Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
2.4. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників
Вплив конфлікту на його учасників і соціальне оточення має подвійний, суперечливий характер. Це пов’язано з тим, що відсутні чіткі критерії визначення рівнів конструктивності і деструктивності, для формування узагальненої оцінки результатів конфлікту. Крім того, ступінь конструктивності конфлікту може змінюватися у процесі його розвитку. Також необхідно враховувати, для кого з учасників він конструктивний, а для кого — деструктивний.
Виділяють такі види конструктивного впливу конфлікту на його основних учасників [3, с. 253]:
конфлікт допомагає глибше оцінити індивідуально-психологічні особливості людей, які беруть участь у ньому, їхні ціннісні орієнтації, мотиви, стрес-реакції. Приблизно в 10—15 % конфліктних ситуацій взаємини між опонентами після завершення конфлікту поліпшуються;
у результаті розв’язання конфліктних суперечностей відбувається розрядження психічної напруженості, знижується інтенсивність негативних емоцій;
конфлікт усуває цілком чи частково наявні суперечності, висвітлюючи вузькі місця, невирішені питання, факти недостатньої діловитості й порядності. Після завершення конфліктів у більше ніж 65 % випадків удається цілком чи частково вирішити суперечності, що лежать у їхній основі;
конфлікт служить джерелом розвитку особистості, міжособистісних відносин, у процесі конструктивного вирішення конфліктних питань людина здобуває соціальний досвід виходу з важких ситуацій;
конфлікти підтримують соціальну активність людей, сприяють запобіганню застою й поліпшенню якості індивідуальної діяльності працівників. Після завершення конфліктів по вертикалі в 28 % випадків підвищується якість індивідуальної діяльності керівника. [3, с. 254]
Конфлікт може деструктивно (дисфункціонально) впливати на основних учасників, зокрема:
більшість конфліктів здійснює негативний вплив на настрій їх учасників, різко підвищуючи емоційне тло ситуації;
часті й емоційно-напружені конфлікти можуть негативно впливати на здоров’я працівників (відповідно до статистики, при цьому збільшується ризик серцево-судинних захворювань і захворювань шлунково-кишкового тракту);
можливе виникнення неприязні, ворожості, ненависті між учасниками конфлікту, а іноді й повне припинення спілкування та взаємодії, що позначається і на зниженні ефективності праці працівників;
конфлікти можуть негативно впливати на розвиток особистості, тому що іноді формують у людини почуття недовіри у тріумф справедливості.
Конфлікт здійснює безпосередній вплив і на соціальне оточення його учасників, тобто на мікро- та макросоціальне середовище. Міра посилення такого впливу зростає з підвищенням інтенсивності зв’язків опонентів із їхнім оточенням. Вплив конфлікту на групу, у якій він виникає, залежить також від рангів учасників, від інтересів, що відстоюються, інтенсивності протиборства [3, с. 257].
Конструктивний вплив конфлікту на соціальне оточення виявляється в тому, що:
1) конфлікт є джерелом інновацій, стимулює розвиток колективу, нормотворчість, появу нових правил і форм трудової поведінки. Саме новатори найчастіше є ініціаторами конфліктів, пов’язаних із нововведеннями;
2) конфлікт може впливати на ефективність спільної діяльності колективу, звільняючи його від факторів, які його спричиняють;
3) перед обличчям зовнішніх труднощів конфлікт виконує функцію зімкнення членів колективу;
4) у процесі розв’язання конфліктних суперечностей висвітлюються колективні настрої та соціальні установки, зондується суспільна думка;
5) конфлікт може впливати на міжособистісні стосунки, сприяти підвищенню дисципліни й поліпшенню управлінських впливів [3, 80].
Деструктивний вплив конфлікту на соціальне оточення полягає в тому, що:
1) часті конфлікти призводять до зниження внутрігрупової згуртованості;
2) у результаті конфлікту відбувається погіршення взаємин у колективі, соціально-психологічного клімату, можливе звільнення працівників;
3) порушуються комунікації та взаємозв’язки, що призводять до порушення трудового ритму;
4) розв’язання конфліктів вимагає великих емоційних, а іноді й матеріальних витрат;
5) конфліктна взаємодія працівників може вплинути на ефективність їхньої трудової діяльності. Після завершення конфлікту спостерігається погіршення якості спільної діяльності в 15—16 % ситуацій. Це відбувається у таких випадках: конфлікт не розв’язався і поступово згасає; своїх цілей досяг опонент, що був неправий; конфлікт був тривалим, а перевага правого опонента виявилася «повною»; у конфлікт було втягнено багато членів соціальної групи [3, с. 261].
Книга: Конфліктологія / Ємельяненко Л. М
ЗМІСТ
1. | Конфліктологія / Ємельяненко Л. М
|
|
2. | 1. СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ 1. СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ 1.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
3. | 1.2 Визначення конфлікту
|
|
4. | 1.3 Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту
|
|
5. | 1.4. Характерні ознаки прояву конфлікту
|
|
6. | 1.5. Об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взаємодії
|
|
7. | 1.6. Межі поширення конфлікту
|
|
8. | 1.7. Види та типи конфліктів
|
|
9. | 1.8. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
10. | 2. ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ 2. ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ 2.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
11. | 2.2. Типові причини виникнення конфліктів в організації
|
|
12. | 2.3. Функції конфліктів і їхня спрямованість
|
|
13. | 2.4. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників
|
|
14. | 2.5. Позитивні наслідки конфліктів
|
|
15. | 2.6. Негативні наслідки конфліктів
|
|
16. | 2.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
17. | 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ 3.1. Кінцева та проміжні цілі
|
|
18. | 3.2. Правила поводження з конфліктами в організації
|
|
19. | 3.3. Сутність системи управління конфліктами
|
|
20. | 3.4. Модель організаційного механізму управління конфліктами
|
|
21. | 3.5. Загальні принципи управління конфліктами
|
|
22. | 3.6. Методи управління конфліктами
|
|
23. | 3.7. Роль менеджера в процесі управління конфліктами
|
|
24. | 3.8. Об’єктивна необхідність регулювання конфліктів у виробничих умовах
|
|
25. | 3.9. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові в професійній ситуації
|
|
26. | 4. ПРОФІЛАКТИКА Й ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ КОНФЛІКТІВ 4. ПРОФІЛАКТИКА Й ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ КОНФЛІКТІВ 4.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
27. | 4.2. Сутність і значення процесів профілактики та запобігання виникненню конфліктів
|
|
28. | 4.3. Передумови успіху, труднощі профілактики та запобігання конфліктам
|
|
29. | 4.4. Технологія профілактики й запобігання конфліктам
|
|
30. | 4.5. Інструменти профілактики й запобігання конфліктам
|
|
31. | 4.6. Інструменти управління емоціями у профілактиці й запобіганні конфліктам
|
|
32. | 4.7 Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
33. | 5. ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТУ І КОРЕГУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ЙОГО УЧАСНИКІВ 5. ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТУ І КОРЕГУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ЙОГО УЧАСНИКІВ 5.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
34. | 5.2. Логіка своєчасного діагнозу конфлікту
|
|
35. | 5.3. Технологія діагностики конфлікту
|
|
36. | 5.4. Інструментарій технології діагностики конфлікту
|
|
37. | 5.5. Позиції та стилі поведінки учасників конфлікту
|
|
38. | 5.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
39. | 6. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТІВ 6. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТІВ 6.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
40. | 6.2. Особливості прогнозування конфліктів
|
|
41. | 6.3. Основні періоди й етапи розвитку конфлікту
|
|
42. | 6.4. Ескалація конфлікту
|
|
43. | 6.5. Реверсія конфлікту
|
|
44. | 6.6. Форми, результати й критерії завершення конфліктів
