти? Чи є вони дисфункцією організації, проявом відхилень у поведінці людей від прийнятих суспільних норм, аномалією в суспільному житті, або ж це необхідна, нормальна форма соціальної взаємодії між людьми?

В історії розвитку людської думки в соціальних науках представлено дві точки зору на цю проблему.

Одна з них виходить із того, що конфлікт — це всього лише тимчасовий стан суспільства, організації, який можна подолати різними способами.

Друга точка зору, якої дотримується більшість сучасних дослідників (таких, як Р. Дарендорф, Л. Козер), полягає в тому, що конфлікт є нормальним станом, об’єктивною властивістю соціальних систем, зумовленою самою суперечливою природою суспільного життя.

Соціально-трудовий конфлікт — це особливий вид соціального конфлікту, який проявляється через зіткнення двох чи більше різнонаправлених сил, інтересів, поглядів із приводу соціально-трудових відносин та умов їх забезпечення.

Інакше кажучи, це стадія максимального розвитку суперечностей між суб’єктами трудової діяльності в трудовій або пов’язаних із трудовою діяльністю сферах і являє собою силовий динамічний вплив, що здійснюється значною кількістю індивідів, соціальних груп на основі дійсного або сумнівного незбігу інтересів цінностей або браку ресурсів.

Сам термін «трудовий конфлікт» уживається в нашому законодавстві з 1989 р., коли прийняли Закон СРСР «О порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов)» і діяв до моменту прийняття Верховною Радою України у квітні 1998 року Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Головними суб’єктами соціально-трудового конфлікту виступають працівники, роботодавці, органи державного управління й місцевого самоврядування. Інститутами, що захищають і представляють інтереси працівників та роботодавців є відповідно профспілки й об’єднання роботодавців, підприємців. Соціально-трудовий конфлікт тісно переплітається з політичним, підтвердженням цьому служить участь у ньому владних структур та висування учасниками конфлікту поряд з економічними політичних вимог.

Вплив соціально-трудового конфлікту на громадське життя простежується у всіх сферах життєдіяльності суспільства. У цьому розумінні результати впливу конфлікту на суспільство можна поділити на дві великі групи, що відповідають двом головним сферам — соціально-економічній і політичній. Соціально-економічні наслідки тісно пов’язано з виробництвом, матеріальною стороною і може бути оцінено не тільки як руйнівні, але і як творчі. Конфлікт нерідко сприяє перегрупуванню соціальних сил, загальному прогресу соціально-економічної сфери, формуванню нових соціально-трудових відносин.

Політична сторона конфлікту виявляється в політичних вимогах; в участі сторін-конфліктерів у владних стосунках, а також у діяльності владних структур; у сприянні кадровим змінам в органах державної влади й місцевого самоврядування.

Соціально-трудовий конфлікт являє собою всебічний багаторівневий феномен соціально-трудових відносин. Він може відбуватися на макрорівні, тобто як великомасштабне протиборство різних соціальних сил, що мають протилежні економічні й політичні цілі; як менш масштабні зіткнення, за яких у конфлікт вступають інтереси працівників і роботодавців у межах галузі, регіону, підприємства; на міжособистісному рівні (працівник—роботодавець; працівник — керівник; працівник — державний службовець; керівник — державний службовець та ін.).

Наука не дає точної відповіді на питання, де закінчується конфлікт звичайний і починається конфлікт трудовий. Вивчення природи трудового конфлікту вимагає комплексного підходу — урахування суспільної думки, вивчення спрямованості дій учасників соціально-трудових відносин, мотивів поведінки сторін, ціннісної орієнтації конкретних індивідів тощо.

