© невідомий автор
© І.Серебряков (переклад), 1988
© П.Іванов (переклад віршів), 1988
Джерело: Панчатантра. Шукасаптаті. К.: Дніпро, 1988. 384 с. С.: 11-269.
OCR & Spellcheck: Aerius 2004
Зміст
Найдостойніша "Панчатантра". Початок оповіді
Перша тантра: Втрата дружби
Оповідка перша
Оповідка друга
Оповідка третя
Оповідка четверта
Оповідка п'ята
Оповідка шоста
Оповідка сьома
Оповідка восьма
Оповідка дев'ята
Оповідка десята
Оповідка одинадцята
Оповідка дванадцята
Оповідка тринадцята
Оповідка чотирнадцята
Оповідка п'ятнадцята
Оповідка шістнадцята
Оповідка сімнадцята
Оповідка вісімнадцята
Оповідка дев'ятнадцята
Оповідка двадцята
Оповідка двадцять перша
Оповідка двадцять друга
Друга тантра: Придбання друзів
Оповідка перша
Оповідка друга
Оповідка третя
Оповідка четверта
Оповідка п'ята
Оповідка шоста
Третя тантра: Про війну ворон і сов
Оповідка перша
Оповідка друга
Оповідка третя
Оповідка четверта
Оповідка п'ята
Оповідка шоста
Оповідка сьома
Оповідка восьма
Оповідка дев'ята
Оповідка десята
Оповідка одинадцята
Оповідка дванадцята
Оповідка тринадцята
Четверта тантра: Втрата набутого
Оповідка перша
Оповідка друга
Оповідка третя
Оповідка четверта
Оповідка п'ята
Оповідка шоста
Оповідка сьома
Оповідка восьма
Оповідка дев'ята
Оповідка десята
Оповідка одинадцята
Оповідка дванадцята
Оповідка тринадцята
Оповідка чотирнадцята
Оповідка п'ятнадцята
Оповідка шістнадцята
Оповідка сімнадцята
П'ята тантра: Несподівані діяння
Оповідка перша
Оповідка друга
Оповідка третя
Оповідка четверта
Оповідка п'ята
Оповідка шоста
Оповідка сьома
Оповідка восьма
Оповідка дев'ята
Оповідка десята
Оповідка одинадцята
Оповідка дванадцята
Оповідка тринадцята
Оповідка чотирнадцята
Словник імен і назв
НАЙДОСТОЙНІША «ПАНЧАТАНТРА» Початок оповіді
Ом! Слава славетним наставникам Шараді та Ганапаті, і великим поетам слава!
Славиться хай Вагаспаті, Ману, Парашара із сином
Ваясою, з ними й - Чанак'я - він нової шастри творець.
Шастри всі, як є, збагнувши,
Велемудрий Вішнушарман
Написав у п'яти тантрах
Цю прекрасну, мудру книгу.
Ось що дійшло до наших вух.
«Є в Південних краях місто Махілароп'я, а в ньому жив колись цар на ймення Амарашакті, вельми тонкий знавець всіляких мистецтв і наук, істинне побажай-дерево для багатьох прохачів; ноги його виблискували від сяйва коштовностей, що прикрашали корони найзнаменитіших царів, коли ті схилялись перед ним у поклоні. Мав він трьох синів, що були й на розум бідні, і на глузд небагаті, а звали їх - Васушакті, Уграшакті й Анекашакті. Раджа, утямивши, що неохочі вони до науки, скликав міністрів і мовив: «О вельмишановні, ви ж знаєте, що ці троє моїх синів і до науки байдужі, і тверезого розуму не мають. Хоч і велике моє царство, але коли бачу, які вони, ніщо не тішить мене. Правду кажуть:
Як має хтось народитися мертвим, а чи дурним, хай народиться мертвим:
Двоє мертвонароджених менше накоять зла, аніж йолоп живий;
Хай буде викидень, хай буде мертвий син, хай краще народиться донька, [12]
Хай безплідною буде жона, й не дійде до зачаття, аніж мав би ти сина дурного.
Як бути з коровою, що вже ялівкою стала?
Що чекати від неука-сина, ще й невігласа в вірі?
Отож коли є хоч якась можливість пробудити в них розуміння, треба скористатися нею. Живе тут з доброї ласки моєї і харчується п'ять сотень пандитів. Так-от, щоб моє бажання здійснилося й увінчалося успіхом, знайдіть таку можливість!»
Один з міністрів на це мовив: «О повелителю, на вивчення граматики треба витратити дванадцять років. Потім варто опанувати дгармашастри Чанак'ї та інших і кама-шастри, створені Ватсьяяною та ще декотрими. Лише тоді, коли буде пізнано дгармашастри, артхашастри і камаша-стри, прокинеться розум».
Після цього один з міністрів, якого звали Суматі, відказав: «Справді-бо, всі ці предмети знадобляться в житті, але, щоб пізнати їх, треба вивчити багато творів. Але для просвіти цих юнаків краще знайдімо якусь коротку шастру. Правду кажуть:
Науки безмежні, викладені мудрим словом,
Життя швидкоплинне, і в ньому чимало загат,-
Умій вловить суть наук, непотріб відкинь,-
Так добуває гусак молоко з океану.
Є тут один брахман на ім'я Вішнушарман, який осягнув усі науки і прославився серед тих, що прагнуть знань. Треба віддати цих молодиків йому, і він, напевне, зможе наставити їх на розум».
Вислухавши це, раджа покликав Вішнушармана і ґречно попросив: «О достойний, зроби мені ласку, візьми моїх синів і розтлумач їм науку про багатство так, щоб ніхто з ними" в цьому не зміг зрівнятися, а я тебе за це обдарую сотнею щедрих нагород!» І сказав Вішнушарман раджі: «Зволь вислухати, о божественний, мої щирі слова. Навіть за сто щедрих пожертвувань не продаю я знань, та коли твої сини за шість місяців не стануть знавцями нітішастри, Що наставляє на житейську мудрість, то відречусь я від слави і свого імені!»
Вислухавши незвичайну брахманову клятву, раджа та його міністри страшенно здивувалися. Володар з пошаною [13] віддав йому синів і відчув велике полегшення. А Вішну-шарман, прийнявши юнаків, написав для досягнення мети п'ять в'язанок книжок: «Втрата дружби», «Придбання друзів», «Про війну ворон і сов», «Втрата набутого» та «Несподівані діяння» і примусив царевичів читати, а вони, за шість місяців вивчивши все, про що йшлося там, як і обіцяв брахман, стали знатися на житейській мудрості. Відтоді для просвіти нерозумних і з'явилось на землі вчення про житейську мудрість, витлумачену в книзі під назвою «Панчатантрака». Що ще сказати? А ось що:
Хто вивчає нітішастру і засвоює повчання,
Перешкодити тому, бач, навіть Індрі не під силу.
Це «Початок оповіді».