|
|
45. | 6.7. Динаміка конфлікту з урахуванням деформації взаємин його учасників
|
|
46. | 6.8. Умови й фактори продуктивного завершення конфліктів
|
|
47. | 6.9. Дії керівника в процесі розвитку конфлікту
|
|
48. | 6.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
49. | 7. РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ 7. РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ 7.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
50. | 7.2. Сутність процесу розв’язання конфлікту
|
|
51. | 7.4. Типові помилки під час розв’язання конфліктів
|
|
52. | 7.5. Технологія розв’язання конфлікту
|
|
53. | 7.6. Конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів
|
|
54. | 7.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
55. | 8. УПРАВЛІННЯ СТРЕСАМИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ 8. УПРАВЛІННЯ СТРЕСАМИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ 8.1. Кінцева та проміжні цілі
|
|
56. | 8.2. Класифікація стресорів та їхніх наслідків
|
|
57. | 8.3. Сутність, фактори та види стресів
|
|
58. | 8.4. Динаміка розвитку внутрішнього напруження під час стресу
|
|
59. | 8.5. Рівні та методи управління стресами
|
|
60. | 8.6. Умови запобігання стресам
|
|
61. | 8.7. Психологічна готовність членів трудового колективу протистояти стресам
|
|
62. | 8.8. Прийоми виходу зі стресових ситуацій
|
|
63. | 8.9. Прийоми нейтралізації стресів
|
|
64. | 8.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
65. | 9. БЕЗКОНФЛІКТНЕ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕРЕГОВОРІВ І НАРАД 9. БЕЗКОНФЛІКТНЕ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕРЕГОВОРІВ І НАРАД 9.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
66. | 9.2. Переговори й наради у професійній діяльності
|
|
67. | 9.3. Технологія організації та проведення ділових нарад
|
|
68. | 9.4. Техніка ведення ділових переговорів
|
|
69. | 9.5. Формування культури проведення переговорів і нарад
|
|
70. | 9.6. Рекомендації організаторам та учасникам переговорів і нарад із позицій безконфліктного спілкування і результативного завершення
|
|
71. | 9.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
72. | 10. БЕЗКОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ СТОРІН У ДИСКУСІЯХ І СУПЕРЕЧКАХ 10. БЕЗКОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ СТОРІН У ДИСКУСІЯХ І СУПЕРЕЧКАХ 10.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
73. | 10.2. Дискусії й суперечки як специфічні форми ділового спілкування
|
|
74. | 10.3. Передумови формування безконфліктного спілкування у процесі ділових дискусій і суперечок
|
|
75. | 10.4. Етапи проведення ділових дискусій і суперечок
|
|
76. | 10.5. Шляхи встановлення згоди учасників ділових дискусій і суперечок
|
|
77. | 10.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
78. | 11. КОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ НОВОВВЕДЕНЬ 11. КОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ НОВОВВЕДЕНЬ 11.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
79. | 11.2. Нововведення і їхній вплив на взаємини в трудовому колективі
|
|
80. | 11.3. Особливості сприйняття нововведень різними категоріями працівників
|
|
81. | 11.4. Оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі за інноваційної діяльності
|
|
82. | 11.5. Роль керівника колективу в регулюванні інноваційних конфліктів
|
|
83. | 11.6. Підготовка свідомості працівників до необхідності інноваційної діяльності
|
|
84. | 11.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
|
|
85. | 12. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ КОНФЛІКТИ, ЇХ УРЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ 12. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ КОНФЛІКТИ, ЇХ УРЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ 12.1. Кінцеві та проміжні цілі
|
|
86. | 12.2. Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей
|
|
87. | 12.3. Різновиди соціально-трудових конфліктів, їх причини та функції
|
|
88. | 12.4. Основні стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру
|
|
89. | 12.5. Посередництво та головні умови досягнення успіху в переговорах
|
|
90. | 12.6. Страйки як надзвичайний засіб вирішення колективних трудових суперечок, їхня суть, різновиди та проблеми врегулювання й вирішення
|
|
91. | 12.7. Соціальне партнерство: його примирна функція в досягненні злагоди в колективному трудовому спорі (конфлікті)
|
|
На попередню