Книга: Конфліктологія / Ємельяненко Л. М

ЗМІСТ

1. Конфліктологія / Ємельяненко Л. М
2. 1. СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ 1. СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ 1.1. Кінцеві та проміжні цілі
3. 1.2 Визначення конфлікту
4. 1.3 Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту
5. 1.4. Характерні ознаки прояву конфлікту
6. 1.5. Об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взаємодії
7. 1.6. Межі поширення конфлікту
8. 1.7. Види та типи конфліктів
9. 1.8. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
10. 2. ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ 2. ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ 2.1. Кінцеві та проміжні цілі
11. 2.2. Типові причини виникнення конфліктів в організації
12. 2.3. Функції конфліктів і їхня спрямованість
13. 2.4. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників
14. 2.5. Позитивні наслідки конфліктів
15. 2.6. Негативні наслідки конфліктів
16. 2.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
17. 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ 3.1. Кінцева та проміжні цілі
18. 3.2. Правила поводження з конфліктами в організації
19. 3.3. Сутність системи управління конфліктами
20. 3.4. Модель організаційного механізму управління конфліктами
21. 3.5. Загальні принципи управління конфліктами
22. 3.6. Методи управління конфліктами
23. 3.7. Роль менеджера в процесі управління конфліктами
24. 3.8. Об’єктивна необхідність регулювання конфліктів у виробничих умовах
25. 3.9. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові в професійній ситуації
26. 4. ПРОФІЛАКТИКА Й ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ КОНФЛІКТІВ 4. ПРОФІЛАКТИКА Й ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ КОНФЛІКТІВ 4.1. Кінцеві та проміжні цілі
27. 4.2. Сутність і значення процесів профілактики та запобігання виникненню конфліктів
28. 4.3. Передумови успіху, труднощі профілактики та запобігання конфліктам
29. 4.4. Технологія профілактики й запобігання конфліктам
30. 4.5. Інструменти профілактики й запобігання конфліктам
31. 4.6. Інструменти управління емоціями у профілактиці й запобіганні конфліктам
32. 4.7 Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
33. 5. ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТУ І КОРЕГУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ЙОГО УЧАСНИКІВ 5. ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТУ І КОРЕГУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ЙОГО УЧАСНИКІВ 5.1. Кінцеві та проміжні цілі
34. 5.2. Логіка своєчасного діагнозу конфлікту
35. 5.3. Технологія діагностики конфлікту
36. 5.4. Інструментарій технології діагностики конфлікту
37. 5.5. Позиції та стилі поведінки учасників конфлікту
38. 5.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
39. 6. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТІВ 6. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТІВ 6.1. Кінцеві та проміжні цілі
40. 6.2. Особливості прогнозування конфліктів
41. 6.3. Основні періоди й етапи розвитку конфлікту
42. 6.4. Ескалація конфлікту
43. 6.5. Реверсія конфлікту
44. 6.6. Форми, результати й критерії завершення конфліктів
45. 6.7. Динаміка конфлікту з урахуванням деформації взаємин його учасників
46. 6.8. Умови й фактори продуктивного завершення конфліктів
47. 6.9. Дії керівника в процесі розвитку конфлікту
48. 6.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
49. 7. РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ 7. РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ 7.1. Кінцеві та проміжні цілі
50. 7.2. Сутність процесу розв’язання конфлікту
51. 7.4. Типові помилки під час розв’язання конфліктів
52. 7.5. Технологія розв’язання конфлікту
53. 7.6. Конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів
54. 7.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
55. 8. УПРАВЛІННЯ СТРЕСАМИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ 8. УПРАВЛІННЯ СТРЕСАМИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ 8.1. Кінцева та проміжні цілі
56. 8.2. Класифікація стресорів та їхніх наслідків
57. 8.3. Сутність, фактори та види стресів
58. 8.4. Динаміка розвитку внутрішнього напруження під час стресу
59. 8.5. Рівні та методи управління стресами
60. 8.6. Умови запобігання стресам
61. 8.7. Психологічна готовність членів трудового колективу протистояти стресам
62. 8.8. Прийоми виходу зі стресових ситуацій
63. 8.9. Прийоми нейтралізації стресів
64. 8.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
65. 9. БЕЗКОНФЛІКТНЕ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕРЕГОВОРІВ І НАРАД 9. БЕЗКОНФЛІКТНЕ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕРЕГОВОРІВ І НАРАД 9.1. Кінцеві та проміжні цілі
66. 9.2. Переговори й наради у професійній діяльності
67. 9.3. Технологія організації та проведення ділових нарад
68. 9.4. Техніка ведення ділових переговорів
69. 9.5. Формування культури проведення переговорів і нарад
70. 9.6. Рекомендації організаторам та учасникам переговорів і нарад із позицій безконфліктного спілкування і результативного завершення
71. 9.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
72. 10. БЕЗКОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ СТОРІН У ДИСКУСІЯХ І СУПЕРЕЧКАХ 10. БЕЗКОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ СТОРІН У ДИСКУСІЯХ І СУПЕРЕЧКАХ 10.1. Кінцеві та проміжні цілі
73. 10.2. Дискусії й суперечки як специфічні форми ділового спілкування
74. 10.3. Передумови формування безконфліктного спілкування у процесі ділових дискусій і суперечок
75. 10.4. Етапи проведення ділових дискусій і суперечок
76. 10.5. Шляхи встановлення згоди учасників ділових дискусій і суперечок
77. 10.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
78. 11. КОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ НОВОВВЕДЕНЬ 11. КОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ НОВОВВЕДЕНЬ 11.1. Кінцеві та проміжні цілі
79. 11.2. Нововведення і їхній вплив на взаємини в трудовому колективі
80. 11.3. Особливості сприйняття нововведень різними категоріями працівників
81. 11.4. Оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі за інноваційної діяльності
82. 11.5. Роль керівника колективу в регулюванні інноваційних конфліктів
83. 11.6. Підготовка свідомості працівників до необхідності інноваційної діяльності
84. 11.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
85. 12. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ КОНФЛІКТИ, ЇХ УРЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ 12. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ КОНФЛІКТИ, ЇХ УРЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ 12.1. Кінцеві та проміжні цілі
86. 12.2. Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей
87. 12.3. Різновиди соціально-трудових конфліктів, їх причини та функції
88. 12.4. Основні стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру
89. 12.5. Посередництво та головні умови досягнення успіху в переговорах
90. 12.6. Страйки як надзвичайний засіб вирішення колективних трудових суперечок, їхня суть, різновиди та проблеми врегулювання й вирішення
91. 12.7. Соціальне партнерство: його примирна функція в досягненні злагоди в колективному трудовому спорі (конфлікті)

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate